28.04.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи №522/22940/17
Апеляційне провадження № 22-ц/813/5143/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів-Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря -Сороколет Ю.С.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач- ОСОБА_2 ,
представник відповідача- ОСОБА_3 ,
треті особи на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представник позивача та третіх осіб- ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2019 року, постановленою під головуванням судді Єршової Л.С.,
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим у липні 2018 року позовом до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: ОСОБА_4 іОСОБА_5 , про поділ майна подружжя, визнання частково недійсним договір інвестування та свідоцтво про право власності на квартиру, визнання недійсним договір дарування квартири та визнання право власності на ј частину квартири (т.1а.с.4-5,89-96).
У листопаді 2018 року треті особи ОСОБА_4 іОСОБА_5 звернулись до суду з самостійними вимогами до ОСОБА_2 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на стороні позивача: ОСОБА_1 ,про визнання договору дарування квартири частково недійсним, визнання права власності на частину квартири, визнання протиправною бездіяльність органів місцевого самоврядування, спричинення та відшкодування моральної шкоди (т.1а.с.172-180).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, залишено без руху для усунення недоліків, а саме: доплати судового збору в розмірі 3 840 грн. (т.2 а.с.61-63).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя залишено без розгляду.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 06 грудня 2019 року, а саме: не сплачено судовий збір за немайнову вимогу (визнання майна спільною власністю подружжя), не доплачено судовий збір за майнову вимогу (поділ майна) на загальну суму 3 840 грн. (т.2 а.с.70-71).
Доводи апеляційної скарги та відзив на скаргу
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Неправильність ухвали суду мотивоване порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначила , що:
- з часу відкриття провадження у справі з 2017 року до теперішнього часу, протягом двох років по справі тривало підготовче судове засідання, під час якого судом були витребувані докази з різних установ, учасники справи надавали суду різноманітні заяви, позивачем змінені позовні вимоги, третіми особами заявлені свої позовні вимоги, апеляційним судом ухвалена постанова про скасування ухвали суду про відмову у прийняті позову третіх осіб тощо;
- суд не мав право залишати позовну заяву ОСОБА_1 , подану 06 грудня 2017 року, без руху, навіть якщо і встановив факт неналежного розміру сплати судового збору, оскільки провадження у справі відкрито за заявою, поданою з дотриманням відповідних вимог ЦПК України, що зазначено в ухвалі Приморського районного суду м.Одеси від 19 грудня 2017 року про відкриття провадження у справі та, крім того, мав можливість вирішити питання щодо стягнення судового збору за результатами вирішення спору суті;
- суд, вимагаючи усунути недоліки дворічної давнини, не врахував характер позову і важливість та значимість для позивачки справи, направленої на захист порушеного права власності на єдине наявне в неї житло, чим порушив її право доступу до суду;
- висновок суду щодо сплати судового збору суперечить приписам п.п.3 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими судовий збір за майнову вимогу про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу становить не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2017 рік ця сума дорівнювала 4 800 грн.);
- позивач правильно визначила ціну позову, що підтверджено довідкою про оцінку спірної квартири (т.2 а.с.73-76,77).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з карантином та бажанням особисто приймати участь у справі не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові у їх відсутність.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що у грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, сплативши судовий збір в загальній сумі 5 440 грн. (640+4800) т.1а.с.4-5.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19 грудня 2017 року, постановленої під головуванням судді Бойчука А.Ю., відкрито провадження у справі (т.1а.с.15).
У липні 2018 року, зазначивши, що їх шлюб розірвано рішенням цього ж суду від 12 липня 2018 року у справі №522/14180/17 за позовом ОСОБА_2 , позивач уточнила вимоги та коло осіб, які беруть участь у справі, вказавши третіми особами дітей сторін: ОСОБА_4 іОСОБА_5 , та просила поділити майно подружжя, визнати частково недійсним договір інвестування, свідоцтво про право власності на квартиру, визнати недійсним договір дарування квартири та визнати право власності на ј частину квартири.
Представник відповідача у жовтні 2018 року уточнені позовні вимоги не визнав за їх безпідставністю, у листопаді 2018 року подав заяву про застосування позовної давності до уточнених позовних вимог (т.1а.с.146-148,154-155).
У листопаді 2018 року треті особи ОСОБА_4 іОСОБА_5 звернулись до суду із самостійними вимогами до ОСОБА_2 ,Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на стороні позивача: ОСОБА_1 ,про визнання договору дарування квартири частково недійсним, визнання права власності на частину квартири, визнання протиправною бездіяльність органів місцевого самоврядування, спричинення та відшкодування моральної шкоди (т.1а.с.172-180).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16 листопада 2018 року, постановленою під головуванням судді Бойчука А.Ю., третім особам відмовлено у прийнятті їх позову з тих підстав, що об'єднання первісного позову і позову третіх осіб призведе до затягування судового процесу (т.1а.с.183).
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2019 року вказана ухвала скасована,а справа повернута до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1а.с.216-218).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №522/22940/17 між суддями від 02 квітня 2019 року головуючим суддею визначено суддю Єршову Л.С. (т.1а.с.222).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08 квітня 2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 іОСОБА_5 , про поділ майна подружжя прийнято суддею ОСОБА_8 до свого провадження, яка призначила підготовче судове засідання на 04 червня 2019 року (т.1а.с.223-224).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 07 червня 2019 року,постановленою поза межами судового засідання, виправлено описку в викладенні по батькові відповідача як « ОСОБА_9 » замість невірного « ОСОБА_10 » (т.1а.с.235).
В подальшому розгляд справи призначався на 15 серпня та 15 грудня 2019 року (т.1а.с.236, т.2а.с.15,16).
04 грудня 2019 року представник третіх осіб ОСОБА_11 звернулась до суду із заявою про долучення до матеріалів справи екземпляру позовної заяви третіх осіб з додатками, які безпідставно були повернуті ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16 листопада 2018 року (т.2а.с.23,24-43).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06 грудня 2019 року за ініціативою суду виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 27 червня 2019 року щодо предмета позову ОСОБА_1 та участі у справі третіх осіб: ОСОБА_4 іОСОБА_5 (т.2а.с.59-60).
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 27 червня 2019 року у справі відсутня.
До судового засідання, призначеного на 15 грудня 2019 року, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06 грудня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя залишено без руху з тих підстав, що позивачка при подачі позову у грудні 2017 року не доплатила судовий збір (т.2а.с.61-63).
Ухвала мотивована тим, що окрім судового збору за вимогу про розірвання шлюбу, який вірно сплачений позивачкою, вона повинна ще сплатити (відповідно до ставок, що діяли у 2017 році) 640 грн. за немайнову вимогу (визнання майна спільною сумісною власністю подружжя) та за майнову вимогу (поділ майна подружжя шляхом визнання права власності) 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн. та 8 000 грн. відповідно).
Тому, разом за вимогами про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про поділ майна позивачка повинна сплатити судовий збір у розмірі 8 640 грн., а нею сплачено лише 4 800 грн., тобто доплаті підлягає сума в розмірі 3 840 грн.(т.2 а.с.61-63).
Апеляційний суд звертає також увагу, що згідно протоколу судового засідання судове засідання відбулось 05 грудня 2019 року, а не 06 грудня 2019 року (т.2а.с.70-71).
17 грудня 2019 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 , в якій зазначено, що позивач не погоджується з ухвалою суду, оскільки судовий збір нею сплачено вірно з розрахунку-одна немайнова вимога (розірвання шлюбу) - 640 грн. (за ставками 2017 року) та 4 800 грн. за майнову вимогу про поділ майна, яка розглядається разом з вимогою про розірвання шлюбу, оскільки відповідно до положень п.1,2. ст.2 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за вимоги про поділ майна при розірванні шлюбу становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у 2017 році - 4 800 грн.(т.2 а.с.67).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2019 року, постановленою поза межами судового засідання, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя залишено без розгляду (т.2 а.с.70-71).
Ухвала мотивована тим що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 06 грудня 2019 року, а саме: не сплачено судовий збір за немайнову вимогу (визнання майна спільною власністю подружжя) не доплачено судовий збір за майнову вимогу (поділ майна) на загальну суму 3 840 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень, зазначених в п.11 Перехідних положень ЦПК у чинній редакції, заяви і скарги, подані до 15 грудня 2017 року, провадження за якими не було відкрито на цей момент, розглядаються за правилами нової редакції. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до п.8ч.1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Апеляційний суд, вважає, що після відкриття провадження у справі та призначення справи в підготовче судове засідання, всі процесуальні питання щодо руху справи мають розглядатись виключно в судовому засіданні складом суду за участю секретаря судового засідання; розгляд цих питань після відкриття провадження у справі поза межами судового засідання законом не передбачено.
Залишаючи первісний позов ОСОБА_1 без розгляду, суд не звернув увагу, що за позовом, поданим 06 грудня 2017 року, у попереднього складу суду зауважень щодо сплати судового збору не було та ухвалою від 19 грудня 2017 року, яка є чинною, відкрито провадження у справі(т.1 а.с.15).
Протягом двох років тривало підготовче судове засідання, під час якого судом на підставі заяв учасників судового процесу витребовувались докази, позивачем уточнені позовні вимоги, відповідачем наданий відзив на уточнений позов та, крім того, третіми особами були також заявлені позовні вимоги, доля яких, після судового рішення апеляційного суду від 14 березня 2019 року,судом першої інстанції взагалі не вирішувалась.
Разом з тим, не зважаючи на факт знаходження справи на стадії підготовчого провадження, в рамках якого мали розглядатись уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 та вирішуватися питання щодо необхідності прийняття до провадження позову третіх осіб з самостійними вимогами, суд першої інстанції безпідставно повернувся до первісних позовних вимог ОСОБА_1 , які були оплачені судовим збором відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», про що буде викладено нижче, та поза межами судового засідання постановив ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 до неіснуючого відповідача ОСОБА_7 без розгляду.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доплати судового збору в розмірі 3 840 грн. є помилковими з таких підстав.
Відповідно до п. п. 2,9 ч. 1ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна ( в редакції на час подання позову ст.80 ЦПК України).
Так, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (на час подачі позову 06 грудня 2017 року) визначено, що за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.) та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (4800 грн. станом на 2017 рік).
Згідно ч.3ст.6 Закону України «Про судовий збір» подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, до якого відноситься нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 .
Ціни позову позивачем зазначено в позові в розмірі 1 000 000 грн. (т.1 а.с.4). Згідно довідки, яка надана до апеляційної скарги вартість спірної квартири складає 1 010 655 грн. (т.2 а.с.77-82).
До позовної заяви долучено дві квитанції про сплату судового збору. В тексті позовної заяви позивачка зазначила, що нею сплачено судовий збір за позовні вимоги 640 грн. та 4 800 грн.(т.1 а.с.5).
Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з січня 2017 року становить 1 600 грн.
З урахуванням положень вказаної статті процесуального закону, правильним є попередньо визначений розмір судового збору за позовними вимогами в частині поділу майна при розірванні шлюбу - 4800 грн. та за розірвання шлюбу сплачено 640 грн.
Вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя шляхом визнання права власності охоплюються однією вимогою майнового характеру,тому судовий збір сплачується виходячи із розміру розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.) та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (4 800 грн. станом на 2017 рік).
Так, однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є право на судовий захист.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Залишаючи первісну позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції підійшов до вирішення указаного питання формально та не сприяв захисту прав учасників справи у своєчасному та ефективному розгляді справи, яка не представляє складнощів, проте не розглянута по суті з грудня 2017 року, тому ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2019 року підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що головуючими суддями при розгляді цієї справи були допущені порушення норм процесуального законодавства, які полягали в оформленні судових рішень з чисельними та не усунутими описками; не прийнятті законних процесуальних актів щодо руху уточненої позовної заяви, позовної заяви третіх осіб, вирішенні питання про відмову від позову в частині розірвання шлюбу тощо; що може бути в підставою в майбутньому для постановлення окремої ухвали з боку апеляційного суду, у разі продовження в подальшому відвертого нехтування вимогами процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст.368,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 квітня 2020 року.
Головуючий
Судді: