79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.04.2020 справа № 914/241/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ”, м. Полтава
до відповідача: Військова частина НОМЕР_1 , с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область
про стягнення 45062,86 грн.
Представники сторін не викликались.
Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ”, м.Полтава звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , с.Липники, Пустомитівський район, Львівська область, про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 45062,86 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за Договором про надання фінансових послуг факторингу № 01.01.2020-ВК від 01.01.2020р. до нього перейшло право грошової вимоги у розмірі 45062,86грн., пов'язаної з відшкодуванням шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації. Позивач також вказує на те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу КРАЗ-255, шасі № НОМЕР_2 (Військової частини НОМЕР_1 ), не була застрахована. Позовні вимоги мотивовані нормами ст. ст. 8, 9, 20, 25, 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 1-3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України", ст. 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України", ст. 137 ГК України, ст. ст. 990, 993, 1077, 1167, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України,
Стислий виклад заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, мотивуючи це тим, що кошторисом Міністерства оборони України та паспортами бюджетних програм не передбачено виділення бюджетних асигнувань на замовлення послуг страхування автомобільного транспорту Міністерства оборони України. Під надані заявки начальником автомобільної служби на виділення коштів для страхування автомобільного транспорту забезпечувальним органом бюджетні асигнування з Державного бюджету не надавалися. Крім цього, відповідач зазначає, що Військова частина є неприбутковою організацією та не має інших джерел фінансових надходжень, окрім надходжень з Державного бюджету, а тому здійснює свою господарську діяльність в межах Закону України «Про Державний бюджет».
Міністерство оборони України витребуваних ухвалою суду від 02.03.2020 р. доказів не подало.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” залишено без руху.
Ухвалою суду від 02.03.2020р. відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.
Судове засідання у справі не проводилось та сторони в судове засідання не викликались, на підставі ч.5 ст.252 ГПК України. Клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) до суду не надходило.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з ст.9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Частиною 1 ст.25 Закону України «Про стахування» врегульовано, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з ст.990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 та 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ч.1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п.21.1, 21.4 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
27.02.2017р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна», в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ван Клік» (далі - страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено Договір добровільного комбінованого страхування наземного транспорту ОСАГО+ № 04-1.0061663.0001, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - грузового автомобіля Mersedes-Benz, модель 410D, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «КРАЗ-255», шасі № НОМЕР_2 , який буксирував водій транспортного засобу «УРАЛ 4320 (КТЛ), номерний знак НОМЕР_4 , 14.08.2017р. о 13 год. 50 хв. у м. Львові по вул. Надійній, 23, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, проявив неуважність, при зустрічному роз'їзді не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mersedes-Benz, модель 410D», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався назустріч. У результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказане підтверджується постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.10.2017р. у справі №456/2776/17, яка набрала законної сили. Цією постановою встановлено порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу.
Страхувальник ( ОСОБА_1 ) звернувся до свого страховика (ПрАТ «СК «Саламандра-Україна») з заявою про страховий випадок 15.08.2017 року та з заявою від 20.10.2017р. щодо виплати коштів по страховому випадку, що стався 14.08.2017р. у м. Львові, по вул. Надійній.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна», з урахуванням умов Договору добровільного комбінованого страхування наземного транспорту ОСАГО+, звіту № 1843/17 про оцінку автомобіля Mersedes-Benz 410D, реєстраційний номер НОМЕР_3 , звіту про розрахунок вартості пошкодження колісного транспортного засобу № 212/09-17 від 21.09.2017р., склало страховий акт № 0016052.08.17/2 від 24.10.2017р. та розрахунок страхового відшкодування до страхового акту № 0016052.08.17/2, яким визнало пошкодження транспортного засобу автомобіля Mersedes-Benz 410D (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) внаслідок ДТП страховим випадком, та призначило до виплати страхове відшкодування в розмірі 45062,86грн.
На підставі страхового акту № 0016052.08.17/2 від 24.10.2017р., Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна», виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 45062,86грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4300 від 20.12.2017 на суму 45062,86грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна» звернулося до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою від 27.02.2018р. № 04382 по справі № 0016052.08.17/2 про виплату страхованого відшкодування (в порядку суброгації). У цій вимозі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна» просило Військову частину сплатити йому протягом 7 днів завдану шкоду в розмірі 45062,86грн., так як цивільно-правова відповідальність особи винної у ДТП не застрахована.
Відповідач, у відповідь на вимогу від 27.02.2018р. № 04382, повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна», що транспортний засіб «КРАЗ-255», шасі № НОМЕР_2 (УРАЛ 4320 (КТЛ), номерний знак НОМЕР_4 ) є власністю Збройних Сил України. На момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди, а саме 14.08.2017р., цим транспортним засобом керував ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 . Крім цього, відповідач зазначив, що транспортні засоби Збройних Сил України знаходяться на страхуванні в Моторно (транспортному) страховому бюро України, а тому із вимогою про виплату страхового відшкодування слід звертатись в Моторно (транспортне) страхове бюро України.
Згідно з Протоколом № 2 річних загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» від 26.04.2019р., змінено найменування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» на нове - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВАН КЛІК».
01 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (надалі - Фактор) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Ван Клік» (надалі - Клієнт) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01.01.2020-ВК (далі - Договір факторингу). Відповідно до умов цього Договору, Клієнт передає Фактору, а Фактор приймає і зобов'язується оплатити Клієнтові права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до Клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування.
Згідно з п.1.2., 1.3., 2.1, 3.4., 6.1. Договору, Фактор займає місце Клієнта (як кредитора) по усіх переданих Регресних вимогах Клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Права за Регресними вимогами переходять від Клієнта до Фактора з моменту підписання Акту прийому-передачі документів по відповідній Регресній вимозі за формою наведеною у Додатку № 2 до цього Договору. Для реалізації Фактором придбаних ним прав, Клієнт зобов'язаний передати Фактору оригінали документів, що посвідчують виникнення у Клієнта права Регресної вимоги. Одночасно з передачею оригіналів документів, що посвідчують виникнення у Клієнта відповідних прав Регресних вимог, сторони підписують Акт прийому-передачі документів. Клієнт зобов'язаний відступити Факторові право регресної вимоги згідно з умовами цього Договору. Сповістити Боржників, визначених в Договорі й повідомити, що платежі Факторові є належними. Передати Факторові всі необхідні документи, які посвідчують про його право Регресної вимоги до Боржників. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно з Актом приймання-передачі документів № 03-01 від 23.01.2020р., ПрАТ «Страхова компанія «ВАН КЛІК» передано, а позивачем прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», як кредитора за Регресною вимогою на суму 45062,86 грн. номер страхового випадку - 0016052.08.17/2. Даний Акт є невід'ємною частиною Договору про надання фінансових послуг факторингу № 01.01.2020-ВК від 01.01.2020р.
Зміст пункту 1.1. Договору про надання фінансових послуг факторингу № 01.01.2020-ВК свідчить про те, що позивачу передаються за цим договором права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування, а не лише регресні вимоги товариства за договорами страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Сторони, за взаємною згодою, назвали у п. 1.1. Договору такі права вимоги як «Регресні вимоги», хоча й включили до них не лише права зворотньої вимоги до винної особи (ст. 1191 ЦК України), а й вимоги, що виникають у порядку суброгації (ст. 993 ЦК України). Такий висновок суду підтверджується крім п. 1.1. Договору № 01.01.2020-ВК, змістом пунктів 1.2., 1.3., 2.1. цього Договору та Актом прийому-передачі документів № 03-01 від 23.01.2020 р.
27.01.2020 позивач скерував відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги б/н від 27.01.2020р. Цим повідомленням позивач, зокрема просив відповідача здійснити оплату в розмірі 45062,86 грн. Однак, відповідачем це повідомлення залишено без відповіді та задоволення.
Предметом позову є вимога про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 45062,86грн.
Учасники справи, мають декілька зобов'язань, зокрема і деліктне зобов'язання, яке існує між потерпілим ( ОСОБА_1 ) та відповідачем, в зв'язку із завданням шкоди ним внаслідок ДТП.
Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна», яке в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ван Клік», сплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 45062,86 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (страховою компанією) внаслідок виконання страховиком обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно з статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора і до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування до особи, яка відповідальна за завдані збитки. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра-Україна" і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої сторони страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов'язанні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Наведеним вище спростовуються доводи відповідача про те, що шкоду, яку заподіяно винними діями військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху під час несення військової служби, має відшкодовувати Моторне (транспортне) бюро України.
Згідно з приписами статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. В силу норм статей 1172 та 1187 ЦК України, особою, відповідальною за завдані збитки, є відповідач - власник джерела підвищеної небезпеки, військовослужбовець якого під час несення військової служби скоїв правопорушення та заподіяв шкоду.
Відповідно до підпункту а частини 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих лише відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. МТСБУ не визначене Законом як особа, відповідальна (винна) за завдані збитки транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Щодо особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, суд зазначає таке.
Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно з статтею 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.
Згідно з статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі також - ЗСУ).
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.
Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.
Така позиція суду відповідає Позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у його постанові від 05.06.2018р. у справі № 243/10982/15-ц.
Транспортний засіб КРАЗ-255 шасі № НОМЕР_2 належить Військовій частині НОМЕР_1 . На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 був військовослужбовцем цієї військової частини. Вказане підтверджується листом відповідача № 350/486/4/13 від 07.03.2018р. та постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.10.2017р. у справі № 456/2776/17. Відповідно до ч. 6 статті 75 ГПК України, постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб КРАЗ-255 шасі № НОМЕР_2 не був застрахований, про що і йдеться у відзиві відповідача на позовну заяву.
Щодо заперечень відповідача, викладених у його відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.ст.607, 610, 612 ЦК України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Ті обставини, що кошторисом Міністерства оборони України та паспортами бюджетних програм не передбачено виділення бюджетних асигнувань на замовлення послуг страхування автомобільного транспорту Міністерства оборони України, що під надані заявки начальником автомобільної служби на виділення коштів для страхування автомобільного транспорту забезпечувальним органом бюджетні асигнування з Державного бюджету не надавалися, що Військова частина є неприбутковою організацією та не має інших джерел фінансових надходжень окрім надходжень з Державного бюджету не є підставою для припинення зобов'язання з відшкодування шкоди в розмірі 45062,86 грн. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак, заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не звільняють його від відшкодування шкоди, яка сталася внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вини Військової частини НОМЕР_1 .
Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обґрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі, а саме, в сумі 45062,86грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на підставі ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” (36023, м. Полтава, вул. Колективна, будинок 10, код ЄДРПОУ 37686922) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” (36023, м. Полтава, вул. Колективна, будинок 10, код ЄДРПОУ 37686922) матеріальної шкоди в розмірі 45062,86 грн. та 2102 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3.Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Бортник О.Ю.