Справа №611/125/20
Провадження №2/611/108/20
27 квітня 2020 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ( далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), в особі представника Гребенюк О.С., звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 23035, 58 грн. за кредитним договором б/н від 23 травня 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору № б/н від 23 травня 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання по наданню кредитних коштів виконав, однак відповідачем умови договору не виконуються, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, в зв'язку з чим, станом на 09 грудня 2019 року, відповідач має заборгованість у сумі 23 035,58 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку, з них: 12 665,20 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2038,14 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими згідно ст. 625; 3759,12 грн. - нарахована пеня; а також, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1073,12 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2020 року справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
13 квітня 2020 року ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області витребувано у АТ КБ «Приватбанк» документи.
В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, заявила клопотання про розгляд справи без її участі.
05 березня 2020 року відповідач ОСОБА_1 , у встановлений судом строк, надала відзив, відповідно до ст. 178 ЦПК України, в якому виклала свої заперечення проти позову. Вказала, що кредитні кошти у розмірі 12 665, 20 грн. не отримувала, після оформлення анкети - заявки нею було отримано банківську картку «Універсальна», а позивачем - встановлено кредитний ліміт у розмірі 1 500 грн., який було повернуто нею повністю, що підтверджено розрахунком наданим відповідачем. Крім того, зазначила, що підстави вважати, що вона та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов'язань - відсутні, так як Умови та Правила надання банківських послуг, а також Правила користування платіжною карткою, які містяться в матеріалах справи, не мають її підпису, що відповідає Постанові Великої Палати Верховного суду по справі №342/180/17. Також, з врахуванням правових позицій Верховного Суду України у справах №3-37гс13 та №6-2003цс15, посилалася і на відсутність підстав для одночасного стягнення пені та штрафу, оскільки за положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
16 квітня 2020 року від представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь на відзив, в якому виклав свої аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, а саме: підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з ними, і в тому числі з Правилами обслуговування по платіжним карткам та Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua), що разом складає Договір про надання банківських послуг, на підставі чого відповідачу було відкрито картковий рахунок. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).
Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір № б/н від 23 травня 2011 року. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.9).
До позову банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПРИВАТБАНК» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
В матеріалах справи міститься розрахунок суми заборгованості, наданий представником позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України, вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що вбачається зі ст.610 ЦК України.
Як передбачено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено у формі анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Тому з огляду на зазначене можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла станом на дату укладення договору).
Відповідно до ч.2 ст. 11 зазначеного Закону, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тобто, з урахуванням викладеного, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Судом досліджено надану позивачем фотокопію анкети - заяви позичальника від 23 травня 2011 року, та встановлено, що вона не містить відомостей щодо процентної ставки за кредитом та розмір пені та штрафів за порушення зобов'язань за договором.
Крім того, представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як вже зазначено, крім самого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 23 травня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як на невід'ємні частини договору.
При цьому, суд, оцінивши докази, зазначає, що, по - перше, неможливо визначити, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомилася і погодилася відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). По-друге, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а з огляду на їх мінливий характер, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, саме на позивача покладено обов'язок доказування виникнення кредитних зобов'язань та порушення відповідачем умов кредитного договору.
Однак позивач, усупереч вимог ч.3 ст.12, ч. 2 ст. 43 та ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею та штрафами, в чому суд погоджується з запереченнями відповідача в цій частині. А тому, правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафом суд не вбачає.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, яка враховується судом, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, а також ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, станом на 09 грудня 2019, у розмірі 12 665,20 грн. суд прийшов до наступного.
Як встановлено, ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
ОСОБА_1 у наданому відзиві на позов підтвердила факт отримання кредитної картки «Універсальна» на підставі договору б/н від 23 травня 2011 року, проте останньою заперечується розмір отриманого кредиту й взагалі наявність заборгованості за наданим кредитом.
По-перше, суд зазначає, що відповідно до вищенаведеного договору від 23 травня 2011 року, відповідачу відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт на картку. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року про витребування доказів були надані: довідка про видачу кредитних карток № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ; виписка з банківського рахунку; довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти.
З наданої представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 вбачається, що розмір отриманого тіла кредиту, станом на 09 грудня 2019 року, становить 12665,20 грн., останні погашення здійснені 31 жовтня 2018 року, 26 грудня 2018 року та 22 серпня 2019 року, розмір яких у сукупному розмірі становить 2065 грн. Крім того, судом береться до уваги, і розміри кредитних лімітів встановлених на кредитний картці, а саме - 19 жовтня 2013 року кредитний ліміт становив 700 грн., 08 листопада 2013 року його збільшено до 10 900 грн., а також 12 жовтня 2017 року збільшено до 16 000 грн. що підтверджено довідкою про зміну кредитного ліміту, наданої представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК.
Судом беруться до уваги пояснення представника позивача в тій частині що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, що підтверджено відповідною випискою з банківського рахунку.
Вищезазначене повністю спростовує твердження відповідача в частині отримання нею кредиту у розмірі 1500 грн. та здійснених платежів у рахунок їх погашення у тому ж розмірі.
Отже, враховуючи, що кошти фактично отримані позичальником та не повернуті в добровільному порядку кредитодавцю ПАТ КБ «ПриватБанк», а також ч.2 ст. 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 23 травня 2011 року, станом на 09 грудня 2019 року, розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту становить 12 665,20 грн. (а.с.17).
Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка дають суду підстави для задоволення заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 12 665,20 грн.
Щодо вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, то суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні.
А отже, вимога про стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст.625 ЦК України, у розмірі 2038, 14 грн. також підлягає задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно платіжного доручення позивачем при пред'явленні позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.(а. с. 1).
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (63,83%), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1341,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження - вул. Грушевського, буд. 1Д м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570, заборгованість за договором б/н від 23 травня 2011 року, станом на 09 грудня 2019 року, в сумі 14703 (чотирнадцять гривень сімсот три) гривні 34 копійки, та понесені судові витрати 1341 (одна тисяча триста сорок одна) гривня 70 копійок, а всього - 16 045 (шістнадцять тисяч сорок п'ять) гривень 04 копійки.
В іншій частині в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк ««ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 354 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Ю.А. Коптєв