79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.04.2020 Справа № 914/418/20
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскаватор Спецсервіс», м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Авадор», м. Дрогобич, Львівська обл.
про:стягнення 15540,00 грн. боргу, 1598,70 грн. пені, 124,37 грн. інфляційних втрат та 168,21 грн. 3% річних за договором про надання послуг №14/05/2019 від 14.05.2019р.
Суддя - Крупник Р.В.
Представники сторін не викликалися
Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Екскаватор Спецсервіс» до ТОВ «Авадор» про стягнення 15540,00 грн. боргу, 1598,70 грн. пені, 124,37 грн. інфляційних втрат та 168,21 грн. 3% річних за договором про надання послуг №14/05/2019 від 14.05.2019р.
Ухвалою від 25.02.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позивач зазначає, що 14.05.2019р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір про надання послуг №14/05/2019, на виконання якого позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги за допомогою спецтехніки на загальну суму 59460,00 грн. За умовами договору відповідач зобов'язувався оплатити надані послуги протягом 2 днів після підписання актів виконаних робіт. Однак, взятих на себе зобов'язань за договором замовник належним чином не виконав, зокрема, розрахувався за надані послуги частково, несплаченими залишилися кошти в розмірі 15540,00 грн. Враховуючи те, що відповідач прострочив зобов'язання за договором, позивач звернувся з позовом про стягнення з ТОВ «Авадор» на його користь 15540,00 грн. боргу, 1598,70 грн. пені, 124,37 грн. інфляційних втрат та 168,21 грн. 3% річних.
Аргументи відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
ПОВІДОМЛЕННЯ СТОРІН.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 25.02.2020р. була надіслана на юридичні адреси сторін, які зазначені у позовній заяві та ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором 7901413055388, ухвала про відкриття провадження у справі вручена позивачу 02.03.2020р.
У зв'язку з тим, що поштовий конверт, яким відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження у справі повернувся з відміткою відділення поштового зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» (вх. №14481/20 від 31.03.2020р.), судом було направлено запит до Львівської дирекції АТ «Укрпошта» та відділення поштового зв'язку №3 м. Дрогобича щодо надання інформації про конкретні причини невручення відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 7901413055396) відповідачу та повернення конверта до суду.
Згідно відповіді АТ «Укрпошта» (вх. №16680/20 від 28.04.2020р.), рекомендоване відправлення 7901413055396 не було вручене у зв'язку з відсутню адресата.
Враховуючи те, що ухвалу про відкриття провадження у справі направлено судом за належною адресою відповідача, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Відтак, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд заяви.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.07.2019р. у справі №904/10192/14.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
14.05.2019р. між ТОВ «Екскаватор Спецсервіс» (виконавцем) та ТОВ «Авадор» (замовником) укладено договір про надання послуг №14/05/2019 (надалі - Договір).
За умовами п. 1.1. Договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги за допомогою спецтехніки, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги.
У п. 3.1. Договору сторонами визначено, зокрема, що акт виконаних робіт є підтвердженням фактичного виконання роботи виконавцем. Акт виконаних робіт вручається замовнику особисто під розписку або надсилається поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення або надсилається на електронну адресу, якщо така вказана замовником у договорі. Сторони погодили, що всі зазначені способи надання актів виконаних робіт та рахунків є належним підтвердженням їх вручення.
На підтвердження факту надання послуг за Договором відповідачу, позивачем додано до позовної заяви Акт надання послуг №77 від 20.05.2019р. на суму 10920,00 грн., №81 від 30.05.2019р. на суму 3600,00 грн., №88 від 12.06.2019р. на суму 12960,00 грн., №139 від 07.08.2019р. на суму 31980,00 грн., всього на суму 59460,00 грн.
Згідно пп. 3.2.1. п. 3.2. Договору, строк оплати - протягом 2 днів після підписання актів виконаних робіт, в яких зазначаються відпрацьовані мотогодини за відповідний період.
У позовній заяві ТОВ «Екскаватор Спецсервіс» стверджує, що надані послуги були оплачені відповідачем частково.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема, виписках по банківському рахунку ТОВ «Екскаватор Спецсервіс», відповідачем за надані послуги перераховано наступні грошові кошти: 30.05.2019р. - 10920,00 грн., 21.06.2019р. - 5000,00 грн., 31.07.2019р. - 8000,00 грн., 20.08.2019р. - 10000,00 грн., 09.10.2019р. - 10000,00 грн.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, позивачем 23.01.2020р. надіслано на адресу відповідача претензію б/н від 22.01.2020р., відповідно до якої ТОВ «Екскаватор Спецсервіс» вимагало оплатити допущену заборгованість в розмірі 15540,00 грн., однак така претензія залишилася без розгляду та задоволення зі сторони відповідача. Наведене слугувало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем заявленої до стягнення суми боргу повністю або частково, в матеріалах справи відсутні.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги за допомогою спецтехніки на загальну суму 59460,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг, підписаних представниками сторін Договору та скріпленими їх печатками.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У пп. 3.2.1. п. 3.2. Договору сторонами погоджено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 2 днів після підписання актів виконаних робіт.
З матеріалів справи судом встановлено, що надані послуги були оплачені відповідачем частково, до сплати залишається 15540,00 грн.
Положеннями ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так як у строк, передбачений пп. 3.2.1. п. 3.2. Договору відповідач не оплатив надані послуги у повному обсязі, він вважається таким, що прострочив, а заборгованість у розмірі 15540,00 грн. підлягає стягненню з нього на користь позивача в судовому порядку.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Приписами ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 4.3. Договору сторонами погоджено, що у разі недотримання строків розрахунків замовник сплачує пеню у розмірі 1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено вимогу про стягнення 1598,70 грн. пені за період з 10.10.2019р. до 18.02.2020р., виходячи з суми боргу 15540,00 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вказав Пленум ВГС України в п. 2.5. постанови від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Зважаючи на те, що Акт надання послуг №139 на суму 31980,00 грн. підписаний сторонами 07.08.2019р. та мав бути оплачений замовником протягом двох днів після його підписання, починаючи з 10.08.2019р. у позивача виникло право на нарахування пені до 10.02.2020р. включно. Разом з тим, пеня нарахована позивачем за період 10.10.2019р. - 18.02.2020р., тобто всупереч наведених положень законодавства.
Здійснивши перерахунок пені у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 2.5. постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за період з 10.10.2019р. по 10.02.2020р. включно, суд зазначає, що пеня підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1523,49 грн., в решті цих вимог суд відмовляє.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних (заявлених в розмірі 168,21 грн. за період з 10.10.2019р. - 18.02.2020р.), суд зазначає, що такий проведений правильно, відповідно 3% річних підлягають стягненню з відповідача повністю, у розмірі 168,21 грн.
Пунктом 3.2. постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 визначено, зокрема, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Згідно п. 2 Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат (заявлених в розмірі 124,37 грн. за період жовтень 2019р. - січень 2020р.) у відповідності до приписів п. 3.2. постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 та п. 2 Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012, суд зазначає, що інфляційні за жовтень 2019р. (з огляду на те, що станом на 01.10.2019р. існував борг у розмірі 25540,00 грн., а 09.10.2019р. відповідачем сплачено 10000,00 грн., відповідно станом на 31.10.2019р. існувала заборгованість 15540,00 грн.) підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі - 124,37грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2092,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123-124, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авадор» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Д. Галицького, буд. 1, офіс 8; код ЄДРПОУ 40262354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскаватор Спецсервіс» (79054, м. Львів, вул. Баштанна, буд. 3, кв. 5; код ЄДРПОУ 42652883) 15540,00 грн. боргу, 1523,49 грн. пені, 168,21 грн. 3% річних, 124,37 грн. інфляційних втрат та 2092,96 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення прийнято 28.04.2020р. в нарадчій кімнаті.
Суддя Крупник Р.В.