Справа № 626/944/20
Провадження № 1-кс/626/251/2020
29 квітня 2020 року м.Красноград
Красноградський районний суд Харківської області
у складі: слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника СВ Красноградського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 погодженого з начальником Красноградського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Буча Київської області, громадянина України, українця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, раніше не судимий, підозрюється в вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12020220350000188 від 28 квітня 2020 року ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
В клопотанні про застосування запобіжного заходу слідчий вказує на те, що 27.04.2020, близько 22-ї години ОСОБА_8 знаходився поблизу під'їзду № 2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де розмовляв по мобільному телефону. В цей момент з під'їзду вказаного будинку на вулицю вийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , що перебували в стані алкогольного сп'яніння. Помітивши ОСОБА_8 , що розмовляв по мобільному телефону, в останніх раптово виник умисел на відкрите заволодіння його мобільним телефоном. Так, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, з прямим умислом, направленим на відкрите викрадення майна ОСОБА_8 , по корисливим мотивам, з метою незаконного збагачення, вихопили з рук потерпілого мобільний телефон марки "Samsung Galaxy Grand Prime 2", після чого, з метою подолання опору потерпілого, спільно почали наносити йому удари руками в область обличчя та тулубу, чим спричинили ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя та шиї. Лише в результаті застосування ОСОБА_8 спеціальних засобів та виклику допомоги через осіб, що проходили поруч місця події, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 припинили застосувати насильство стосовно ОСОБА_8 , після чого з викраденим майно зникли з місця події.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України та 28 квітня 2020 року йому було повідомлено про підозру у відкритому викраденні чужого майна (грабежі) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 6 років. Підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , знищити або приховати речовий доказ у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, внаслідок висловлювання обвинуваченим погроз на адресу потерпілого.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою провину за ч.2 ст.186 КК України не визнав і пояснив, що він не має наміру переховуватися від слідства та суду, жодним чином не може та не бажає впливати на потерпілого, свідків. Він постійно проживає в м.Красноград Харківської області в родині матері, раніше засудженим не був.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, вважав, що надано достатньо доказів на підтвердження підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник зазначив, що відсутні підстави для застосування щодо підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу. Звертав увагу на особу ОСОБА_5 , який має постійне місце проживання, родину та зазнав тілесних ушкоджень.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши учасників судового провадження, прийшов до наступного висновку: органом досудового розслідування Красноградського ВП ГУНП в Харківській області 28 квітня 2020 року внесена інформація за №12020220350000188 до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення ОСОБА_9 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 було вручене 28 квітня 2020 року, допитано як потерпілого ОСОБА_8 , як свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .
У відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров"я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. У відповідності до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.
Відповідно до п.3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи у продовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтовано гарантіями явки до суду.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та заперечує факт вчинення ним 27 квітня 2020 року кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України, що розцінюється судом як обрану позицію захисту ОСОБА_5 та узгоджується з положеннями ст. 63 Конституції України, згідно якою підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Аналізуючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_5 з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що він є громадянином України, раніше не засуджений, має постійне місце проживання, мешкає з матір'ю та братом за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про те, що підозрюваний перебуває на обліку лікаря-психіатра і нарколога відсутні. З цих підстав, є незначним ризик того, що підозрюваний, під важкістю відповідальності, виїде за межі України, тим самим сховається від слідства та суду.
При цьому суд звертає увагу, що не надано доказів того, що існують ризики, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого, свідків , а також знищити або приховати речовий доказ у кримінальному провадженні. На теперішній час ОСОБА_5 пояснив, що він не має наміру будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню і потребує лікування внаслідок отриманих поранень.
У відповідності до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м"яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе, передбачені пунктом 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м"який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Також, суд зазначає, що відповідно до принципів виданих 20 березня 2020 року, відносно поводження з людьми, позбавленими волі в контексті пандемії хвороби коронавірусу (COVID-19) Комітет Ради Європи із запобігання катуванням та нелюдському чи такому, що принижує людську гідність поводженню чи покаранню (КЗК) вказує, що пандемія хвороби коронавірусу (COVID-19) створила екстраординарні виклики для державних органів усіх держав-членів Ради Європи. Існують специфічні та інтенсивні виклики для персоналу, що працює в різноманітних місцях позбавлення волі, включаючи слідчі ізолятори, пенітенціарні установи, центри затримання іммігрантів, психіатричні лікарні та будинки соціального нагляду, так само як і новостворені споруди/зони, де люди поміщені на карантин. В той час, як признаючи очевидний імператив, що потрібно вжити твердих дій для боротьби з COVID-19, суд визнає, що захисні заходи ніколи не повинні в результаті призводити до нелюдського чи такого, що принижує людську гідність поводження щодо осіб, позбавлених волі.
На думку КЗК, наступні принципи мають застосовуватися усіма відповідними органами, відповідальними за осіб, позбавлених волі на території Ради Європи, а саме:
-будь-який обмежуючий захід для запобігання поширенню COVID-19, застосований проти осіб, позбавлених волі, повинен мати правову основу та бути необхідним, пропорційним, поважаючим людську гідність та обмеженим в часі. Особи, позбавлені волі, повинні отримувати всеосяжну інформацію про будь-який такий захід мовою, яку вони розуміють;
- оскільки тісний особистий контакт посилює поширення вірусу, всі відповідні органи повинні докладати узгоджені зусилля, щоб вдатися до альтернатив позбавленню волі. Такий підхід є імперативним, особливо, в умовах переповнення. Суди мають збільшити використання альтернативних запобіжних заходів, щодо обвинувачених, які тримаються під вартою.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях національного законодавства, а саме в ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
З урахуванням всього викладеного, слідчий суддя вважає, що слідчим не надано достатніх доказів щодо необхідності застосування до підозрюваного такого суворого запобіжного заходу як взяття під варту і можливо застосувати стосовно ОСОБА_5 більш м"який запобіжний захід - домашній арешт.
У відповідності до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ст.ст.176,177,178,181,183,184,193,194,196,309 КПК України слідчий суддя,
В задоволенні клопотання начальника СВ Красноградського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буча Київської області, громадянина України, українця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , , в період часу з 22-ї години до 05-ї години наступної доби.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; негайно повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками у даному кримінальному провадженні.
Встановити строк перебування під домашнім арештом ОСОБА_5 в межах 60-ти діб, а саме до 26 червня 2020 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що працівники поліції, що здійснюють контроль за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з"являтися у житлове приміщення цієї особи, вимагати надавати будь-яких пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1