Рішення від 16.04.2020 по справі 905/2178/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

РІШЕННЯ

іменем України

16.04.2020 Справа № 905/2178/19

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок №48-А; код ЄДРПОУ 41682012)

до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок №1; код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення 790 291,41 гривень, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Рабко Т.О. (адвокат, довіреність №09-18/7723 від 12.12.2019)

СУТЬСПОРУ

До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення 790 291,41 гривень, з яких: 744 066,31 гривень заборгованості, 42 477,98 гривень пені, 3 747,12 гривень 3% річних.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №132/130/634 від 19.04.2019 на надання послуг з благоустрою та утримання проммайданчика відповідача, вивезення побутових відходів, вилову бродячих тварин. Однак, відповідач порушив строки оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, що зумовило звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості та нарахованих пені, 3% річних.

Ухвалою суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2178/19, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.01.2020. Встановлено строк сторонам для подання заяв по суті справи.

Листом суду від 28.12.2019 повідомлено учасників справи, що у зв'язку з перебуванням судді Фурсової С.М. з 26.12.2019 по 17.01.2020 у відпустці, з 20.01.2020 по 24.01.2020 на навчанні в Національній школі суддів судове засідання, призначене на 23.01.2020, відбудеться 28.01.2020.

На електронну адресу суду 21.01.2020 від Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 28.01.2020 в режимі відеоконференції у Орджонікідзевському районному суді міста Маріуполя.

Ухвалою суду від 27.01.2020 вказане клопотання задоволено та доручено забезпечення проведення відеоконференції Орджонікідзевському районному суду міста Маріуполя.

Від представника відповідача на електронну адресу суду 21.01.2020 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що сума основної заборгованості була зменшена на підставі застосування оперативно-господарської санкції до позивача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на недоведеність позивачем суми боргу саме у заявленому розмірі 744 066,31 гривень. Також, у відзиві міститься клопотання про зменшення розміру пені у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача. Аналогічний за змістом документ 27.01.2020 надійшов на поштову адресу суду.

Через канцелярію суду 28.01.2020 представник позивача надав відповідь на відзив з доказами направлення її відповідачу. Заперечуючи проти доводів відповідача про застосування оперативно-господарської санкції зазначив, що Акти перевірки на підставі яких нараховувались штрафи не відповідають формі (Додаток №6 до договору). Також зазначив, що порушення графіку вивозу ТПВ не доведений відповідачем. Порушення строків виконання робіт передбачених заявками виникли у зв'язку з порушенням відповідачем строків надсилання заявок, а також у зв'язку із завищенням замовником у заявках обсягів певних робіт, передбачених у Додатку №1 договору. Зазначив, що Акти-приймання-передачі підписані з боку відповідача без зауважень, а тому мають бути оплачені в повному обсязі.

Підготовче засідання 28.01.2020 відбувалось в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 28.01.2020 відкладено підготовче засідання. Встановлено строк відповідачу для надання суду доказів, а саме: додатків до Актів перевірки відповідача щодо недотримання позивачем умов договору №132/130/634 від 19.04.2019, на підставі яких було виставлено рахунки на оплату штрафів та пояснення щодо відсутності підписів менеджера об'єкта на деяких актах. Відповідачу також продовжено строк для подання до суду заперечень на відповідь на відзив.

На електронну адресу суду 29.01.2020 від Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» надійшло клопотання про участь уповноваженого представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції у Донецькому апеляційному суді, яке було задоволено судом, про що 31.01.2020 постановлена відповідна ухвала. Аналогічне за змістом клопотання надійшло від представника відповідача на поштову адресу суду 04.02.2020.

Від представника відповідача на адресу суду 17.02.2020 надійшли заперечення у справі, в яких останній наголосив на своїй незгоді з доводами позивача викладеними у відповіді на відзив та, в якості доказів, надав суду копії актів перевірки виконання робіт згідно з заявками №№36, 37, 38, 39, 43, 44, 45, 46, 48, 55, 56, 57, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 75, 33, 35, 40, 41, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 58, 60, 82 з додатками.

Підготовче засідання 18.02.2020 відбувалось в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 18.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 17.03.2020 та встановлено строк відповідачу для надання до суду:

- пояснень щодо відсутності підписів менеджера об'єкта на актах №36 від 07.05.2019, №37 від 10.05.2019, №38 від 10.05.2019, №39 від 13.05.2019, №43 від 23.05.2019, №44 від 23.05.2019, №45 від 24.05.2019, №46 від 27.05.2019, №48 від 27.05.2019, №55 від 03.06.2019, №56 від 03.06.2019, №57 від 04.06.2019, №64 від 10.06.2019, №65 від 10.06.2019, №66 від 11.06.2019, №67 від 12.06.2019, №68 від 13.06.2019, №69 від 14.06.2019, №70 від 14.06.2019, №71 від 18.06.2019 та №75 від 26.06.2019;

- пояснень щодо твердження позивача про порушення відповідачем форми акту (Додатку №6 до договору №132/130/634 від 19.04.2019).

Через канцелярію суду 18.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень до позовної заяви та копій талонів замовника (позивача) на вивіз побутових відходів.

На електронну адресу суду 18.02.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 17.03.2020 в режимі відеоконференції в задоволені якого судом відмовлено, про що 24.02.2020 постановлена відповідна ухвала.

Через канцелярію суду 12.03.2020 від представника позивача надійшла заява щодо вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті.

На електронну адресу суду 13.03.2020 від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують надання правової допомоги, та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу. Разом з цим, на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2020 надійшли пояснення у справі щодо відсутності підпису менеджера об'єкта на деяких актах, також, відповідачем надано коментарі щодо кожного з актів по невиконанню умов спірного договору, надано пояснення щодо заперечень позивача по виконанню робіт з вивезення ТПВ, по перевірці якості та кількості покосу трави, щодо вирубки порослі та спилювання дерев. У своїх поясненнях просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі, а в разі якщо позов буде задоволено, зменшити суму штрафних санкцій на 90%, судові витрати покласти на позивача. Вказані документи паперовій формі надійшли до суду 19.03.2020.

У підготовче засідання 17.03.2020 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись завчасно та належним чином.

Враховуючи, що всі питання, передбачені ст. 182 ГПК України вирішено, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2020.

Від представника позивача 07.04.2020 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Судове засідання 16.04.2020 відбувалось в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав того, що сума основної заборгованості була зменшена на підставі застосування оперативно-господарської санкції до позивача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на недоведеність позивачем суми боргу саме у заявленому розмірі.

На запитання суду щодо тверджень позивача про невідповідність Актів перевірки формі (Додаток №6 до договору), представник відповідача повідомив, що Акти складались на декілька об'єктів за усною домовленістю сторін. Зауважив, що деякі Акти підписані з боку позивача.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ

19.04.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (надалі - відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» (надалі - позивач, Виконавець) був укладений договір на надання послуг з благоустрою та утримання проммайданчика ПРАТ «МК «Азовсталь», вивезення побутових відходів, вилову бродячих тварин № 132/130/634 (далі - Договір).

У відповідності до пункту 1.1. Договору Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався надавати послуги з благоустрою та утримання проммайданчика ПРАТ «МК «Азовсталь», вивезення побутових відходів, вилову бродячих тварин, передбачені Додатком № 1 даного Договору (далі - Послуги), власними силами і засобами в період часу і на умовах, визначених цим Договором, а також з метою забезпечення виконання вимог санітарних норм, розпоряджень та інструкцій, що діють у Замовника.

Згідно з п. 2.2.1. Договору Виконавець зобов'язаний якісно надавати своїми силами і власними кошти Замовнику Послуги, передбачені цим договором та у відповідності з ГОСТ Р51870-2002, санітарними нормами, розпорядженнями і інструкціями, діючими у Замовника, в тому числі тими, що вступили в силу після підписання Договору.

Виконавець зобов'язаний приступити до виконання робіт в строки, визначені в Поточній Заявці на виконання робіт з благоустрою та утримання проммайданчика комбінату (Додаток №1.1.).

Поточна заявка на виконання робіт з благоустрою та утримання проммайданчика комбінату із зазначенням строків виконання надсилається на електронну адресу a.antonenko@qfm.com.ua (вказана заявка вважається отриманою Виконавцем з моменту її відправлення і є обов'язковою до виконання), не пізніше 16:30 дня, що передує дню початку робіт (п.2.2.2. договору).

Виконавець зобов'язаний самостійно планувати, організовувати, контролювати хід виконання робіт, у відповідності з переліком робіт та періодичністю (п.2.2.3 договору).

Згідно з п. 2.2.23. Договору Виконавець зобов'язаний виконувати роботи якісно відповідно до санітарних норм, які діють в Україні, розпорядженнями та інструкціями, які діють у Замовника, а також виконавець гарантує відповідність якості наданих послуг умовам цього Договору, нормам і правилам, згідно із законодавством, з огляду на вказівки Замовника, при цьому, не перешкоджаючи нормальній діяльності всіх служб Замовника.

Відповідно до п. 2.2.27. Договору Виконавець зобов'язаний організовувати здавання-прийняття послуг відповідно до умов цього Договору.

У випадку зміни обсягів або періодичності послуг, що надаються, Виконавець зобов'язаний самостійно вносити зміни до обсягів наданих послуг в робочому журналі (Додаток №4.1.) з подальшим внесенням змін до актів наданих послуг (Додаток №4) (п.2.2.33).

За умовами п.2.2.34. Виконавець зобов'язаний здійснювати вивіз ТПВ згідно графіку, зазначеного в Додатку №1.2.

У відповідності до п.3.1. договору Замовник має право:

вимагати від Виконавця якісного та своєчасного виконання послуг у відповідності до умов даного договору (п.3.1.1. договору);

здійснювати контроль за якістю послуг, що надаються, на підставі планових та позапланових перевірок, щоденних обходів представником Замовника (п.3.1.2. договору);

представник Замовника, у присутності будь-якого представника Виконавця може в будь-який час перевіряти якість послуг, що надаються. Сторони погоджуються з тим, що документом, який підтверджує факт неякісного надання послуг Виконавцем, є акт складений Замовником в порядку, передбаченому п.7.38 цього договору (п.3.1.3. договору);

для подання заявок, пропозицій, претензій та ін. комунікацій використовувати електронну пошту a.antonenko@qfm.com.ua та телефонний зв'язок (п.3.1.6. договору).

Виконавець має право вимагати від Замовника оплати наданих послуг в розмірі і в порядку, передбаченому умовами даного договору (п.3.2.1. договору).

Згідно з п.4.1. договору орієнтовна сума послуг за цим договором складає 4 090 098,75 гривень без урахування ПДВ. Крім того, Замовник сплачує ПДВ за ставкою 20%, що діє на момент укладення договору, в розмірі 818 019,75 гривень. Всього вартість послуг за договором з урахуванням ПДВ складає 4 908 118,50 гривень.

Обов'язок по складенню Акта наданих послуг за договором (Додаток №4) покладається на Виконавця (п.5.1. договору).

Відповідно до п.5.2. договору за результатами послуг, наданих в звітному періоді, Виконавець зобов'язаний передати Замовнику Акт наданих послуг (Додаток №4) в трьох примірниках, складений на підставі «Журналу обліку наданих послуг», а Замовник зобов'язаний протягом двох робочих днів з моменту їх отримання розглянути, і у випадку відсутності заперечень - підписати, після чого передати один примірник акту Виконавцю.

Виконавець зобов'язаний передати Замовнику протягом одного календарного дня, після підписання Акту наданих послуг двома сторонами, рахунок-фактуру до вказаного Акту. У випадку недодержання цих строків Виконавцем, Замовник не несе відповідальності за порушення строків оплати (п.5.3. договору).

Положеннями п.5.4. Договору встановлено, що розрахунок Замовника з Виконавцем здійснюється в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений в цьому договорі і на підставі відповідного рахунку і підписаного Акту наданих послуг, протягом 15 календарних днів після отримання рахунку, згідно п. 5.3. цього Договору.

За ініціативою Замовника розрахунки за цим договором можуть здійснюватись шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності зі статтею 601 ЦК України без наявності письмової згоди Виконавця. У випадку ініціювання зарахування зустрічних однорідних вимог Виконавцем, проведення заліку може здійснюватись лише при наявності письмової згоди Замовника. Сторони погоджуються з тим, що під зустрічними однорідними вимогами за договором розуміються будь-які грошові зобов'язання, в тому числі зобов'язання з оплати штрафних санкцій або відшкодування збитків, що виражені грошовій формі (п.5.8. договору).

За умовами п.п.7.1.-7.4. договору Виконавець зобов'язується виконувати «Правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників ПрАТ «МК «Азовсталь», нормативних вимог пропускного та внутрішньооб'єктного режиму, що діє на території ПрАТ «МК «Азовсталь», які обумовлені стандартами Замовника.

Виконавець несе відповідальність перед Замовником за виконання викладених в п.7.1. договору вимоги робітниками Субпідрядних організацій і особами, залученими Виконавцем, в тому числі і тими, на яких були видані Замовником разові перепустки, як на відвідувачів, так і на транспорт за заявками Виконавця, як за своїх співробітників.

Самостійно ознайомити своїх співробітників і залучених Виконавцем осіб з «Правилами внутрішнього трудового розпорядку, встановленого для робітників ПрАТ «МК «Азовсталь» і вимогами пропускного та внутрішньооб'єктного режиму.

Забезпечити недопущення робітниками, що виконують роботу за даним договором, розкрадання (в тому числі дрібного), матеріальних цінностей Замовника, появи на території промислового майданчика Замовника в нетверезому вигляді, стані наркотичного, токсичного сп'яніння, проносу та вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів на території промислового майданчика Замовника.

Виконавець в повній мірі приймає на себе відповідальність за дії своїх робітників на території промислового майданчика Замовника як під час виконання робітниками Виконавця робіт за цим договором, так і в неробочий час(п.7.23. договору).

У відповідності до п.7.34. договору Виконавець повністю погоджується з тим, що Замовник має повне та необмежене право утримувати суми штрафів з сум, що підлягають перерахуванню Виконавцю в оплату робіт за цим договором, у випадку не оплати у визначені цим договором строки.

За порушення:

- правил внутрішнього трудового розпорядку, встановленого для робітників ПрАТ «МК «Азовсталь» ;

- нормативних вимог пропускного та внутрішньооб'єктного режиму, що діє на території ПрАТ «МК «Азовсталь», які обумовлені стандартами підприємства з безпеки та охорони;

- у випадку спричинення збитків майну комбінату, а також інші порушення, обумовлені в додатку №8, Виконавець у безспірному порядку сплачує Замовнику штраф за кожний виявлений та задокументований охороною організацією, що надає охоронні послуги Замовнику, або службою АиУРБ Замовника, випадок порушення робітниками Виконавця (Субпідрядника), в розмірі і у відповідності з Додатком №8, який є невід'ємною частиною даного договору. Виконавець повністю погоджується з тим, що документом, що підтверджує факт здійснення будь-якого порушення робітниками Виконавця (Субпідрядника) є акт (Додаток №9), оформлений і підписаний тільки робітниками охоронної організації, що надає охоронні послуги Замовнику, або службою АиУРБ Замовника. Виконавець не в праві вимагати від Замовника будь-які додаткові документи, що підтверджують факт порушення.

Оплата штрафів, обумовлених у Додатку №7 та Додатку №8, проводиться Виконавцем на підставі виставленого Замовником рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Замовника, зазначений у договорі протягом 10 банківських днів з моменту направлення рахунку Замовником Виконавцю (п.7.35. договору).

Згідно з п.7.36. договору у випадку виявлення Замовником видів порушення, обумовлених у Додатку №7, Виконавець у безспірному порядку сплачує Замовнику штраф за кожний виявлений і задокументований факт порушення в розмірі і у відповідності з Додатком №7, який є невід'ємною частиною даного договору.

При здійсненні робітниками Виконавця (Субпідрядника) будь-якого порушення, передбаченого Додатком №8 до даного договору та/або п.п.10.2., 7.35., Додатком №7 та Додатком №10, до даного договору, дане порушення вважається повторним, якщо раніше у відповідному році робітниками Виконавця (Субпідрядника) було допущено аналогічне порушення по будь-якому з договорів, укладеним між Замовником та Виконавцем (п.7.37. договору).

Відповідно до п.п. 7.38.-7.39. договору виконавець повністю погоджується з тим, що документом, що підтверджує факт порушення умов договору (за винятком випадків, зазначених у п.7.35., Додатку №9 та Додатку №11 до даного договору, розділах 9, 10 даного договору), допущеного робітниками Виконавця (або залучених Виконавцем третіх осіб), є Акт встановленої Замовником форми (Додаток №6) і який застосовується Замовником, оформлений і підписаний тільки представниками Замовника. Вказаний Акт є підставою для залучення Виконавця до відповідальності, передбаченої даним договором і діючим законодавством, а Виконавець не в праві вимагати від Замовника будь-які додаткові документи, що підтверджують встановлені в акті факти порушення.

У випадку, якщо в процесі надання Послуг будуть виявлені недоліки або зауваження, Замовник повідомляє про це Виконавцю письмово, факсимільним, електронним повідомленням, або телефонограмою. Виконавець зобов'язаний вести облік недоліків та зауважень. Наявність не усунутих з вини Виконавця недоліків і зауважень є підставою для відмови Замовником від підписання акту наданих послуг за місяць, в якому були допущені недоліки та пред'явлені зауваження.

Відповідно до пункту 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

У випадку неякісного надання Виконавцем Послуг, про що складений Акт у відповідності до п.7.38 цього договору, Виконавець зобов'язаний усунути недоліки в строки, обумовлені Замовником і сплатити Замовнику штраф в розмірі 10% від вартості наданих послуг в поточному місяці, або на розсуд Замовника від вартості послуг, наданих у попередньому місяці, штраф, передбачений цим пунктом договору, обраховується від загальної ціни договору (п.8.3.5. договору).

Пунктом 8.3.7. договору передбачено, що у разі порушення Виконавцем прийнятих на себе, у відповідності з цим договором зобов'язань (включаючи, але не обмежуючись наступним: неякісне та/або несвоєчасне надання послуг та/або надання послуг з порушенням діючих норм і правил), Замовник має право застосувати до Виконавця шляхом направлення Виконавцю відповідного письмового повідомлення одну з/або одночасно всі (на власний розсуд) оперативно-господарські санкції, зокрема, зменшити суму грошових коштів, що підлягають перерахуванню Виконавцю, на суму неустойок та/або штрафів, що підлягають стягненню з Виконавця згідно з умовами цього договору.

У випадку порушення зобов'язань, передбачених пунктом 5.4. даного договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно сплачених послуг за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у день виникнення такого зобов'язання (п.8.5.1. договору).

У п.п.13.1.-13.2. сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2020. Умови даного договору застосовуються до правовідносин між ними, що виникли до його укладення, а саме з 01.04.2019, згідно ч.3 ст.631 ЦК України.

Додатками до договору визначено:

Додаток №1 Перелік робіт із зазначенням обсягів та вартості з благоустрою та утриманню проммайданчика, вивозу побутових відходів, вилову бродячих тварин.

Додаток №1.1. Заявка на виконання робіт з благоустрою та утриманню проммайданчика комбінату.

Додаток №1.2. Графік вивозу ТПВ.

Додаток №2 Необхідний мінімум інвентарю, механізмів і машин, наявність яких у Підрядника є обов'язковою.

Додаток №3 Розшифровка вкладень грошових коштів у модернізацію процесів виробництва.

Додаток №4 Зразок форми Акту на надання послуг з благоустрою та утриманню проммайданчика, вивозу побутових відходів, вилову бродячих тварин.

Додаток №4.1. Журнал обліку наданих послуг.

Додаток №5 Звіт про витрат на організацію послуг з благоустрою та утриманню проммайданчика, вивозу побутових відходів, вилову бродячих тварин у ____ (місяці) 20__ року.

Додаток №6 Акт перевірки (комплексної перевірки).

Додаток №7 Перелік видів порушень та матеріальної відповідальності Виконавця.

Додаток №8 Перелік видів порушень та матеріальної відповідальності Виконавця.

Додаток №9 Акт порушення пропускного (внутрішньооб'єктного) режиму, ПВТР, договірних зобов'язань.

Додаток №10 Штрафні санкції за порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці та пожежної безпеки співробітниками Виконавця.

Додаток №11 Акт реєстрації порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці та пожежної безпеки співробітниками Виконавця.

Додаток №12 Кардинальні правила ОП та ПБ ПрАТ «МК «Азовсталь».

Додаток №13 Особисті зобов'язання працівника підрядної організації з додержання правил ОП та ПБ.

Додатковою угодою №2 від 02.10.2019 до договору сторонами були внесені зміни до розділу «Реквізити та підписи сторін», якою викладено вказаний розділ в новій редакції.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками товариств.

Під час дії договору між позивачем та відповідачем були підписані наступні акти наданих послуг з благоустрою та утримання проммайданчика ПРАТ «МК «Азовсталь», вивезення побутових відходів, вилову бродячих тварин (далі - Акти):

Акт №284 від 30.04.2019 на суму 251 673,48 гривень;

Акт №513 від 31.05.2019 на суму 350 223,12 гривень;

Акт №691 від 30.06.2019 на суму 129 288,96 гривень;

Акт №876 від 31.07.2019 на суму 227 767,80 гривень;

Акт №895 від 31.07.2019 на суму 7560,00 гривень;

Акт №1046 від 31.08.2019 на суму 166 482,00 гривень;

Акт №1224 від 30.09.2019 на суму 214 698,00 гривень;

Акт №1412 від 31.10.2019 на суму 206 346,00 гривень.

Акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату за відповідними Актами:

Рахунок №251 від 30.04.2019 на суму 251 673,48 гривень;

Рахунок №448 від 31.05.2019 на суму 350 223,12 гривень;

Рахунок №605 від 30.06.2019 на суму 129 288,96 гривень;

Рахунок №754 від 31.07.2019 на суму 227 767,80 гривень;

Рахунок №775 від 31.07.2019 на суму 7560,00 гривень;

Рахунок №892 від 31.08.2019 на суму 166 482,00 гривень;

Рахунок №1038 від 30.09.2019 на суму 214 698,00 гривень;

Рахунок №1193 від 31.10.2019 на суму 206 346,00 гривень.

Як зазначає позивач, відповідачем була здійснена часткова оплата у розмірі 809 973,05 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №4500040963 від 31.05.2019, №4500046290 від 25.06.2019, №4500064457 від 05.09.2019, №4500066926 від 19.09.2019, а тому сума боргу складає 744 066,31 гривень.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 ГК України).

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за договором №132/130/634 від 19.04.2019 позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 744 066,31 гривень, пені у розмірі 42477,98 гривень, 3% річних у розмірі 3 747,12 гривень.

Відповідач, в свою чергу, зазначив, що у зв'язку з порушенням позивачем умов договору, відповідачем, у відповідності до умов договору, а саме пункту 8.3.7., було застосовано оперативно-господарську санкцію, у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу, на суму штрафів, які підлягають стягненню з позивача.

Так, відповідачем було виставлено позивачу претензію №070/619 від 05.07.2019 на оплату штрафів на загальну суму 323 022,31 гривень, в якій містилось попередження про те, що у випадку невиконання даної претензії буде застосована оперативно-господарської санкції, у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню, на суму штрафів.

Претензія №070/619 від 05.07.2019 ґрунтується на порушенні позивачем п.п.7.35., 7.36. договору, що підтверджуються Актами №1838п від 12.04.2019, №31 від 30.04.2019, №32 від 02.05.2019, №33 від 03.05.2019, №35 від 07.05.2019, №36 від 07.05.2019, №37 від 10.05.2019, №38 від 10.05.2019, №39 від 13.05.2019, №40 від 14.05.2019, №41 від 20.05.2019, №43 від 23.05.2019, №44 від 23.05.2019, №45 від 24.05.2019, №46 від 27.05.2019, №47 від 27.05.2019, №48 від 27.05.2019, №49 від 29.05.2019, №50 від 29.05.2019, №51 від 29.05.2019, №53 від 31.05.2019, №54 від 31.05.2019, №55 від 03.06.2019, №56 від 03.06.2019, №57 від 04.06.2019, №58 від 05.06.2019, №59 від 05.06.2019, №60 від 06.06.20019, №64 від 10.06.2019, №65 від 10.06.2019, №66 від 11.06.2019, №67 від 12.06.2019, №68 від 13.06.2019, №69 від 14.06.2019, №70 від 14.06.2019, №71 від 18.06.2019.

До претензії були додані копії рахунків на оплату №92598212 від 29.05.2019 на суму 48 000,00 гривень, №92586467 від 29.05.2019 на суму 81 000,00 гривень, №92620693 від 13.06.2019 на суму 112 022,31 гривень, №92643516 від 14.06.2019 на суму 2 000,00 гривень, №92638250 від 25.06.2019 на суму 80 000,00 гривень.

Повідомленням №070/693 від 08.08.2019 по претензії №070/619 від 05.07.2019, відповідач повідомив позивача про застосування оперативно-господарської санкції.

Так, за Рахунком №605 до Акту №691 від 30.06.2019 на суму 129 288,96 гривень, заборгованість була зменшена на суму 129 288,96 гривень.

Після зменшення дебіторської заборгованості, залишок штрафних санкцій склав 193 733,35 гривень:

за рахунком №92620693 від 13.06.2019 на суму 111 733,35 гривень;

за рахунком №92643516 від 14.06.2019 на суму 2 000,00 гривень;

за рахунком №92638250 від 25.06.2019 на суму 80 000,00 гривень.

Так, за Рахунком №754 до Акту №876 від 31.07.2019 на суму 227 767,80 гривень, заборгованість була зменшена на суму 193 733,35 гривень. Залишок дебіторської заборгованості за вказаним Актом склала 34 034,45 гривень.

Також, відповідачем було виставлено позивачу претензію №070/1034 від 21.11.2019 на оплату штрафів на загальну суму 24 000,00 гривень, в якій містилось попередження про те, що у випадку невиконання даної претензії буде застосована оперативно-господарської санкції, у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню, на суму штрафів.

Претензія №070/1034 від 21.11.2019 ґрунтується на порушенні позивачем п.п.7.35., 7.36. договору, що підтверджуються Актами №75 від 26.06.2019, №82 від 29.07.2019, №3343а від 31.10.2019.

До претензії були додані копії рахунків на оплату №92693196 від 15.07.2019 на суму 4 000,00 гривень, №92771625 від 27.08.2019 на суму 10 000,00 гривень, №92930420 від 14.11.2019 на суму 10 000,00 гривень.

Повідомленням №070/1056 від 28.11.2019 по претензії №070/1034 від 21.11.2019, відповідач повідомив позивача про застосування оперативно-господарської санкції.

Так, за Рахунком №1193 до Акту №1412 від 31.10.2019 на суму 206 346,00 гривень, заборгованість була зменшена на суму 24 000,00 гривень. Залишок дебіторської заборгованості за вказаним Актом склала 182 346,00 гривень.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно приписів ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього наростають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено підстави господарсько-правової відповідальності. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оперативно-господарськими санкціями відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Господарського кодексу України є заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно приписів ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Статтею 236 Господарського кодексу України визначені види оперативно-господарських санкцій, та встановлено що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Враховуючи системний аналіз вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що оперативно-господарська санкція є самостійним видом відповідальності за порушення зобов'язань, відмінним від штрафних санкцій.

Особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.08.2018 у справі №905/2464/17.

Судом встановлено, що умовами договору сторони узгодили, що у разі порушення Виконавцем прийнятих на себе, у відповідності з цим договором зобов'язань (включаючи, але не обмежуючись наступним: неякісне та/або несвоєчасне надання послуг та/або надання послуг з порушенням діючих норм і правил), Замовник має право застосувати до Виконавця шляхом направлення Виконавцю відповідного письмового повідомлення одну з/або одночасно всі (на власний розсуд) оперативно-господарські санкції, зокрема, зменшити суму грошових коштів, що підлягають перерахуванню Виконавцю, на суму неустойок та/або штрафів, що підлягають стягненню з Виконавця згідно з умовами цього договору.

Таким чином, за висновками суду, укладений між сторонами договір передбачає правомірну відмову від виконання зобов'язання по оплаті в односторонньому порядку у разі порушення позивачем строків виконання зобов'язань, та можливість отримати нараховані штрафні санкції з сум, які підлягають виплаті позивачеві.

Поряд із цим, господарський суд зауважує, що безпосередня мета застосування оперативно-господарських санкцій полягає не у відновленні майнової бази кредитора (його втрат майнового характеру, що сталися внаслідок порушення зобов'язання контрагентом) і навіть не у заходах організаційного характеру, а, насамперед, у запобіганні виникненню та/або мінімізації втрат (збитків) кредитора шляхом припинення правопорушень з боку контрагента та їх превенцію.

Разом з тим, суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 744 066,31 гривень та штрафних санкцій, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, а саме несплатою рахунків згідно з актами прийому-передачі наданих послуг.

Відповідач заперечує проти наявності в нього заборгованості за договором про надання послуг у заявленому розмірі посилаючись на неналежне виконання позивачем умов договору, у зв'язку з чим відповідач нарахував позивачу штраф. На підставі цього ПрАТ «МК «Азовсталь», скориставшись своїм правом, визначеним пунктом 8.3.7. договору, повідомив позивача про зменшення дебіторської заборгованості на суму штрафних санкцій за порушення умов договору позивачем.

Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини третьої статті 13, статті 14 ГПК України, а також доводи і заперечення сторін щодо предмета спору в цій справі, колегія суд вважає, що встановлення обставин щодо розміру та правомірності нарахування штрафних санкцій відповідачем позивачеві входить до предмету доказування у цій справі, оскільки саме на ці обставини посилається відповідач, аргументуючи відсутність своєї заборгованості за договором про надання послуг у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

За приписами ст.ст. 73,74,76 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, позивачем доведено виконання робіт за договором №132/130/634 від 19.04.2019 на загальну суму 1 554 039,36 гривень, що підтверджується Актами наданих послуг.

Акти підписані сторонами без зауважень та заперечень, підписи скріплені печатками товариств.

Відповідач проти обсягів та вартості наданих послуг заперечень не надав, отже прийняті послуги підлягають оплаті згідно умов договору.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату за відповідними Актами:

Рахунок №251 від 30.04.2019 на суму 251 673,48 гривень;

Рахунок №448 від 31.05.2019 на суму 350 223,12 гривень;

Рахунок №605 від 30.06.2019 на суму 129 288,96 гривень;

Рахунок №754 від 31.07.2019 на суму 227 767,80 гривень;

Рахунок №775 від 31.07.2019 на суму 7560,00 гривень;

Рахунок №892 від 31.08.2019 на суму 166 482,00 гривень;

Рахунок №1038 від 30.09.2019 на суму 214 698,00 гривень;

Рахунок №1193 від 31.10.2019 на суму 206 346,00 гривень.

Відповідач заперечив, а матеріали справи не містять доказів вручення відповідних рахунків відповідачеві для оплати.

Положеннями п. 5.4. Договору встановлено, що розрахунок Замовника з Виконавцем здійснюється в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений в цьому договорі і на підставі відповідного рахунку і підписаного Акту наданих послуг, протягом 15 календарних днів після отримання рахунку, згідно п. 5.3. цього Договору.

Тобто, підписавши Акт наданих послуг відповідач має інформацію про свого зобов'язання перед позивачем, поточний рахунок позивача зазначений у договорі, на підставі якого надавались послуги, а тому відсутні підстави вважати неможливим виконання позивачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 29.09.2009 у справі №37/405 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов'язку з оплати поставленого товару. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (Постанова від 22.05.2018) та №925/2028/15 (постанова від 21.01.2019), а також не знайшов підстав для відступлення Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при розгляді справи №918/537/18 (постанова від 02.07.2019).

Крім того, здійснюючи часткові оплати за договором №132/130/634 від 19.04.2019, відповідач у призначенні платежу зазначав саме номери рахунків на оплату, що свідчить про отримання відповідачем рахунків на оплату.

Відсутність відомостей про дату вручення рахунків на оплату має вирішальне значення для визначення наявності підстав для нарахування штрафних санкцій.

Адже, у випадку недодержання Виконавцем визначеного у п.5.3. договору строку, Замовник не несе відповідальності за порушення строків оплати.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Як зазначалося вище, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).

Відповідно до вимог частин першої-третьої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З огляду на характер спірних правовідносин, доводи, на які посилаються кожна із сторін, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для надання оцінки правомірності нарахування штрафних санкцій і застосування оперативно-господарської санкції в межах даного позову з метою повного та всебічного розгляду справи, адже оскарження зазначеної оперативно-господарської санкції окремо від вимог про стягнення заборгованості є неефективним способом захисту, з огляду на те, що самостійне оскарження не відновить право позивача на отримання коштів за надані послуги, якщо така плата мала б бути отриманою.

З аналізу умов договору випливає необхідність дотримання відповідачем наступного алгоритму дій для застосування оперативно-господарської санкції:

- встановити факт порушення (п.п.7.35., 7.36. договору);

- задокументувати факт порушення - скласти Акт встановленої Замовником форми Додаток №6 або Додаток №9 (в залежності від виду порушення) (п.п.3.1.3., 7.35., 7.38. договору);

- направити рахунок на оплату штрафу Виконавцю (позивачу) (ч.2 п.7.35. договору);

- у випадку несплати штрафу, застосувати до Виконавця (позивача) оперативно-господарську санкцію, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення (п.8.3.7. договору).

Тобто господарським судом мають бути детально досліджений кожний Акт про порушення, встановлено його підставність (наявність порушення), дотримання відповідачем порядку та форми складення акту, дотримання відповідачем процедури щодо застосування оперативно-господарської санкції.

Як встановлено судом, штрафи по претензії №070/619 від 05.07.2019 були нараховані відповідачем на підставі Актів №1838п від 12.04.2019, №31 від 30.04.2019, №32 від 02.05.2019, №33 від 03.05.2019, №35 від 07.05.2019, №36 від 07.05.2019, №37 від 10.05.2019, №38 від 10.05.2019, №39 від 13.05.2019, №40 від 14.05.2019, №41 від 20.05.2019, №43 від 23.05.2019, №44 від 23.05.2019, №45 від 24.05.2019, №46 від 27.05.2019, №47 від 27.05.2019, №48 від 27.05.2019, №49 від 29.05.2019, №50 від 29.05.2019, №51 від 29.05.2019, №53 від 31.05.2019, №54 від 31.05.2019, №55 від 03.06.2019, №56 від 03.06.2019, №57 від 04.06.2019, №58 від 05.06.2019, №59 від 05.06.2019, №60 від 06.06.20019, №64 від 10.06.2019, №65 від 10.06.2019, №66 від 11.06.2019, №67 від 12.06.2019, №68 від 13.06.2019, №69 від 14.06.2019, №70 від 14.06.2019, №71 від 18.06.2019, №75 від 26.06.2019, №82 від 29.07.2019, №3343а від 31.10.2019.

Акт №1838п від 12.04.2019 (т.1, а.с.192) складений за порушення робітником ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ. Сервіс» Телешенко В.В. пропускного режиму.

За вказане порушення позивачем був виставлений рахунок на оплату №92643516 від 14.06.2019 на суму 2 000,00 гривень (т.1, а.с.104).

В подальшому, рахунок на оплату №92643516 від 14.06.2019 був скасований, що підтверджується коригувальним рахунком №92795695 від 03.09.2019 (т.1, а.с.194), а тому відсутні підстави вважати правомірним зменшення позивачем дебіторської заборгованості за Рахунком №754 до Акту №876 від 31.07.2019 на суму штрафу 2 000,00 гривень.

Акти №31 від 30.04.2019, №32 від 02.05.2019, №33 від 03.05.2019, №35 від 07.05.2019, №38 від 10.05.2019, №39 від 13.05.2019, №40 від 14.05.2019, №41 від 20.05.2019, №43 від 23.05.2019, №45 від 24.05.2019, №46 від 27.05.2019, №49 від 29.05.2019, №53 від 31.05.2019, №55 від 03.06.2019, №57 від 04.06.2019, №58 від 05.06.2019, №60 від 06.06.20019, №66 від 11.06.2019, №67 від 12.06.2019, №68 від 13.06.2019, №69 від 14.06.2019 складені за порушення графіку вивозу твердих побутових відходів (т.1, а.с.195-198, 201-205, 207-208, 211, 214-216, 218-219, 221, 224-227).

За умовами п.2.2.34. Виконавець зобов'язаний здійснювати вивіз ТПВ згідно графіку, зазначеного в Додатку №1.2.

З Додатку №1.2. Графік вивозу ТПВ вбачається, що вивезення мало було здійснюватися по кожному об'єкту (цеху) в певний день робочого тижня.

Отже вивезення ТВП мало бути проведено на певному об'єкт у відповідний до графіку день, однак вказаний графік не містить відомостей щодо певного часу, в який таке вивезення мало бути здійснене.

Тобто Акт про порушення міг бути складений до фактичного вивозу ТВП, або значно пізніше вивезення, що призвело до наповненості сміттєвих баків на час перевірки.

З умов договору не вбачається, яким чином мав фіксуватись факт не вивезення сміття, однак визначено, що неналежне умов договору є підставою для відмови у підписанні Акту наданих послуг (п.7.39. договору). Відсутні у матеріалах справи і відповідні повідомлення позивача про виявлені порушення у відповідності до п.7.39. договору. Акти підписані з боку відповідача без зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.

На підтвердження фіксації порушення позивачем графіку вивезення ТВП, відповідачем додано фотофакти такої фіксації. Однак з поданих до суду фотографій не можливо встановити, в якому місці проммайданчика комбінату вони зроблені, відсутні ідентифікуючі надписи на сміттєвих баках, за допомогою яких можливо було б встановити їх до певного об'єкту.

Крім того, не можливо встановити яким чином відповідач здійснював перевірку вивезення ТВП, адже в одному Акті перевірки зафіксовано порушення графіку вивезення ТВП по об'єктах на яких вивезення мало бути проведено в день перевірки, а також по об'єктах на яких вивезення мало бути проведено в інші дні тижня.

Так, наприклад, Акт №41 від 20.05.2019 (понеділок) складено у зв'язку з виявленням порушень на таких об'єктах:

ЦХЛ (Центральна хімічна лабораторія) - згідно графіку вивезення у середу, п'ятницю;

Коксовий цех - згідно графіку вивезення увівторок, четвер;

Цех метрології - згідно графіку вивезення у вівторок, четвер;

ЦЕ УЖДТ (Цех експлуатації управління залізничного транспорту) - згідно графіку вивезення у понеділок, середу, п'ятницю;

Доменний цех - згідно графіку вивезення у понеділок, середу, п'ятницю;

Обжиманий цех - згідно графіку вивезення у понеділок, середу, п'ятницю;

РБЦ (Рельсобалочний цех) - згідно графіку вивезення у понеділок, середу, п'ятницю;

КПЦ (Крупносортно прокатний цех) - згідно графіку вивезення у понеділок, середу, п'ятницю;

ТЛЦ (Товстолистовий цех) - згідно графіку вивезення у понеділок, середу, п'ятницю;

Конвертерний цех - згідно графіку вивезення у понеділок, середу, п'ятницю.

Доводи відповідача про те, що підпис представника позивача свідчить про визнання ним факту виявлених порушень судом відхиляється з наступних підстав.

Відповідно до п. 7.38. договору виконавець повністю погоджується з тим, що документом, що підтверджує факт порушення умов договору (за винятком випадків, зазначених у п.7.35., Додатку №9 та Додатку №11 до даного договору, розділах 9, 10 даного договору), допущеного робітниками Виконавця (або залучених Виконавцем третіх осіб), є Акт встановленої Замовником форми (Додаток №6) і який застосовується Замовником, оформлений і підписаний тільки представниками Замовника. Вказаний Акт є підставою для залучення Виконавця до відповідальності, передбаченої даним договором і діючим законодавством, а Виконавець не в праві вимагати від Замовника будь-які додаткові документи, що підтверджують встановлені в акті факти порушення.

Отже, наявність підпису представника позивача жодним чином не впливає на правомірність Акту. Між тим, відповідачем не доведено, що Григоренко М .М. мав відповідна повноваження на підписання таких актів.

В Актах №31 від 30.04.2019, №32 від 02.05.2019, №33 від 03.05.2019, №35 від 07.05.2019, №38 від 10.05.2019, №39 від 13.05.2019, №40 від 14.05.2019, №41 від 20.05.2019, №43 від 23.05.2019, №45 від 24.05.2019, №46 від 27.05.2019, №49 від 29.05.2019, №53 від 31.05.2019, №55 від 03.06.2019, №57 від 04.06.2019, №58 від 05.06.2019, №60 від 06.06.20019, №66 від 11.06.2019, №67 від 12.06.2019, №68 від 13.06.2019, №69 від 14.06.2019 зазначено, що виявлені порушення тягнуть за собою накладення штрафних санкції згідно п.1 Додатку №7 до договору №132/130/634 від 19.04.2019.

У п.1 Додатку №7 до договору зазначено, що у випадку невиконання Виконавцем визначених у Заявці видів робіт на декількох об'єктах, складається акт на кожний об'єкт, сума штрафу виставляється на кожний об'єкт окремо.

При цьому сторони не визначили, мається на увазі під поняттям «Об'єкт», а також не передбачили правових наслідків щодо недодержання форми складення Акту про порушення.

За приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах 3-4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.

Касаційний господарський суд зазначає, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій ст. 213 ЦК України, слід застосовувати принцип contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Це правило застосовується не лише в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Тому відповідач, який включив у текст спірного договору такі умови складення Акту про виявлення порушення, повинен нести ризик, пов'язаний з недодержанням цих самих умов.

З аналізу умов договору №132/130/634 від 19.04.2019, усіх Додатків, які є невід'ємною частиною цього договору, суд дійшов висновку, що під поняттям «Об'єкт», який застосовується при складенні Акту (Додаток №6), сторони розуміли «цех» проммайданчика комбінату, що вбачається з Додатку №1.2. «Графік вивезення ТВП».

Крім того, у Додатку №6 до договору визначено форму Акту, яка встановлена відповідачем, та має застосовуватись одночасно в сукупності з умовами Додатку №7 щодо складення акту на кожний об'єкт окремо.

Дослідивши Акти №31 від 30.04.2019, №32 від 02.05.2019, №33 від 03.05.2019, №35 від 07.05.2019, №38 від 10.05.2019, №39 від 13.05.2019, №40 від 14.05.2019, №41 від 20.05.2019, №43 від 23.05.2019, №45 від 24.05.2019, №46 від 27.05.2019, №49 від 29.05.2019, №53 від 31.05.2019, №55 від 03.06.2019, №57 від 04.06.2019, №58 від 05.06.2019, №60 від 06.06.20019, №66 від 11.06.2019, №67 від 12.06.2019, №68 від 13.06.2019, №69 від 14.06.2019, судом встановлено, що жодний з вказаних актів не відповідає визначеній самим відповідачем формі, а тому вони є юридично неспроможними, як засіб доказування за змістом зафіксованих у них обставин, та не можуть вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Доводи відповідача про те, що акти складались на декілька об'єктів одночасно за усною домовленістю сторін судом не приймаються, адже відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Матеріали справи не містять будь-яких відомостей про внесення змін до договору №132/130/634 від 19.04.2019 в частині визначення порядку та форми складення актів про виявлені порушення.

Акти №36 від 07.05.2019, №37 від 10.05.2019, №44 від 23.05.2019, №47 від 27.05.2019, №50 від 29.05.2019, №51 від 29.05.2019, №54 від 31.05.2019, №56 від 03.06.2019 складені за невиконання або виконання не в повному обсязі робіт згідно поданої заявки від 03.05.2019.

Поточна Заявка від 03.05.2019 на виконання робіт з благоустрою та утриманню території комбінату на травень 2019 року (покіс) надіслана відповідачем 03.05.2019 о 12:25год. (т.1, а.с. 244), а тому вважається прийнятою в день її надсилання.

Згідно вказаної заявки передбачено початок робіт з 01.05.2019, в той час як мала бути надіслана 30.04.2019 до 16:30год.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За таких обставин визначений у Поточній Заявці від 03.05.2019 строк початку та, відповідно, закінчення робіт підлягає відстроченню на час прострочення відповідача з надсилання заявки - 3 дні.

Актом №36 від 07.05.2019 зафіксовано порушення у вигляді не проведені покосу трави на об'єкті ГПЧ-42-тонель КИПиА (т.1, а.с.199).

Згідно Поточної Заявки від 03.05.2019, роботи на вказаному об'єкті мали бути розпочаті 06.05.2019 та завершені 07.05.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 10.05.2019.

Тобто на момент перевірки та складення Акту №36 від 07.05.2019, строк виконання робіт не закінчився.

Актом №37 від 10.05.2019 зафіксовано порушення у вигляді не проведені покосу трави на об'єкті КИПиА - вагонне депо (т.1, а.с.200).

Згідно Поточної Заявки від 03.05.2019, роботи на вказаному об'єкті мали бути розпочаті 07.05.2019 та завершені 09.05.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 13.05.2019 (12.05.2019 - неділя, вихідний).

Тобто на момент перевірки та складення Акту №37 від 10.05.2019, строк виконання робіт не закінчився.

Актом №44 від 23.05.2019 зафіксовано порушення у вигляді проведенні покосу трави не в повному обсязі на об'єкті Прохідна УКС - Склад №3 УСХ (т.1, а.с.206).

Згідно Поточної Заявки від 03.05.2019, роботи на вказаному об'єкті мали бути розпочаті 14.05.2019 та завершені 22.05.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 27.05.2019 (25.05.2019, 26.05.2019 - субота та неділя, вихідні).

Тобто на момент перевірки та складення Акту №44 від 23.05.2019, строк виконання робіт не закінчився.

Актом №47 від 27.05.2019 зафіксовано порушення у вигляді проведення покосу трави не в повному обсязі на об'єктах УЖДТ - вагонне депо, Прохідна УКС - Склад №3 УСХ, Склад вогнетривів - РМЦ 5 (т.1, а.с.209).

Згідно Поточної Заявки від 03.05.2019, роботи на об'єкті УЖДТ - вагонне депо мали бути розпочаті 21.05.2019 та завершені 26.05.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 29.05.2019 (25.05.2019, 26.05.2019 - субота та неділя, вихідні).

Згідно Поточної Заявки від 03.05.2019, роботи на об'єкті Прохідна УКС - Склад №3 УСХ мали бути розпочаті 14.05.2019 та завершені 22.05.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 27.05.2019 (25.05.2019, 26.05.2019 - субота та неділя, вихідні).

Згідно Поточної Заявки від 03.05.2019, роботи на об'єкті Склад вогнетривів - РМЦ 5 мали бути розпочаті 23.05.2019 та завершені 25.05.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 28.05.2019.

Тобто на момент перевірки та складення Акту №47 від 27.05.2019, строк виконання робіт не закінчився.

Крім того, Акт №47 від 27.05.2019 складено з порушенням умов договору щодо складення Акту на кожний об'єкт окремо, а тому не може вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Актом №50 від 29.05.2019 зафіксовано порушення у вигляді проведення покосу трави не в повному обсязі на об'єктах УЖДТ - вагонне депо, Склад вогнетривів - РМЦ 5 (т.1, а.с.212).

Тобто на момент перевірки та складення Акту №50 від 29.05.2019, строк виконання робіт на об'єкті УЖДТ - вагонне депо не закінчився.

Крім того, Акт №50 від 29.05.2019 складено з порушенням умов договору щодо складення Акту на кожний об'єкт окремо, а тому не може вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Актом №51 від 29.05.2019 зафіксовано порушення у вигляді не проведення згрібання, прибирання і навантаження трави в транспортний засіб з наступним вивезенням на смітник на об'єкті Прохідна УКС - Склад №3 УСХ (т.1, а.с.213).

В акті зазначено, виявлені порушення тягнуть за собою накладення штрафних санкцій у розмірі 10% від вартості наданих послуг в поточному місяці згідно п.8.3.5. договору №132/130/634 від 19.04.2019.

Тобто застосування штрафних санкцій згідно п.8.3.5. договору має місце за наявності такої умови - наявність складеного Акту у відповідності до п.7.38 цього договору.

Акт №51 від 29.05.2019 складено на підставі раніше складених актів №44 від 23.05.2019 та №47 від 27.05.2019.

Однак, враховуючи, що судом акти №44 від 23.05.2019 та №47 від 27.05.2019 не прийняті як належні докази фіксації порушення з боку позивача (неправомірні), не приймається до уваги й Акт №51 від 29.05.2019, складений на їх підставі.

Актом №54 від 31.05.2019 зафіксовано порушення у вигляді не проведення покосу трави на об'єктах Склад вогнетривів - РМЦ, Східні прохідні - ТОО КЦ, Прохідна УКС - Шляхопровід №12 (т.1, а.с.215).

Згідно Поточної Заявки від 03.05.2019, роботи на об'єкті Східні прохідні - ТОО КЦ мали бути розпочаті 30.05.2019 та завершені 31.05.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 03.06.2019.

Згідно Поточної Заявки від 03.05.2019, роботи на об'єкті Прохідна УКС - Шляхопровід №12 мали бути розпочаті 26.05.2019 та завершені 31.05.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 03.06.2019.

Тобто на момент перевірки та складення Акту №50 від 29.05.2019, строк виконання робіт на об'єктах Східні прохідні - ТОО КЦ та Прохідна УКС - Шляхопровід №12 не закінчився.

Крім того, Акт №54 від 31.05.2019 складено з порушенням умов договору щодо складення Акту на кожний об'єкт окремо, а тому не може вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Актом №56 від 03.06.2019 зафіксовано порушення у вигляді не проведення та проведення не в повному обсязі покосу трави на об'єктах Східні прохідні - ТОО КЦ, Прохідна УКС - Шляхопровід №12 (т.1, а.с.217).

Тобто на момент перевірки та складення Акту №50 від 03.06.2019, строк виконання робіт на об'єктах не закінчився.

Крім того, Акт №56 від 03.06.2019 складено з порушенням умов договору щодо складення Акту на кожний об'єкт окремо, а тому не може вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Акт №48 від 27.05.2019 складений за невиконання робіт згідно поданої заявки від 17.05.2019 (т.1, а.с.210).

Поточна Заявка від 17.05.2019 на виконання робіт з благоустрою та утриманню території комбінату надіслана відповідачем 17.05.2019 о 15:28год. (т.1, а.с.250), а тому вважається прийнятою в день її надсилання.

Згідно вказаної заявки передбачено проведення робіт на об'єкті Схил в районі п/п №6 у період з 20.05.05.2019 по 26.05.2019.

Судом встановлено, що Акт №48 від 27.05.2019 складено з дотриманням умов договору, а тому приймається як підстава для покладення на позивача штрафу.

У п.1 Додатку №7 до договору зазначено, що за повне невиконання визначених у Заявці (Додаток №1.1.) видів робіт підлягає нарахуванню штраф у сумі 5 000,00 або 10 000,00 в залежності від того чи вперше вчинене таке порушення.

Тобто під поняттям «вид порушення» слід розуміти види порушення згідно переліку у Додатку №7 (як то повне невиконання робіт згідно Заявки, часткове невиконання робіт згідно Заявки, фальсифікація та/або спотворення даних в Журналі виконаних робіт тощо...).

З урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів вчинення такого виду порушення раніше у відповідному році робітниками позивача по будь-якому іншому договору, укладеному між сторонами, відхилення судом вищезазначених актів про порушення за даним договором, таке порушення у вигляді невиконання визначених у Заявці (Додаток №1.1.) робіт судом розцінюється як вчинене вперше, а тому розмір штрафу, який підлягає застосуваннюстановить 5 000,00 гривень.

Акт №59 від 05.06.2019 складений за виконання не в повному обсязі робіт згідно поданої заявки від 03.06.2019 (т.1, а.с.220).

Поточна Заявка від 03.06.2019 на виконання робіт з благоустрою та утриманню території комбінату на червень 2019 року (вилов бродячих тварин) надіслана відповідачем 03.06.2019 о 08:43год. (т.1, а.с.248), а тому вважається прийнятою в день її надсилання.

Згідно вказаної заявки передбачено початок робіт з 03.06.2019, в той час як мала бути надіслана 02.06.2019 до 16:30год.

За таких обставин визначений у Поточній Заявці від 03.06.2019 строк початку та, відповідно, закінчення робіт підлягає відстроченню на час прострочення відповідача з надсилання заявки - 1 день.

Актом №59 від 05.06.2019 зафіксовано порушення у вигляді не проведення в повному обсязі відлову бродячих тварин на об'єкті територія комбінату.

Згідно Поточної Заявки від 03.05.2019, роботи на вказаному об'єкті мали бути розпочаті 03.06.2019 та завершені 05.06.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 06.06.2019.

Тобто на момент перевірки та складення Акту №59 від 05.06.2019, строк виконання робіт не закінчився.

Між тим, у поданій Заявці не визначено кількість бродячих тварин, яка підлягала вилову, а тому не можливо визначити повноту виконання робіт.

Крім того, Акт №59 від 05.06.2019 складено з порушенням умов договору, саме не відповідає формі визначеній у Додатку №6, а тому не може вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Акт №64 від 10.06.2019 складений за виконання не в повному обсязі робіт згідно поданої заявки від 05.06.2019 (т.1, а.с.222).

Поточна Заявка від 05.06.2019 складена через невиконання попередньої заявки (від 03.06.2019) з вилову бродячих тварин, надіслана відповідачем 05.06.2019 о 03:36год. (т.1, а.с.247), а тому вважається прийнятою в день її надсилання.

Згідно вказаної заявки передбачено виконання робіт з 06.06.2019 по 09.06.2019.

Між тим, у поданій Заявці також не визначено кількість бродячих тварин, яка підлягала вилову, а тому не можливо визначити повноту виконання робіт.

Крім того, Акт №64 від 10.06.2019 складено з порушенням умов договору, а саме не відповідає формі визначеній у Додатку №6, а тому не може вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Акт №70 від 14.06.2019 складений за виконання не в повному обсязі робіт згідно поданої заявки від 10.06.2019 (т.1, а.с.228).

Поточна Заявка від 10.06.2019 складена через невиконання попередньої заявки (від 05.06.2019) з вилову бродячих тварин, надіслана відповідачем 10.06.2019 о 14:30год. (т.1, а.с.246), а тому вважається прийнятою в день її надсилання.

Згідно вказаної заявки передбачено виконання робіт з 11.06.2019 по 14.06.2019.

Тобто на момент перевірки та складення Акту №70 від 14.06.2019, строк виконання робіт не закінчився.

Крім того, Акт №70 від 14.06.2019 складено з порушенням умов договору, а саме не відповідає формі визначеній у Додатку №6, а тому не може вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Акти №65 від 10.06.2019, №71 від 18.06.2019 складені за невиконання робіт згідно поданої заявки від 03.06.2019.

Поточна Заявка від 03.06.2019 на виконання робіт з благоустрою та утриманню проммайданчика комбінату надіслана відповідачем 03.06.2019 о 08.41год. (т.1, а.с.249), а тому вважається прийнятою в день її надсилання.

Згідно вказаної заявки передбачено початок робіт з 03.06.2019, в той час як мала бути надіслана 31.05.2019 до 16:30год. (01.06.2019 та 02.06.2019 вихідні дні).

Актом №65 від 10.06.2019 зафіксовано порушення у вигляді не проведені вирубки дикоростучих дерев та спілу дерев на схилі на об'єкті п/п №6 (т.1, а.с.223).

Згідно Поточної Заявки від 03.06.2019, роботи на вказаному об'єкті мали бути розпочаті 03.06.2019 та завершені 09.06.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 10.06.2019.

Тобто на момент перевірки та складення Акту №65 від 10.06.2019, строк виконання робіт не закінчився.

Крім того, Акт №65 від 10.06.2019 складено з порушенням умов договору, а саме не відповідає формі визначеній у Додатку №6, а тому не може вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Акт №71 від 18.06.2019 складений за невиконання робіт згідно поданої заявки від 10.06.2019 (т.1, а.с.229).

Поточна Заявка від 10.06.2019 складена через невиконання попередньої заявки (від 03.06.2019), надіслана відповідачем 10.06.2019 о 14:33год. (т.2, а.с.155), а тому вважається прийнятою в день її надсилання.

Згідно вказаної заявки передбачено виконання робіт з 11.06.2019 по 16.06.2019.

За таких обставин визначений у Поточній Заявці від 10.06.2019 строк виконання робіт сплинув 17.06.2019 (16.06.2019 неділя, вихідний).

Судом встановлено, що Акт №71 від 18.06.2019 складено з дотриманням умов договору, а тому приймається як підстава для покладення на позивача штрафу.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів вчинення такого виду порушення раніше у відповідному році робітниками позивача (Акт №48 від 27.05.2019), таке порушення у вигляді невиконання визначених у Заявці (Додаток №1.1.) робіт судом розцінюється як вчинене повторно, а тому розмір штрафу, який підлягає застосуванню становить 10 000,00 гривень.

Судом відхиляються доводи позивача щодо неправомірності складеного Акту №71 від 18.06.2019 у зв'язку з завищенням відповідачем у Заявці обсягів робіт, передбаченому у Додатку №1.

Отже, умовами договору передбачено зміну обсягів послуг, що надаються, а тому обсяг робіт, передбачений у Додатку №1, не є обмежувальним.

Відповідно до ч.2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отримавши Поточну Заяву від 03.06.2019, позивач не повідомив відповідача про неможливість її виконання у передбачені Заявкою строки, таким чином, погодився з її виконанням. Тобто відповідач усвідомлював та повинен був усвідомлювати необхідність належним чином виконувати умови договору (у визначеному обсязі) та ймовірну відповідальність внаслідок порушення зобов'язань.

Судом також відхиляються доводи позивача щодо неправомірності складеного Акту №71 від 18.06.2019 у зв'язку з його невідповідністю Додатку №6 (складено на кілька об'єктів.

Акт №71 від 18.06.2019 складено за виявлення двох порушень:

- вирізання порослу дерев на схилах вручну не проводилась;

- видалення на схилах сухостійних, аварійних та фаутних дерев не проводилась.

Однак вказані порушення виявлені на одному об'єкті - Схил в районі п/п №6, а тому Акту №71 від 18.06.2019 відповідає порядку, умовам та формі, визначеній сторонами у договорі.

З огляду на вищевикладене, судом визнано правомірним застосування відповідачем до позивача штрафів згідно претензії №070/619 від 05.07.2019 на підставі Актів №48 від 27.05.2019 та №71 від 18.06.2019 на суму 5 000,00 гривень та 10 000,00 гривень відповідно.

Матеріали справи не містять доказів надсилання будь-яких актів або рахунків на оплату штрафів до пред'явлення претензії №070/619 від 05.07.2019, так і одночасно з претензією.

Однак, враховуючи подання актів про порушення, рахунків на оплату штрафів, претензії самим позивачем, суд дійшов висновку про їх фактичне надсилання відповідачем та отримання позивачем.

Доказів оплати штрафів позивачем суду не надано.

За таких обставин, судом дії позивача розцінюються судом як несплату штрафів у відповідності до умов договору, що є підставою для застосування оперативно-господарської санкції на підставі п.8.3.7. договору.

Сплата штрафу згідно Акту №48 від 27.05.2019 включено до рахунку-фактури №92598212 від 29.05.2019, за яким, згідно Повідомлення №070/693 від 08.08.2019 по претензії №070/619 від 05.07.2019, була зменшена заборгованість за Рахунком №605 до Акту №691 від 30.06.2019 на суму 129 288,96 гривень.

Таким чином, правомірним є зменшення суми заборгованості за Рахунком №605 до Акту №691 від 30.06.2019 на суму 129 288,96 гривень, на суму штрафу за Актом №48 від 27.05.2019 в розмірі 5 000,00 гривень.

Відтак, зобов'язання відповідача за Актом №691 від 30.06.2019 склали 124 288,96 гривень.

Сплата штрафу згідно Акту №71 від 18.06.2019 включено до рахунку-фактури №92638250 від 25.06.2019, за яким, згідно Повідомлення №070/693 від 08.08.2019 по претензії №070/619 від 05.07.2019, була зменшена заборгованість за Рахунком №754 до Акту №876 від 31.07.2019 на суму 227 767,80 гривень.

Таким чином, правомірним є зменшення суми заборгованості за Рахунком №754 до Акту №876 від 31.07.2019 на суму 227 767,80 гривень, на суму штрафу за Актом №71 від 18.06.2019 в розмірі 10 000,00 гривень.

Відтак, зобов'язання відповідача за Актом №876 від 31.07.2019 склали 217 767,80 гривень.

Як встановлено судом, штрафи по претензії №070/1034 від 21.11.2019 були нараховані відповідачем на підставі Актів №75 від 26.06.2019, №82 від 29.07.2019, №3343а від 31.10.2019.

Акт №75 від 26.06.2019 складений за невиконання робіт згідно поданої заявки від 03.06.2019 щодо покосу трави на об'єкті Склад вогнетривів РМЦ-5 (т.1, а.с.239).

Поточна Заявка від 03.06.2019 на виконання робіт з благоустрою та утриманню проммайданчика комбінату на червень 2019 року (покіс) надіслана відповідачем 03.06.2019 о 08.39год. (т.1, а.с.242), а тому вважається прийнятою в день її надсилання.

Актом №75 від 26.06.2019 зафіксовано порушення у вигляді не проведення вирубки дикоростучих дерев та спілу дерев на схилі на об'єкті Склад вогнетривів РМЦ-5.

Згідно Поточної Заявки від 03.06.2019, роботи на вказаному об'єкті мали бути розпочаті 23.06.2019 та завершені 25.06.2019, однак з урахуванням прострочення відповідача щодо надсилання заявки, закінчення робіт фактично мало відбутись - 26.06.2019.

Тобто на момент перевірки та складення Акту №75 від 26.06.2019, строк виконання робіт не закінчився, а тому вказаний Акт не може вважатись підставою для покладення на позивача штрафу.

Акт №82 від 29.07.2019 складений за невиконання робіт згідно поданої заявки від 24.07.2019 (т.1, а.с.240).

Поточна Заявка від 24.07.2019 на виконання робіт з благоустрою та утриманню проммайданчика комбінату надіслана відповідачем 24.07.2019 о 13:49год. (т.1, а.с.251), а тому вважається прийнятою в день її надсилання.

Згідно вказаної заявки передбачено виконання робіт з 25.07.2019 по 28.07.2019.

Судом встановлено, що Акт №82 від 29.07.2019 складено з дотриманням умов договору, а тому приймається як підстава для покладення на позивача штрафу.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів вчинення такого виду порушення раніше у відповідному році робітниками позивача (Акти №48 від 27.05.2019, №71 від 18.06.2019), таке порушення у вигляді невиконання визначених у Заявці (Додаток №1.1.) робіт судом розцінюється як вчинене повторно, а тому розмір штрафу, який підлягає застосуванню становить 10 000,00 гривень.

Позивач заперечив отримання Акту №3343а від 31.10.2019, відповідач вказаний Акт суду також не надав, а тому суд позбавлений можливості перевірити його відповідність умовам договору та, як наслідок, встановити під ставність застосування на його підставі штрафу.

З огляду на вищевикладене, судом визнано правомірним застосування відповідачем до позивача штрафу згідно претензії №070/1034 від 21.11.2019 на підставі Акту №82 від 29.07.2019 на суму 10 000,00 гривень.

Матеріали справи не містять доказів надсилання будь-яких актів або рахунків на оплату штрафів до пред'явлення претензії №070/1034 від 21.11.2019, так і одночасно з претензією.

Доказів оплати штрафу позивачем суду не надано.

Сплата штрафу згідно Акту №82 від 29.07.2019 включено до рахунку-фактури №92930420 від 14.11.2019, за яким, згідно Повідомлення №070/1056 від 28.11.2019 по претензії №070/1034 від 21.11.2019, була зменшена заборгованість за Рахунком №1193 до Акту №1412 від 31.10.2019 на суму 206 346,00 гривень.

Таким чином, правомірним є зменшення суми заборгованості за Рахунком №1193 до Акту №1412 від 31.10.2019 на суму 206 346,00 гривень, на суму штрафу за Актом №82 від 29.07.2019 в розмірі 10 000,00 гривень.

Відтак, зобов'язання відповідача за Актом №1412 від 31.10.2019 склали 196 346,00 гривень.

Як було зазначено вище, безпосередня мета застосування оперативно-господарських санкцій полягає не у відновленні майнової бази кредитора (його втрат майнового характеру, що сталися внаслідок порушення зобов'язання контрагентом) і навіть не у заходах організаційного характеру, а, насамперед, у запобіганні виникненню та/або мінімізації втрат (збитків) кредитора шляхом припинення правопорушень з боку контрагента та їх превенцію.

Матеріали справи не містять доказів направлення Актів про виявлені порушення позивачу з метою попередження повторного вчинення такого порушення, як і будь-яких інших попереджень, претензій тощо.

Однак, як встановлено судом, деякі рахунки на оплату штрафів виставлялись із значною різницею в часі, що може свідчити про фактичний намір відповідача отримати додаткову вигоду від наче б то вчинених Виконавцем послуг порушень.

Так, наприклад, рахунок-фактура №92643516 на оплату штрафу згідно Акту №1838п від 12.04.2019 виставлено 14.06.2019. Рахунок-фактура №92771625 на оплату штрафу згідно Акту №82 від 29.07.2019 виставлено 27.08.2019.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 744 066,31 гривень виходячи з наступного.

Так, позивачем доведено виконання робіт за договором №132/130/634 від 19.04.2019 на загальну суму 1 554 039,36 гривень, що підтверджується Актами наданих послуг:

Акт №284 від 30.04.2019 на суму 251 673,48 гривень;

Акт №513 від 31.05.2019 на суму 350 223,12 гривень;

Акт №691 від 30.06.2019 на суму 129 288,96 гривень;

Акт №876 від 31.07.2019 на суму 227 767,80 гривень;

Акт №895 від 31.07.2019 на суму 7560,00 гривень;

Акт №1046 від 31.08.2019 на суму 166 482,00 гривень;

Акт №1224 від 30.09.2019 на суму 214 698,00 гривень;

Акт №1412 від 31.10.2019 на суму 206 346,00 гривень.

Відповідачем було здійснено часткове припинення зобов'язань за вказаними Актами наступним чином.

Акт №284 від 30.04.2019 на суму 251 673,48 гривень (рахунок №251 від 30.04.2019) сплачений згідно платіжного доручення №4500040963 від 31.05.2019 на суму 251 673,48 гривень. Заборгованість відсутня.

Акт №513 від 31.05.2019 на суму 350 223,12 гривень (рахунок №448 від 31.05.2019) сплачений згідно платіжного доручення №4500046290 від 25.06.2019 на суму 350 223,12 гривень. Заборгованість відсутня.

Акт №691 від 30.06.2019 на суму 129 288,96 гривень (рахунок №605 від 30.06.2019) зменшений внаслідок застосування оперативно-господарської санкції по Акту №48 від 27.05.2019 на суму 5 000,00 гривень. Залишок несплаченої заборгованості склав 124 288,96 гривень.

Акт №876 від 31.07.2019 на суму 227 767,80 гривень рахунок №754 від 31.07.2019) зменшений внаслідок застосування оперативно-господарської санкції по Акту №71 від 18.06.2019 на суму 10 000,00 гривень; сплачений згідно платіжного доручення №4500064457 від 05.09.2019 на суму 34 034,45 гривень. Залишок несплаченої заборгованості склав 183 733,35 гривень.

Акт №895 від 31.07.2019 на суму 7 560,00 гривень (рахунок №775 від 31.07.2019) сплачений згідно платіжного доручення №4500066926 від 19.09.2019 на суму 7 560,00 гривень. Заборгованість відсутня.

Акт №1046 від 31.08.2019 на суму 166 482,00 гривень (рахунок №892 від 31.08.2019) відповідачем не оплачений. Залишок несплаченої заборгованості склав 166 482,00 гривень.

Акт №1224 від 30.09.2019 на суму 214 698,00 гривень (рахунок №1038 від 30.09.2019) відповідачем не оплачений. Залишок несплаченої заборгованості склав 214 698,00 гривень.

Акт №1412 від 31.10.2019 на суму 206 346,00 гривень (рахунок №1193 від 31.10.2019) зменшений внаслідок застосування оперативно-господарської санкції по Акту №82 від 29.07.2019 на суму 10 000,00 гривень. Залишок несплаченої заборгованості склав 196 346,00 гривень.

Між тим, з поданого позивачем Акту звірки взаємних розрахунків за договором №132/130/634 від 19.04.2019 вбачається, що відповідачем був здійснений платіж на суму 166 482,00 гривень за платіжним дорученням №4500070248 від 04.10.2019, відповідач здійснення оплати згідно вказаного платіжного доручення не заперечив.

Отже факт здійснення вказаної оплати позивачем визнається та приймається судом як такий, що не підлягає доведенню на підставі ч.1 ст.75 ГПК України.

За таких обставин, сума несплаченої заборгованості за договором №132/130/634 від 19.04.2019 становить 719 066,31 гривень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному судом розмірі.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за договором №132/130/634 від 19.04.2019 позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 42 477,98 гривень.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, договором передбачено, що у випадку порушення зобов'язань, передбачених пунктом 5.4. даного договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно сплачених послуг за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у день виникнення такого зобов'язання (п.8.5.1. договору).

Отже, відомості про вручення рахунків на оплату мають вирішальне значення, згідно визначених самими сторонами умов у договорі, для визначення наявності підстав для нарахування пені.

Відповідач заперечив, а матеріали справи не містять доказів вручення відповідних рахунків відповідачеві для оплати. Твердження позивача про те, що рахунки на оплату надавались разом з Актами наданих послуг судом не приймаються, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Здійснюючи часткові оплати за договором №132/130/634 від 19.04.2019, відповідач у призначенні платежу зазначав саме номери рахунків на оплату, що свідчить про отримання відповідачем відповідних рахунків.

Враховуючи не доведення позивачем додержання визначеного у п.5.3. договору строку, суд не знайшов підстав для нарахування пені за порушення строків оплати.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за договором №132/130/634 від 19.04.2019 позивачем заявлено до стягнення 3% в розмірі 3 747,12 гривень.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3% річних), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Дослідивши поданий розрахунок трьох відсотків річних господарський суд позбавлений можливості перевірити його правильність з наступних підстав.

Нарахування 3% річних здійснено за Актами наданих послуг №691 від 30.06.2019, 876 та №895 від 31.07.2019, №1224 від 30.09.2019, №1412 від 31.10.2019.

Вказані Акти наданих послуг частково оплачувались згідно платіжних доручень, частково погашення заборгованості здійснювалось шляхом зменшення суми заборгованості на суму штрафів (застосування оперативно-господарської санкції).

Матеріали справи не містять доказів надсилання та/або вручення Повідомлень №070/693 від 08.08.2019, №070/1056 від 28.11.2019 позивачу, а тому неможливо встановити з якої конкретної дати зобов'язання з оплати наданих послуг були зменшені на суми штрафів.

Як було зазначено вище, відповідачем був здійснений платіж на суму 166 482,00 гривень за платіжним дорученням №4500070248 від 04.10.2019, однак відсутність у матеріалах справи вказаного платіжного доручення унеможливлює встановити призначення платежу та, відповідно, за яким рахунком або рахунками було проведено погашення заборгованості.

Вказані вище обставини унеможливлюють визначити вихідні дані, як то сума заборгованості на яку здійснюється нарахування та періоди для розрахунку 3% річних

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

За таких обставин решту аргументів господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.

Щодо розподілу судових витрат.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві міститься орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з 11 854,38 гривень судового збору та 10 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву визначено орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 581,41 гривень.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ;

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем було зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів про вирішення питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення судового рішення, з посиланням на те, що остаточний розрахунок судових витрат на момент подання даної заяви не може бути визначений.

Відповідачем до ухвалення судового рішення у даній справі подано докази, що підтверджують надання правової допомоги у розмірі 15 581,41 гривень.

Так, заявником надано копію договору №180329/АЗСТ від 29.03.2018, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь».

За умовами п.1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Зміст, умови та строки виконання покладених Клієнтом на Адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п.1.2. договору).

Відповідно до п.5.1. договору загальна вартість послуг по цьому договору не перевищує 200 000,00 гривень.

Вартість послуг за виконання покладених Клієнтом на Адвокатське об'єднання завдань складає 5 000,00 гривень без ПДВ на місяць. Сторони мають право, шляхом укладення додаткових угод до цього договору, узгодити виконання Адвокатським об'єднанням додаткових завдань за додаткову оплату, розмір якої узгоджується сторонами в даній додатковій угоді.

Оплата послуг Адвокатського об'єднання здійснюється Клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата Клієнтом наданих Адвокатським об'єднанням послуг здійснюється на підставі Актів надання послуг (Актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих Адвокатським об'єднанням. Акт надання послуг (Акт прийому-передачі послуг) оформлюється Адвокатським об'єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором (п.5.3. договору).

За приписами п.5.4. договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання, вказаний у цьому договорі, протягом 5 календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання Клієнтом рахунків від Адвокатського об'єднання.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року (п.10.1. договору).

Додатково угодою №34 від 01.10.2019 сторони внесли зміни до п.5.1. договору в частині визначення загальної вартості послуг, визначивши її у розмірі, що не перевищує 400 00,00 гривень.

Пунктом 2 Додаткової угоди №34 від 01.10.2019 сторони погодили продовження дії договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 до 31 грудня 2020 року.

Додатковою угодою №75 від 16.12.2019, якою визначено порядок оплати юридичних послуг у спорі про стягнення з ПрАТ «МК «Азовсталь» на користь ТОВ «КьююЕф.Ем. Сервіс» 790 291,41 гривень в межах справи №905/2178/19.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено детальний опис та вартість послуг, що можуть бути надані в межах даної справи.

Оплата послуг здійснюється протягом 30 календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг(Акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання Клієнтом рахунків від Адвокатського об'єднання (п.3.1. додаткової угоди).

Відповідно до п. 6.1. додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання Акту надання послуг(Акту прийому-передачі наданих послуг), який підписується сторонами та скріплюється печатками.

11.03.2020 між сторонами підписано Акт приймання передачі-наданих послуг за Додатковою угодою №75 від 16.12.2019 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 на суму 15 581,41 гривень, а також Розрахунок розміру винагороди на вказану суму.

На підставі вказаного Акту, позивачу був виставлений рахунок на оплату №175 від 11.03.2020.

На електронну адресу суду 30.03.2020 від відповідача надійшли дока сплати рахунку на оплату №175 від 11.03.2020, а саме платіжне доручення № 4500025755 від 20.03.2020 на суму 15 581,41 гривень.

Враховуючи обґрунтованість, доведеність обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості в розмірі 15 581,41 гривень, що були понесені відповідача за надання юридичних послуг (правової допомоги), такі витрати підлягають розподілу між сторонами у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення 790 291,41 гривень, з яких: 744 066,31 гривень заборгованості, 42 477,98 гривень пені, 3 747,12 гривень 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок №1; код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок №48-А; код ЄДРПОУ 41682012) 719 066,31 гривень заборгованості, а також 10 786,00 гривень судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25 000,00 гривень заборгованості, 42 477,98 гривень пені, 3 747,12 гривень 3% річних - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок №48-А; код ЄДРПОУ 41682012) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок №1; код ЄДРПОУ 00191158) 1 403,89 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.04.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2020.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок №48-А; код ЄДРПОУ 41682012)

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок №1; код ЄДРПОУ 00191158)

Суддя С.М. Фурсова

Попередній документ

89007384

Наступний документ

89007386

Інформація про рішення:

№ рішення:	89007385
№ справи:	905/2178/19
Дата рішення:	16.04.2020
Дата публікації:	05.05.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Донецької області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (27.07.2020)
Дата надходження:	27.07.2020
Предмет позову:	про стягнення 790291,41 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

23.01.2020 11:00	Господарський суд Донецької області
18.02.2020 11:00	Господарський суд Донецької області
17.03.2020 11:00	Господарський суд Донецької області
16.04.2020 11:00	Господарський суд Донецької області
30.04.2020 11:30	Господарський суд Донецької області
23.06.2020 10:45	Східний апеляційний господарський суд
21.07.2020 11:00	Східний апеляційний господарський суд
05.08.2020 11:00	Східний апеляційний господарський суд