Справа № 573/667/20
Номер провадження 1-кс/573/194/20
29 квітня 2020 року м. Білопілля
Слідчий суддя Білопільського районного суду Сумської області - ОСОБА_1 , з участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна,
27 квітня 2020 року прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке мотивує тим, що слідчим відділенням здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 квітня 2020 року №12020200130000224 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом викрадення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , газової плити «Єлекта», газової плити невідомої моделі, холодильника «Норд 233», чавунної пічної плити, металевої ванни, дерев'яної шафи, дерев'яного комоду, ліжка.
У ході проведення огляду 20 квітня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , за письмовою згодою власника ОСОБА_4 було виявлено та вилучено вказане вище майно. При цьому останній зазначив, що майно забрав, бо вважає, що воно належить йому.
Постановою слідчого Білопільського ВП ГУНП в Сумській області від 20 квітня 2020 року вказані речі визнані речовими доказами.
Посилаючись на те, що вилучене майно є фактично речовим доказом здійснення крадіжки прокурор просить накласти арешт на вказане вище майно, яке належить ОСОБА_6 , шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку позбавлення права на його відчуження, розпорядження та користування, визначивши місцем зберігання арештованого майна домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання.
ОСОБА_6 не з'явилася, подала заяву про розгляд клопотання без її участі.
Заслухавши прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що 13 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020200130000224 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 майна з домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
З протоколу огляду від 20 квітня 2020 року вбачається, що слідчий ОСОБА_7 , у присутності понятих та потерпілої ОСОБА_6 домогосподарство за адресою: АДРЕСА_2 , де виявили та вилучили: газову плиту «Єлекта», шафу, чавунну пічну плиту, холодильник «Норд 233», ліжко, металеву ванну, газову плиту, комод.
Постановою слідчого від 20 квітня 2020 року вказані вище речі визнано речовими доказами та передано під зберігальну розписку ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 21 квітня 2020 року клопотання слідчого Білопільського ВП ОСОБА_7 , погоджене прокурором, про арешт майна було повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання прокурором копії ухвали, а саме: для встановлення власника майна, оскільки жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що майно, про яке йде мова в клопотання, належить ОСОБА_6 , слідчому судді надано не було.
Проте, вимоги ухвали від 21 квітня 2020 року виконані не були, власника майна не встановлено.
З протоколу допиту потерпілої ОСОБА_6 від 13 квітня 2020 року вбачається, що бабуся останньої ОСОБА_8 проживала в АДРЕСА_1 , разом зі своїми синами - ОСОБА_4 і ОСОБА_9 , які заявниці доводяться дядьком і батьком відповідно. За життя батько і бабуся за спільні кошти придбали будинок за вказаною вище адресою разом з меблями. Після смерті батька ОСОБА_8 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_10 . У зазначеному будинку з літа 2018 року до листопада 2019 року проживав ОСОБА_4 , який доглядав за матір'ю та будинком, оскільки ОСОБА_6 перебувала за кордоном. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
У той же час прокурором не було надано слідчому судді належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_6 є власником майна, про яке йде мова в клопотанні. При цьому слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1216, ч. 1 ст. 1241, ч. 2 ст. 1254, ст. ст. 1261, 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1279 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.
До клопотання прокурором було додано копію заповіту від 19 січня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_8 усе майно заповіла ОСОБА_6 . У той же час, ні слідчим, ні прокурором не було перевірено чи не складався новий заповіт, чи проживала остання з ОСОБА_8 на час відкриття спадщини, а у випадку, якщо не проживала, то чи подавала вона нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Суду було надано копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи після смерті ОСОБА_8 . Проте, з вказаного витягу не можливо встановити за чиєю саме заявою було заведено спадкову справу.
Крім того, слідчим також не було перевірено чи мав ОСОБА_4 право на обов'язкову частку в спадщині.
Крім цього, відомості в ЄРДР були внесені ще до того, як закінчився шестимісячний строк на прийняття спадщини.
Сама по собі наявність у матеріалах провадження постанови слідчого про визнання речовими доказами речей, про які йде мова в клопотанні, не може бути врахована як мета для накладення арешту в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Посилання прокурора на те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження призведе до втрати, зникнення, знищення чи перетворення речового доказу не знаходять свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання факт вчинення крадіжки своє підтвердження не знайшов, оскільки стороною обвинувачення не було надано жодних доказів, які б вказували на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та причетних до нього осіб, а також потерпілих у даному кримінального провадженні, яким би була завдана певна шкода, що у сукупності з іншими обставинами і свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для накладення арешту на зазначене вище майно.
З огляду на викладене слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 171-173 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -