Номер провадження: 22-ц/813/1185/20
Номер справи місцевого суду: 523/4214/18
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Громік Р. Д.
27.04.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,
розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2018 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Четверта Одеська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю,
27 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Четверта Одеська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Посилаючись на те, що з 2005 року ОСОБА_1 проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 . За трагічних обставин у ОСОБА_3 не залишилося прямих родичів та людей, котрі могли б піклуватися про неї. Через хвороби, які спричинили неможливість забезпечити власне існування, вона потребувала допомоги заявника. ОСОБА_1 взяв на себе відповідальність по догляду за ОСОБА_3 . Забезпечував її усім необхідним, у тому числі ліками, здійснював платежі пов'язані з побутом, до самої її смерті, взяв на себе також всі витрати по похованню.
У судове засідання з'явився заявник ОСОБА_1 заяву підтримав та надав пояснення.
Заінтересовані особи Четверта Одеська державна нотаріальна контора та ОСОБА_2 надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2018 року заяву
задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 2005 року по день її смерті.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Одеська міська рада, яка не приймала участі у справі, звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти постанову, якою заяву залишити без розгляду, розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності представників Одеської міської ради, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не залучено до розгляду справи Одеську міську раду; вказаний правовий спір необхідно розглядати за правилами позовного провадження.
У судове засідання, призначене на 16 квітня 2020 року, сторони у справі не з'явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 27 квітня 2020 року.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, послався на наступні обставини.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
У п. 21 вищевказаної Постанови зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства
Європейський суд з прав людини при розгляді справи ОСОБА_4 зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного Кодексу України.
В судовому засіданні у суді першої інстанції встановлено, що дійсно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 2005 року і до смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4), проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за час спільного проживання спільно ним користувалися, витрачаючи кошти на харчування, придбання одягу тощо, що підтверджується показами свідка ОСОБА_5 .
Судом першої інстанції також встановлено, що спадкова справа щодо померлої ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась, що підтверджується листом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори №1219/0116 від 13.04.2018р..
З урахуванням наведеного, у суду першої інстанції, на його думку, не було підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком. Даних про її заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, її показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним доказам у справі.
Факт про встановлення якого просить заявник має для нього юридичне значення, оскільки дає право на спадкування після смерті ОСОБА_3 ..
За наведеного вище, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги заявника обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Однак судова колегія з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1223, 1258 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги тощо.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду тощо. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання.
Суд першої інстанції, залучивши в якості заінтересованої особи ОСОБА_6 , не перевірив чи дійсно він є племінником померлої чи може він вважатись заінтересованою особою. Заявник такі докази не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Отже, територіальна громада м. Одеси є універсальним правонаступником відумерлого нерухомого майна, яке розташоване у місті Одесі, при цьому саме на Одеську міську раду законодавством покладено обов'язок у судовому порядку визнання цієї спадщини відумерлою при наявності умов і підстав, визначених ст. 1277 ЦК України, тому справа про встановлення факту родинних відносин у разі відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом повинна розглядатися за обов'язковою участю міської ради.
Наведені обставини свідчать про невиконання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо залучення до участі у розгляді справи у якості заінтересованої особи Одеської міської ради.
Крім того, згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 та п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішення спору про право.
Отже, процесуальний закон передбачає умови, за яких в окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як вбачається із змісту поданої заяви, що була предметом розгляду, встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне заявнику для вирішення питання про прийняття спадщини.
Таким чином, при розгляді цієї справи в порядку окремого провадження виник спір про право на майно, який повинен вирішуватись судом в порядку позовного провадження.
Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись ст. ст. 315, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2018 рокускасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Четверта Одеська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутись до суду із відповідним позовом на загальних підставах.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2020 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дрішлюк