Номер провадження: 11-кп/813/1388/20
Номер справи місцевого суду: 522/2555/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.04.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретарів с/з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2020 року, якою ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185; ч.3 ст.185 КК України був продовжений строк тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019162500000819 від 07 квітня 2019 року,
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2020 року, під час судового розгляду кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_9 був продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» на 60 днів до 06 червня 2020 року включно.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити в застосуванні до ОСОБА_9 будь-якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:
1)всупереч вимогам ст.199 КПК України прокурор не звертався до суду з письмовим клопотанням про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою;
2)ухвала суду належним чином не вмотивована, оскільки не містить висновків про існування ризиків, які обґрунтовують необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою;
3)суд безпідставно не визначив обвинуваченому розмір застави, в якості альтернативного запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_8 , який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Частиною першою ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
13.06.2019 року рішенням Конституційного суду України №4-р/2019 року було вирішено питання про можливість оскарження стороною захисту ухвал суду першої інстанції щодо застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або у продовженні його строку під час судового розгляду кримінального провадження.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з приписами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019162500000819 від 07 квітня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185; ч.3 ст.185 КК України, а тому на даному етапі питання щодо обґрунтованості обвинувачення, оцінки доказів та встановлення вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів відноситься до компетенції суду першої інстанції за результатами судового розгляду.
Оскарженою ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08 квітня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_9 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 06.06.2020 року.
Зазначене рішення суд першої інстанції мотивував наявністю у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на думку суду свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, кримінальне провадження № 12019162500000819 від 07 квітня 2019 рокувідносно ОСОБА_9 перебуває на стадії судового розгляду, на теперішній час потерпілі та свідки не допитані, що дає підстави дійти висновку про наявність ризику незаконного впливу на них обвинуваченим ОСОБА_9 , з метою змінити їх первинні показання, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до шести років. Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, у разі доведеності його вини, існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_9 може переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду також підтверджується і тією обставиною, що ОСОБА_9 хоч і має постійне місце проживання в Україні, проте є громадянином іншої держави, у зв'язку з чим має об'єктивну можливість з метою уникнення покарання виїхати за межі України.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що на цей час Приморським районним судом м.Одеси проводиться судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_9 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та в Овідіопольському районному суді Одеської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у зв'язку з чим існує ризик того, що обвинувачений може вчинити інший злочин проти власності.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що підтверджується характеристикою особи обвинуваченого ОСОБА_9 , який, знаходячись в працездатному віці, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, а тому існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 іншого корисливого злочину.
Разом з цим, апеляційний суд вважає неспроможними доводи захисника ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_9 є наркозалежним та потребує замісної терапії, а тому не може утримуватися в ОСІ.
На думку апеляційного суду вказані доводи підтверджують лише наявність ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів, оскільки придбання наркотичних засобів потребує значних коштів, а ОСОБА_9 ніде не працює.
Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено те, що ОСОБА_9 вчинив злочин, який йому інкримінується у цьому кримінальному провадженні під час застосування до нього запобіжного заходу у виді застави, застосованої в межах визначених п.2) ч.5 ст.182 КПК України у іншому кримінальному провадженні.
Апеляційний суд бере до уваги обставини, що відповідно до положень ст.178 КПК України слід враховувати при обранні запобіжного заходу, а саме те, що, ОСОБА_9 має постійне місце проживання та одружений, однак, на думку апеляційного суду, зазначені обставини не спростовують викладені в ухвалі висновки суду та не дають достатніх підстав вважати, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження з урахуванням даних, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_9 та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які прокурор посилався у судовому засіданні.
Доводи захисника про те, що суд не визначив обвинуваченому розмір застави, в якості альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Так, розмір застави відповідно до ст.183 КПК України встановлюється за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Водночас це питання не вирішується при розгляді клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Розмір застави у такому випадку залишається незмінним.
Апеляційний суд звертає увагу, що ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 17 лютого 2020 року до ОСОБА_9 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 06.04.2020 року та, у якості альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч.7 ст.42 КПК України визначено заставу - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 315 300 грн.
Щодо тверджень захисника про те, що, всупереч вимогам ст.199 КПК України, прокурор не звертався до суду з письмовим клопотанням про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, суд, незалежно від наявності клопотань учасників судового розгляду, зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до спливу 60 денного строку.
При цьому, як вбачається з мотивувальної частини ухвали (а.с.13) прокурор у судовому засіданні просила суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 строк тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованими, а суд першої інстанції дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України.
Частиною 1 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) змінити ухвалу;
3) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 08 квітня 2020 року, якою ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185; ч.3 ст.185 КК України був продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» на 60 днів до 06 червня 2020 року включно - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3