про залишення позовної заяви без руху
30 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1067/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афоліна", ОСОБА_1 до Херсонського прикордонного загону про скасування постанови прикордонного загону,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Афоліна" (далі-позивач-1) та ОСОБА_1 (далі-позивач-2) звернулись до суду з адміністративним позовом до Херсонського прикордонного загону (далі-відповідач), в якому просять скасувати постанову прикордонного загону №ПД-004/20 від 09.04.2020 року про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України маломірному плавзасобу типу "СРП-1000" б/н ЯЗП 0048 строком на 30 діб з моменту винесення постанови з 09.04.2020р. по 08.05.2020р. та адміністративну справу закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.161 КАС України з наступних підстав.
Так, частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а юридичною особою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 7 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
У даному випадку позов подано двома позивачами - юридичною особою (ТОВ "Афоліна") та фізичною особою ( ОСОБА_1 ), отже до неї мають бути додані документи про сплату судового збору кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
У порушення вказаних норм, позивачами не додані до позовної заяви документи про сплату судового збору, посилаючись на норми ч.4 ст.288 КУпАП, відповідно до якої особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати судового збору.
З цього приводу, слід звернути увагу на наступне.
Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначені статтею 20 КАС України. Так, п.1 ч.1 ст.20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 286 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Частиною 1 вказаної статті встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, з наведеного убачається, що позовна вимога про закриття адміністративної справи за відсутності складу адміністративного правопорушення підсудна місцевому загальному суду, як адміністративному.
Разом з тим, положеннями ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Положеннями ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір, це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. При цьому суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; а індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок заборони виходу в територіальне море та внутрішні води України українських невійськових суден і плавзасобів посадовими особами Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.04.2005 №291, рішення про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України (далі - море) українським невійськовим суднам і плавзасобам приймає начальник прикордонного загону чи загону морської охорони, про що виноситься постанова про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України.
Прийняттю рішення про заборону виходу в море українським невійськовим суднам і плавзасобам, як правило, повинно передувати притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення хоча б одного з правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, протидію яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, однією або більше особами, які перебували на судні чи плавзасобі.
З наведеного убачається, що оскаржувана постанова №ПД-004/20 від 09.04.2020р. є актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не є рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому підлягає розгляду окружним адміністративним судом. Отже посилання позивачів на положення ст.288 КУпАП, як на підставу про звільнення від сплати судового збору є помилковим.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
З вищевикладеного убачається, що питання про закриття справи про адміністративне правопорушення не відноситься до предметної юрисдикції окружного адміністративного суду.
Відповідно до положень ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачам строку для усунення її недоліків, а саме для надання до суду позовної заяви з оформленими позовними вимогами у відповідності до положень ст.ст.5, 245 КАС України, без включення позовних вимог щодо вирішення питання про справу про адміністративне правопорушення. Крім того, до такої позовної заяви мають бути додані документи про сплату судового збору кожним позивачем окремим платіжним документом у таких розмірах: фізичною особою - у сумі 840,80 грн., юридичною особою - 2102,00 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення даної ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/1067/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя А.С. Пекний