вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.04.2020м. ДніпроСправа № 904/918/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"(01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720)
до Державного вищого навчального закладу «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури» (49006, м. Дніпро, просп. Пушкіна, буд.77-А; ідентифікаційний код 01116118)
про стягнення 4 428 грн. 05 коп.
без виклику представників сторін.
Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№833/20 від 18.02.2020р.), в якій просить розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, стягнути з відповідача - Державного вищого навчального закладу «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури» 4 428 грн. 05 коп., що складає: 3 859 грн. 17 коп. - пені за прострочку оплати за природний газ, поставлений відповідно до умов договору від 25.01.2015р. №55/16-ТЕ-4 постачання природного газу, 267 грн. 85 коп. - 3% річних та 301 грн. 03 коп. - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.
При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач у відзиві (вх.№15210/20 від 26.03.2020) на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі позивачеві в стягненні з відповідача коштів в сумі 4428,05 грн., посилаючись на те, що: - позивач протягом строку з квітня 2016 року до 2020 року претензій до відповідача не надсилав і, як слідство, не мав; - позивачем до позовної заяви не було додано заяви у вигляді клопотання про більш тривалу порівняно із загальною позовною давністю з наведення суттєвих причин для її застосування, що залишає позовну давність для стягнення неустойки (пені, інфляційних витрат, а також 3% річних) тривалістю один рік; - позивачу у відповідності до пункту 6.1. Договору постачання природного газу від 25.01.2016 №55/16-ТЕ-4, 16.02.2016 року стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим починається дія однорічного строку права звернення до суду з вимогою захисту інтересів.
Також відповідач у заяві (вх.№15660/20 від 30.03.2020) про застосування строку позовної давності, яку додано до відзиву на позовну заяву, просить застосувати позовну давність, яка є підставою відмови в позові в повному обсязі, оскільки: - у відповідності до договору постачання природного газу від 25.01.2016 року №55/16-ТЕ-4 перебіг строку починається з 16.02.2016, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань станом на дату остаточного розрахунку 29.04.2016 року до позовної заяви, наданої позивачем; - позивачу у відповідності до пункту 6.1. договору постачання природного газу від 25.01.2016 року № 55/16-ТЕ-4, 16.02.2016 року стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим починається дія однорічного строку права звернення до суду з вимогою захисту інтересів; - строк позовної давності сплив 16.02.2017; - позивач звернувся з позовом до суду лише 23.01.2020, при цьому не надав заяви про продовження строку позовної давності з наведенням суттєвих та об'єктивних причин.
Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -
Як вбачається 25.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальником, та Державним вищим навчальним закладом «Дніпропетровський коледж транспортної інфраструктури», як споживачем, було укладено договір №55/16-ТЕ-4 про постачання природного газу (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах договору.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі).
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 13.03.2017 №367 "Про перейменування Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський коледж транспортної інфраструктури" Державний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський коледж транспортної інфраструктури» перейменовано у Державний вищий навчальний заклад «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури» (відповідач у справі).
Відповідно до пункту 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
На виконання умов Договору протягом січня - квітня 2016 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 74 874 грн. 31 коп., що підтверджуються відповідними актами приймання - передачі природного газу, підписаними обома сторонами від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016 та від 30.04.2016 ( а.с. 25-28).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Отже, судом встановлено, що надані позивачем договір №55/16--ТЕ-4 про постачання природного газу, з додатковими угодами до Договору, акти приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2016 року на суму 74 874 грн. 31 коп., складені між позивачем та відповідачем та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є первинними й такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу природного газу.
У пункті 6.1. Договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно), а у редакції Додаткової угоди №2 від 31.03.2016 до Договору до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, строк оплати за поставлений позивачем природний газ є таким, що настав та відповідач за отриманий природний газ повинен був розраховуватися у повному обсязі відповідно до 14.02.2016, до 14.03.2016, до 25.04.2016 та до 25.05.2016.
Як вбачається на момент розгляду справи відповідачем у повному обсязі було оплачено за отриманий від позивача природний газ, про що свідчить виписка банку від 29.04.2016 (а.с.29-30).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається відповідач за отриманий у січні, лютому та березні 2016 року природний газ розрахувався з порушенням встановлених умовами Договору строків оплати.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору, він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (пункт 10.3 Договору).
Отже, пеня згідно розрахунку становить 3 859грн. 17 коп. (з 16.02.2016 по 28.04.2016).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 301 грн. 03 коп. (з лютого по квітень 2016), а річні 267 грн. 85 коп. (з 16.02.2016 по 28.04.2016).
Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити, що таку заяву не може бути задоволено, оскільки:
- відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі;
- пунктом 10.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років;
- як вбачається позивач за захистом порушеного права звернувся в межах строку позовної давності.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 169, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) до Державного вищого навчального закладу «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури» (49006, м. Дніпро, просп. Пушкіна, буд.77-А; ідентифікаційний код 01116118) про стягнення 4 428 грн. 05 коп. - задовольнити.
Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури» (49006, м. Дніпро, просп. Пушкіна, буд.77-А; ідентифікаційний код 01116118) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 859 (тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 17 коп. - пені, 301 (триста одна) грн. 03 коп. - інфляційних нарахувань, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 85 коп. - річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
29.04.2020.