Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №676/1176/17
адміністративне провадження №К/9901/32527/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Гонтарука В. М., суддів Білої Л.М. Граб Л.С. від 30.05.2017
у справі № 676/1176/17
за позовом ОСОБА_1
до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області
про визнання протиправним, скасування рішення та стягнення пенсії
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Хмельницької області від 02.12.2016 № 380.
2. Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.04.2017 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Хмельницької області від 02.12.2016 № 380; стягнуто з Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Хмельницької області на користь ОСОБА_1 3950,20 грн; стягнуто з Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Хмельницької області на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.04.2017 скасовано, ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
4. 03.07.2017 від позивача до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.04.2017, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
6. 09.08.2017 від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
7. У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").
8. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 06.04.2010 перебуває на обліку в Кам'янець-Подільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10. 01.07.2015 позивач підписав зобов'язання з метою уникнення переплат, згідно з яким він зобов'язується у всіх випадках працевлаштування (тимчасового або постійного), зміни складу сім'ї, на яких виплачується пенсія або надбавка до пенсії, терміново повідомити Кам'янець-Подільське управління Пенсійного фонду України Хмельницької області.
11. З 01.09.2015 позивач працює викладачем в Кам'янець-Подільському відділенні Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету ДПС України.
12. При призначенні пенсії позивачу було роз'яснено, що у випадку працевлаштування він повинен повідомити в управління Пенсійного фонду для проведення перерахунку його пенсії.
13. Враховуючи те, що позивачем не було повідомлено відповідача про його працевлаштування, рішенням Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 02.12.2016 № 380 встановлена переплата пенсії ОСОБА_1 в сумі 4704,98 грн та відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено розмір відрахування з пенсії позивача у вигляді 20 відсотків за період з 01.09.2015 по 31.03.2016.
14. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач, прийнявши оскаржуване рішення, порушив його право на належне пенсійне забезпечення.
16. Заперечуючи щодо задоволення позову, представник відповідача зазначила, що у межах спірних правовідносин з позивачем відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних, однак відповідачем не надано доказів про вчинення саме ОСОБА_1 зловживань (недобросовісності), що призвели до безпідставної виплати йому сум пенсії надміру.
18. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено, що якщо після працевлаштування пенсіонер не повідомив про це територіальне управління за місцем проживання і внаслідок цього утворилась переплата пенсійних сум, управління Пенсійного фонду має право прийняти рішення про утримання з пенсії сум переплат в межах 20 відсотків пенсії щомісячно. Оскільки позивач 01.07.2015 підписав зобов'язання, згідно з яким зобов'язався у всіх випадках працевлаштування (тимчасового або постійного), зміни складу сім'ї, на яких виплачується пенсія або надбавка до пенсії, терміново повідомити Кам'янець-Подільське управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, однак після працевлаштування повідомлення відповідачу не надіслав, рішення Кам'янець-Подільського управління Пенсійного фонду України Хмельницької області № 380 від 02.12.2016 є законним та не підлягає скасуванню.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ
19. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що таким не враховано, що постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.11.2016 у справі 676/4229/16-а, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янець-Подільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 06.04.2016 №116; стягнуто з Кам'янець-Подільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуту суму пенсії у розмірі 4704,98 грн та 551,20 грн судового збору на користь держави. Дана постанова на момент прийняття оскаржуваного рішення (02.12.2016) не виконана. Разом із тим, оскільки станом на 02.12.2016 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, на нього не поширюється дія абзацу третього частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а відтак відсутні підстави для стягнення переплати розміру пенсії у сумі 4704,98 грн.
20. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи правильно встановлені обставини та оскаржуване судове рішення ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, а відтак відсутні підстави для його скасування. Окрім цього, зазначає, що постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.11.2016 визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янець-Подільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 06.04.2016 №116 у звязку із тим, що таке було підписаним неуповноваженою особою, а відтак правовідносини, які виникли у межах даної справи, не були предметом судового розгляду. Переплата позивачу за період з 01.09.2015 по 31.03.2016 у звязку із працевлаштуванням у сумі 4704,98 грн проведена до моменту встановлення йому інвалідності, а відтак доводи позивача в цій частині також є безпідставними.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
25. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
26. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
27. Пунктом 6 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
28. Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності 01.04.2015, абзац другий частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV замінено п'ятьма абзацами такого змісту:
«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;
у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення».
29. Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» продовжено строк дії обмежень щодо виплати пенсії працюючим пенсіонерам до 31.12.2016.
30. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
31. Статтею 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено обов'язок застрахованих осіб повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про зміну даних, що вносяться до їх персональної облікової картки в систему персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу заінтересованої особи, протягом 10 днів з моменту виникнення таких обставин.
32. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
33. Аналіз положень даної норми дає змогу дійти висновку, що сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається лише у двох випадках: виплата пенсії внаслідок зловживань з боку пенсіонера та/або подання страхувальником недостовірних відомостей.
34. Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір відрахувань пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більше як 50 % її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. В усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більше як 20% пенсії.
35. У відповідності до абзацу 2 пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846), (далі також - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
36. У відповідності до пункту 2.5. Порядку № 22-1 у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
37. Враховуючи викладене вище правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що якщо після працевлаштування пенсіонер не повідомив про це територіальне управління за місцем проживання і внаслідок цього утворилась переплата пенсійних сум, управління Пенсійного фонду має право прийняти рішення про утримання з пенсії сум переплат в межах 20 відсотків пенсії щомісячно.
38. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №161/3927/17 та від 07.10.2019 у справі №555/536/17, від 31.03.2020 у справі № 569/14896/16-а.
39. У пенсійній справі кожного пенсіонера є зобов'язання, відповідно до якого він має обов'язок своєчасно повідомляти органи, що призначають та виплачують пенсію, про прийняття на роботу, звільнення з місця роботи, зміни в складі сім'ї, зміну місця проживання та інші обставини, що можуть вплинути на його пенсійне забезпечення.
40. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при призначенні пенсії позивачу було роз'яснено та 01.07.2015 ОСОБА_1 підписав зобов'язання, що у випадку працевлаштування він повинен повідомити в управління Пенсійного фонду для проведення перерахунку його пенсії.
41. Також встановлено, що з 01.09.2015 позивач працює викладачем в Кам'янець-Подільському відділенні Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету ДПС України.
42. При цьому, позивачем не виконано покладений на нього обов'язок повідомити орган, що призначає пенсію, про його працевлаштування, що, як наслідок, призвело до виплати йому за період з 01.09.2015 по 31.03.2016 пенсії надміру у розмірі 4704,98 грн (факт неповідомлення органу, що призначає пенсію, про своє працевлаштування позивачем у касаційній скарзі не оспорюється).
43. За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на неналежне виконання позивачем свої обов'язків.
44. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, що постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.11.2016, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янець-Подільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 06.04.2016 №116 та стягнуто з Кам'янець-Подільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на його користь безпідставно стягнуту суму пенсії у розмірі 4704,98 грн, оскільки у межах вказаної справи суд перевіряв правомірність прийняття відповідачем рішення, яке не є предметом спору у даній справі, та дійшов висновку про задоволення позову з зовсім інших підстав (у звязку з тим, що оскаржуване рішення підписане неуповноваженою особою), ніж суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, за результатами розгляду даної справи, предметом якої є правомірність прийняття відповідачем рішення від 02.12.2016 № 380.
45. Щодо доводів відповідача про непоширення на нього дії абзацу третього частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки 16.06.2016 йому встановлено ІІ групу інвалідності, колегія суддів зауважує, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, оспорюваним рішенням Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 02.12.2016 № 380 встановлена переплата пенсії ОСОБА_1 в сумі 4704,98 грн за період з 01.09.2015 по 31.03.2016, а відтак факт встановлення позивачу інвалідності 16.06.2016 (як про це він стверджує у касаційній скарзі) не впливає на спірні правовідносини, оскільки такі виникли до моменту встановлення йому інвалідності.
46. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
47. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
48. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
49. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
50. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
51. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
52. З огляду на вищевикладене, враховуючи положення статті 350 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд ухвалив його, не допустивши порушень норм матеріального та процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
53. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін