28 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004411 пров. № А/857/2589/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Бориславський А.Л. ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Бориславського Андрія Любомировича, діючого на підставі ордеру від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Сподарик Н.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 04 хв. 07.11.2019р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 14.11.2019р.),-
29.08.2019р. представник адвокат Бориславський А.Л., діючий на підставі ордеру від імені та в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Львівською митницею ДФС рішення щодо коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000309/2 від 16.07.2019р.; стягнути на користь позивача понесені судові витрати: сплачений судовий збір, витрати на переклад документів і витрати на правову допомогу (а.с.5-10).
Розгляд справи здійснено за правилами загального позовного провадження (а.с.1-2).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000309/2 від 16.07.2019р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Львівської митниці ДФС на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1222 грн. 92 коп. (а.с.110-120).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Галицька митниця Держмитслужби, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.109-117).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Львівська митниця ДФС дотрималась усіх законодавчо встановлених процедур митного оформлення спірного автомобіля.
При цьому, за митною декларацією /МД/ № UA209190/2019/048529 від 12.07.2019р. в митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості цього транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 11200 євро.
За наявності таких умов митним органом проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу, для чого в порядку ч.3 ст.53 Митного кодексу /МК/ України було витребувано від позивача додаткові документи, які підтверджують митну вартість автомобіля.
По причині ненадання підтверджуючих документів джерелом інформації для визначення митної вартості автомобіля використано рівень цін, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначений за результатами спрацювання АСАУР - 11200 євро.
Аналіз чинного митного законодавства дає підстави для висновку про те, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції. Отже, в розглядуваному випадку відповідач мав достатні підстави для витребовування додаткових документів згідно з приписами ч.3 ст.53 МК України.
Водночас, судом першої інстанції помилково враховано під час вирішення спору експортну декларацію, оскільки така до митного оформлення позивачем не надавалася; також в такій декларації зазначена лише статистична вартість автомобіля (графа 46).
Митна вартість автомобіля визначена за резервним методом (ст.64 МК України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненадання позивачем всіх підтверджуючих документів на вимогу митниці. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості (ст.ст.59-63 МК України) не застосовані у зв'язку із відсутністю інформації щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів (ст.ст.59, 60 МК України) та даних (вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно із методами 4 і 5 (ст.ст.62, 63 МК України).
Також митним органом проведено консультації з декларантом щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Зважаючи на викладене, Львівська митниця ДФС вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2019/000309/2 від 16.07.2019р. прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до п.2 постанови КМ України № 858 від 02.10.2019р. «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу ДФС України № 30-рг від 25.11.2019р. «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато з 28.11.2019р. реорганізацію Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням КМ України № 1217-р від 04.12.2019р. «Питання Державної митної служби» погоджено з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019р. Державною митною службою покладених на неї постановою КМ України № 227 від 06.12.2019р. «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень ДФС, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
З дня набрання чинності постанови КМ України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 14.11.2019р. проведено державну реєстрацію Галицької митниці Держмитслужби.
По причині наведеної реорганізації Львівської митниці ДФС судом апеляційної інстанції в порядку ст.52 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - Галицькою митницею Держмитслужби (а.с.149-151).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, 05.07.2019р. позивачем ОСОБА_2 придбано у нерезидента «Jan Rae» (J.R. Auto's) транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки «Volkswagen», модель «Passat 2,0 TDI Variant», номер кузова - НОМЕР_1 , потужність двигуна - 110 кВт, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1968 см.куб, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, календарний рік виготовлення - 2014, призначений для перевезення пасажирів, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) № 19069 від 05.07.2019р. (а.с.19-20).
Декларантом ФОП ОСОБА_3 , діючим в інтересах ОСОБА_2 , подано до Львівської митниці ДФС електронну митну декларацію /МД/ № UA209190/2019/048529 від 12.07.2019р., якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме вищевказаний легковий автомобіль (а.с.70-71).
У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 7000 євро, що стверджується змістом графи 42 митної декларації.
Декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме:
рахунок-фактуру (інвойс) № 19069 від 05.07.2019р. (а.с.19-20);
декларація про походження товару № 19069 від 05.07.2019р.;
акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/45228 від 07.07.2019р. (а.с.41-42);
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 28.02.2015р. (а.с.32-40);
платіжний документ, що підтверджує вартість товару, б/н від 05.07.2019р. (а.с.21);
договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.07.2019р.;
інші некласифіковані документи: фото, SchackeNet від 10.07.2019р. (а.с.84-88);
сертифікат відповідності транспортного засобу UA.008.81984-19 від 09.07.2019р. (а.с.91);
паспортні документи НОМЕР_3 від 12.01.2018р., НЕ 684876 від 26.02.2013р. (а.с.11);
копія митної декларації країни відправлення MRN № 19DE655109508645ЕО від 05.07.2019р. (а.с.89-90).
Під час здійснення митного оформлення товару посадова особа Львівської митниці ДФС дійшла висновку про те, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в ч.2 ст.53 МК України, які б підтверджували митну вартість вищевказаного транспортного засобу.
За таких умов митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронних повідомлень про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч.2 ст.53 МК України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності, - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; якщо здійснено страхування- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні документи), а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи про підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта) (а.с.94).
На вказане електронне повідомлення позивач ОСОБА_2 повідомила відповідача про надання всіх документів, які підтверджують митну вартість товару, та наголосила на неможливості представлення інших витребовуваних документів (а.с.77).
16.07.2019р. Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000309/2 по митній декларації № UA209190/2019/048529, за яким митну вартість спірного автомобіля визначено в розмірі 11200 євро за 6 (резервним) методом митної вартості (а.с.73-74).
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затв. наказом № 689 від 11.09.2015р., у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС, та складає 11200 євро. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Митна вартість становить 11200 євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації, пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.
На підставі наведеного Львівською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00827, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA209190/2019/048529 від 12.07.2019р. Причиною відмови визначено неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у графи 12, 45 МД (у зв'язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2019/000309/2 від 16.07.2019р.). Декларантом порушено умови декларування, передбачені п.п.1, 8 ст.257 МК України, та наказу Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012р. «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнені графи 12, 45 МД, пп.1 п.6 ст.54 МК України (а.с.75-76).
Розглядуваний спір стосується правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів.
Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено тої обставини, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідачем безпідставно не взято до уваги рахунок-фактуру та квитанцію про оплату вартості автомобіля, якими визначено вартість спірного автомобіля у розмірі 7000 євро. Натомість, митний орган без належного обґрунтування взяв до уваги цінову інформацію з мережі АСАУР ДФС, не врахувавши документи, які були подані декларантом до митного оформлення.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто, основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Водночас, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів повної інформації, яка передбачена приписами ч.2 ст.55 МК України.
При цьому, відповідач не обґрунтував та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту та її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як з'ясовано під час судового розгляду справи, позиція відповідача полягає у тому, що через спрацювання індикатору ризику, визначеного на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, від декларанта витребовувалися додаткові документи на підтвердження митної вартості товару.
Разом з тим, подані до митного контролю та оформлення документи підтверджували документально заявлену митну вартість ввезеного автомобіля.
Окрім цього, автоматизована система аналізу та управління ризиками не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю.
Стаття 362 МК України дає визначенні аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Тобто, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару.
Водночас, в розглядуваному випадку митним органом не доведено наявності самих ризиків. Зокрема, відповідачем не надано доказів наявності у митного органу інформації про митне оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) транспортних засобів, з вказанням марки, моделі, інших даних і особливостей, а також ціни вже оформлених транспортних засобів.
Натомість митниця, як вбачається із графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, що містить назву «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначила: «Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.» Тобто, відповідач застосував ціну, яку йому сформував АСАУР, без вказівки на будь-яке джерело.
Стосовно процедури застосування шостого резервного методу, то норми МК України не передбачають можливості використання за основу середню ціну. Звідси, відповідачем застосовано термін «середня ціна», який не визначений жодним нормативно-правовим актом.
Між тим, позивачем представлено пакет документів (зокрема, рахунок-фактуру, квитанцію про сплату готівкових коштів за придбаний автомобіль), в яких чітко стверджується вартість придбання спірного автомобіля.
Отже, будь-яких розбіжностей чи недоліків надані документи не містили, а відтак сумнів митного органу ґрунтувався лише на невідповідності заявленої митної вартості транспортного засобу індикатору ризику АСАУР ДФС, визначеного на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту в зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів.
Інші причини, які зазначені відповідачем, не можуть братися до уваги відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, оскільки такі в основу рішення про коригування митної вартості не покладалися.
Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові.
Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України.
Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар.
Звідси, позивач одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України.
Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.
Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару.
Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим.
Водночас, представлені для митного оформлення автомобіля документи викладені на іноземній мові, однак такі сторонами повністю ідентифіковані (також під час судового розгляду до справи долучений їх переклад), що дозволило об'єктивно встановити дійсні обставини по справі.
Стосовно доводів апелянта про помилкове врахування судом першої інстанції експортної декларації колегія суддів зазначає, що до МД № UA209190/2019/048529 від 12.07.2019р. було додано декларантом копію митної декларації країни відправлення MRN № 19DE655109508645ЕО від 05.07.2019р. (а.с.89-90).
Позивачем надано інший бланк цієї декларації (№ 3 розширений), в якій містить інформація про суму, що виставлена до оплати в рахунку - 7000 євро (графа 22) і про статистичну вартість товару - 7150 євро із врахуванням витрат експортера на митне оформлення товару (графа 46) (а.с.25-30).
При цьому, деталізація всіх відомостей щодо оформленого експорту в країні придбання товару сприяє повному дослідженню всіх обставин справи.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Отже, на підставі наведених норм, у зв'язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак й покладених в основу спірного рішення про визначення митної вартості товарів, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.
Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Галицьку митницю Держмитслужби.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. в адміністративній справі № 1.380.2019.004411 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Галицьку митницю Держмитслужби.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складання повного тексту судового рішення: 29.04.2020р.