Справа № 638/8173/19
Провадження № 1-кп/638/1079/20
29.04.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
з участю обвинуваченої - ОСОБА_4
з участю захисника обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо можливості продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України,-
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харькова від 05.03.2020 року продовжено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор (№27)» до 03 травня 2020 року включно.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Обвинувачена ОСОБА_4 , а також її захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти заявленого клопотання, ОСОБА_4 подала до суду клопотання щодо зміни відносно неї запобіжного заходу на більш м"який.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.
Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як встановлено судом, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.03.2020 року клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено, продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 03 травня 2020 року.
В даному судовому засіданні прокурор, обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування, водночас не довів їх достовірність та неможливість застосування інших, більш м'яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього, останнім не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як: переховування від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).
Незважаючи на важкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - статтею 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.
Суд вважає, що подальше перебування обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою буде суперечити п.п. «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, хоча і є співмірним з тяжкістю обвинувачення, однак останнє на даний час не є доведеним.
Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.
У відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Таким чином, вирішуючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 на домашній арешт, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Таким чином, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою, особу обвинуваченої, наявність у неї постійного місця проживання, суд вважає недоцільним збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладанням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.5, 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.331 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
Змінити відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Звільнити обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з-під варти в залі суду негайно.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- заборонити цілодобово залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_1 ;
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
Строк дії ухвали до 29 червня 2020 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за вказаним запобіжним заходом та постановкою вказаної особи на облік покласти на начальника Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той же строк, з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Головуючий: