ф
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 806/2023/18
адміністративне провадження № К/9901/898/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2018р. (судді - Залімський І.Г., Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправним і скасувати пункт 30 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 11.02.2016р. інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018р. №16;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме: 11.02.2016р., відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975.
Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною, а вимога про надання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставною та незаконною.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2018р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 30 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 11.02.2016р. інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018р. №16.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме - 11.02.2016р., відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2018р. рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленою у справі постановою апеляційного суду не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на час встановлення інвалідності ІІ групи 11.02.2016р., відповідно до якого не існували обмеження права осіб, звільнених з військової служби, на виплату їм одноразової грошової допомоги по інвалідності залежно від виду проходження служби, в тому числі строкової.
Крім того, посилається на те, що Порядок №975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол ВЛК, довідка МСЕК, тощо) повинна надати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, а тому постанова ЦВЛК, висновок спеціаліста (експерта), довідка МСЕК є належними документами, що вказують на причини та обставини поранення і контузії.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 17.12.1982р. по 01.12.1984р. проходив строкову військову службу на території Республіки Афганістан, що підтверджується військовим білетом НОМЕР_1 . (а.с. 18 - 19)
Згідно довідки Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату від 17.03.2016р. №184 позивач дійсно проходив військову службу в Республіці Афганістан з 17.12.1982р. по 01.12.1984р., де в той час велись бойові дії. (а.с. 20)
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 29.05.2012р. №1052 встановлено, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1983 року) та лівої ноги їх наслідки та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії. (а.с. 21)
Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 26.05.2012р. №563/ж описані рубці позивача є наслідком загоєння ран, які могли утворитися у 1983 році внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень. (а.с. 22 - 23)
Згідно довідки до Акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 02.07.2012р. (серії 10ААБ №239588) вбачається, що позивачу при первинному огляді 02.07.2012р. встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.06.2012р., поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.08.2017р. з визначенням дати чергового переогляду 02.07.2017р. (а.с. 24)
Відповідно до довідки до Акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 23.02.2016р. (серія 12ААА №514024) позивачу при повторному огляді 23.02.2016р. встановлено ІІ групу інвалідності з 11.02.2016, поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.09.2021р. з визначенням дати чергового переогляду 23.02.2021р. (а.с. 25)
15.12.2017р. позивач звернувся до військового комісаріату Житомирського ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 11.02.2016р. внаслідок поранення, контузії, захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. (а.с. 26)
Згідно витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018р. №16 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пп. 4 п. 2 Порядку №499 така допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а інвалідність позивачу встановлено понад 3-х місячний термін. (а.с. 27)
Крім того, позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку №975, а надані позивачем висновок судово-медичного експерта від 26.05.2012р. №563/ж та висновок Центральної ВЛК МОУ від 29.05.2012р. №1052 не є документами, що свідчать про обставини поранення позивача. Також позивачу змінено групу інвалідності понад дворічний термін, передбачений абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону та п. 8 Порядку №975.
Про вказане рішення позивача повідомлено супровідним листом Житомирського обласного військового комісаріату від 22.02.2018р. №СЗ/1154. (а.с. 28)
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. При цьому суд виходив з того, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Щодо посилань відповідача на те, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, суд першої інстанції виходив з того, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме - Закон №2011-ХІІ, в редакції станом до 01.01.2014р. та Порядок №499, яким, серед іншого передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.
Крім того, апеляційний суд виходив з того, що діюче на той час законодавство розмежовує такі категорії осіб, як військовослужбовці, для яких відсутнє обмеження щодо часу виплати одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби та військовослужбовці строкової служби, для яких обов'язковою умовою для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги визначено часові рамки встановлення інвалідності - в межах трьох місяців після звільнення зі служби. Оскільки позивач проходив строкову військову службу, з якої звільнився у 1984 році, а ІІІ група інвалідності йому встановлена з 27.06.2012р., тобто після спливу трьох місяців з дня звільнення з військової служби, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 11.02.2016р. інвалідності ІІ групи.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується частково виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Водночас, відповідно до статті 164 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 9 статті 163 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у п. 11 Порядку № 975.
Такими документами відповідно до п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування.
У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
У справі, що розглядається, позивач не надав документи, які свідчать про обставини поранення, а додані до заяви про призначення одноразової грошової допомоги висновок судово-медичного експерта від 26.05.2012р. №563/ж та висновок Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України від 29.05.2012р. №1052 по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв таких даних не містять.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, проте з мотивів, викладених у даній постанові.
В решті висновки апеляційного суду щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав встановлення позивачу інвалідності після спливу трьохмісячного строку з часу звільнення зі служби та зміну групу інвалідності понад дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі висновки не відповідають висновкам Верховного Суду у справі №823/238/18 від 12.03.2020р., №750/7782/17 у постанові від 16.03.2020р. та у справі №560/267/19 у постанові від 16.03.2020р.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2018р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук