Номер провадження: 22-ц/813/3769/20
Номер справи місцевого суду: 499/639/19
Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
28.04.2020 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 листопада 2019 року у складі судді Погорєлова І.В.,
У серпні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11696,78 грн, судових витрат у розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 26.04.2017 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте в порушення умов договору відповідач у встановлені строки кредит та інші передбачені договором платежі не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором складає 11696,78 грн., з яких 00,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1065,61 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 00,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 7310,13 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 2287,26 грн - нараховано пені за несвоєчасну сплату боргу, 500,00 грн штраф (фіксована частина), 533,18 грн - штраф (процентна складова), а також понесені судові витрати.
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 04 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем заборгованість не оспорювалася та не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Відповідач відзив не надав та жодним чином не спростував доводи позивача. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. Відповідач, підписуючи анкету-заяву від 26.04.2017, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Доказів, що відповідача було ознайомлено з іншими Тарифами та/або Умовами та правилами, ніж ті, що долучені до позову, відповідачем не надано. Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі умови договору, заперечень щодо розміру заборгованості не було, тобто він погоджувався і з відсотками, і з неустойкою. Оскільки договір, що розглядається, є договором зі щомісячною сплатою кредитного платежу і відповідач належним чином його не виконував, тобто не сплачував щомісячний платіж у повному обсязі, то є закономірною наявність заборгованості як по поточній сумі кредиту, так і по простроченій. Відповідач не оспорює факту наявності у нього заборгованості за простроченим тілом кредиту, а з виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами. Тому позовні вимоги відповідачем в цій частині визнані та не підлягають доказуванню, у відповідності до положень ч.1 ст. 82 ЦПК України. Оскільки кредитний договір є дійсним, тому він підлягає виконанню.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи наведене, справа розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
26.04.2017 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладений між сторонами договір складається із заяви, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів.
За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем станом на 10.07.2019 становить 11696,78 грн, з яких 00,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1065,61 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 00,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 7310,13 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 2287,26 грн - нараховано пені за несвоєчасну сплату боргу, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 533,18 грн - штраф (процентна складова).
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У заяві позичальника відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, визначення інших умов, зокрема щодо порядку обчислення та розрахунку простроченого тіла кредиту.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути такі його складові: заборгованість за простроченим тілом кредиту, пеню за прострочене зобов'язання, пеню за несвоєчасність сплати боргу і штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови й щодо сплати простроченого тіла кредиту, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату простроченого тіла кредиту, пені та штрафів за несвоєчасне погашення простроченого талі кредиту кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді такі умови договору, які передбачають вищезазначені виплати, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ч.1,3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Крім цього, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, відобразивши її у постанові у справі №342/180/17 від 03.07.2019.
В свою чергу, розрахунок заборгованості, наданий позивачем свідчить про те, що борг за тілом кредиту та відсотками повністю погашений, що є окремим аргументом на користь висновків про унеможливлення задоволення вимог про стягнення простроченого тіла кредиту та санкцій, які є похідними від цих вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не оспорювала факт існування кредитних відносин, укладання договору під умовою стягнення процентів, не може бути підставою скасування рішення, оскільки відсутність боргу за тілом кредиту та процентами є підтвердженням виконання зобов'язання, в той час як право на стягнення простроченого тіла не доведено.
З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: