Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №331/5193/17
адміністративне провадження №К/9901/23553/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2017 року (суддя Жукова О.Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (колегія суддів: Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України, щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України, документи щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що положення Постанови КМУ від 28.05.2008 №499, зазначає, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Крім цього, заявник зазначає, що за приписами п.2 Порядку №499, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження. Оскільки інвалідність позивача настала пізніше, ніж 3 місяці після звільнення з військової служби, відповідач вказував на відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , дата видачі 06.04.2017.
Згідно виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА №162387 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 02.07.2010, причиною якої є поранення, контузія та захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії АВ №0825633 позивачу, за результатами повторного огляду, 05 квітня 2017 року встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - поранення, контузія та захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
30 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Листом від 22.06.2017 за №1154 відповідач повідомив позивача, що надані ним документи повернуті без реалізації через відсутність законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Так, в листі відповідач зазначає, що згідно п. 5 ч. 2 ст. 16 ЗУ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пп.4 п.2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 №499, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження. Інвалідність позивачу встановлена понад зазначений термін, що не дає законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Крім цього, відповідач вказав на відсутність підстав для призначення допомоги позивачу у відповідності до нової редакції ст. 16 ЗУ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої прийнято постанову КМУ від 25.12.2013 №975, оскільки інвалідність позивачу встановлена в 2010 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 згаданого Закону.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходили з того, що позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На відповідача покладено обов'язок прийняти та передати заяву зі встановленими документами розпоряднику коштів - Міноборони для прийняття встановленого рішення.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закону №2011-ХІІ в редакції, що діяла на період звернення) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Оскільки, порядок призначення та виплати такої грошової допомоги, на час встановлення позивачу третьої групи інвалідності в 2010 році, був врегульований постановою КМУ від 28 травня 2008 року №499, то суд першої інстанції правильно вказав на те, що вирішення питання про призначення та виплату позивачу грошової допомоги має здійснюватися в порядку, визначеному постановою КМУ від 28 травня 2008 року №499.
Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Приписами п.3 Порядку №499 визначено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Згідно з п. 7 Порядку № 499, керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Вказаний алгоритм дій передбаченої в Порядку № 975.
Як встановлено судами документи надані позивачем до Запорізького військового комісаріату були йому повернуті з посиланням на відсутність законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги.
Проте колегія суддів звертає увагу, що прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги покладено на розпорядника коштів - Міністерство оборони України, а відтак дії військкомату про відмову у направленні Міністерству оборони України документів щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є протиправними.
Проте колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності права позивача на отримання спірної одноразової грошової допомоги. Оскільки саме в подальшому Міноборони має надати оцінку правового статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, строку настання інвалідності, наявності чи відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги тощо.
Посилання судів першої та апеляційної інстанції у цій справі на правову позицію Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 є безпідставними, оскільки Верховний Суд України вирішував питання умов для виплати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) одноразової грошової допомоги, та сформульовано висновок, що такі особи мають право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення підлягають зміні в частині мотивів задоволення позову.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Закону України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року змінити в частині мотивів задоволення позову.
В решті судові рішення залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: А. І. Рибачук
С. Г. Стеценко