29 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004648 пров. № А/857/2555/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Цар М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року (ухвалене головуючим суддею Лунь З. І. у м. Львові о 10:06 год) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови у прийнятті митної декларації,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10 червня 2019 року №UA 209000/2019/000271/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації від 10 червня 2019 року № UA209190/2019/00720.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ним при здійсненні митного оформлення автомобіля надано всі необхідні та достатні документи в підтвердження заявленої митної вартості ввезеного транспортного засобу за основним методом, однак, відповідач, всупереч вимогам Митного кодексу України, безпідставно прийняв оскаржуване рішення та неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості від 10 червня 2019 року №UA 209000/2019/000271/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації від 10 червня 2019 року № UA209190/2019/00720. Стягнуто з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в сумі 1952,70 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що декларантом не надано всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за ціною договору, що, на думку митного органу, не дозволяє перевірити правильність митної вартості товару. Вказує на те, що до митного оформлення позивач не надав документи, які підтверджують оплату придбаного транспортного засобу, відтак, не підтверджено одну з складових митної вартості - ціну, що була фактично сплачена, а тому митна вартість правомірно визначена відповідачем за резервним методом. Зазначає також, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір судового збору за подання позовної заяви, який стягнуто з митного органу в користь позивача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.
Позивач в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28 травня 2019 року позивач через уповноважену особу подав до митного оформлення митну декларацію № UA209190/2019/040560 на придбаний у Швейцарії вживаний легковий автомобіль марки BMW, модель X6, номер кузова НОМЕР_1 , робочий об'єм циліндрів двигуна 2993 см. куб, календарний рік виготовлення 2011, в якій задекларовано для митного оформлення зазначений вище транспортний засіб митною вартістю, визначеною декларантом за ціною договору (контракту) у розмірі - 14252,55 CHF.
До вказаної митної декларації було додано рахунок-фактуру від 05 лютого 2019 року №152151; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07 травня 2019 року № UA209191/2019/00720; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29 березня 2019 року №184.184.412; договір про надання послуг митного брокера від 02 травня 2019 року № 110а/2019; фото імпортованого автомобіля; сертифікат відповідності; паспорт громадянина України для виїзду за кордон та паспорт громадянина України.
За результатами перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару, визначеного у декларації, відповідачем запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи; транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Запитуваних документів декларантом не було надано.
10 червня 2019 року Львівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000271/2, згідно з яким митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом визначення митної вартості в розмірі 16400 EUR, та видала картку відмови у прийнятті митної декларації № UA209190/2019/00720.
Зазначено, що заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 16400 EUR. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ч. 1 ст.368 МКУ), документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавалися. Відповідно до поданого рахунку-фактури від 05 лютого 2019 року № 50161 вартість даного транспортного засобу з ПДВ становить 15771,10 швейцарських франків, ПДВ становить 1127,55 швейцарських франків, фактурна вартість автомобіля без ПДВ 14643,55 швейцарських франків. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, однак, такі декларантом не надавалися. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Вказано, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС в розмірі 16400 EUR. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість імпортованого позивачем транспортного засобу, що вказана у митній декларації № UA209190/2019/040560, визначена за основним методом і до митної декларації додано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а відтак, відповідачем безпідставно визначено митну вартість ввезеного позивачем транспортного засобу із застосуванням резервного методу.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.
Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості транспортного засобу марки BMW, модель X6, номер кузова НОМЕР_1 , позивачем надано рахунок-фактуру (інвойс) від 05 лютого 2019 року № 152151, згідно з якою його вартість становить 14252,55 CHF. У вказаному рахунку-фактурі також зазначено як супутні витрати 300 CHF та 91 CHF, відтак, загальна сума рахунку становить 15771,10 CHF.
Судом першої інстанції правильно встановлено із копії квитанції, наявної в матеріалах справи, що із загальної суми рахунку кошти в розмірі 15326,30 CHF були перераховані позивачем 26 лютого 2019 року на рахунок продавця Carauktion AG через відділення BANK PEKAO у Перемишлі (Республіка Польща), решта суми в розмірі 444,70 CHF було повернуто позивачу як ПДВ.
Вказані обставини були підтверджені і листом продавця Carauktion AG, згідно з яким ОСОБА_2 придбав на їхньому аукціоні 05 лютого 2019 року транспортний засіб марки BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1 , сума рахунку НОМЕР_2 , оплату отримано 01 березня 2019 року.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що митний орган мав можливість перевірити задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки вказаний вище рахунок містить відомості про юридичну особу продавця, її адресу та номер телефону, однак, жодних заходів щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару відповідачем вжито не було.
Вказані вище документи містять ідентифікуючі дані придбаного позивачем транспортного засобу та зазначені в них відомості не спростовані митним органом, оскільки ним не надано суду доказів підтвердження чи непідтвердження обставин відчуження позивачу згаданого вище транспортного засобу за 14252,55 CHF.
З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні.
Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.
Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 10 червня 2019 року № UA209000/2019/000271/2 зазначено про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п'ятим методами. При прийнятті цього рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, вартість ввезеного позивачем транспортного засобу визначено в розмірі 16400 EUR із використанням середньої ціни, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
При цьому, у рішенні не міститься відомостей щодо дати, номеру митної декларації, яку взято за основу для визначення вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому числі і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні).
Більше того, митним органом при визначенні митної вартості ввезеного позивачем автомобіля не враховано його технічний стан, зафіксований в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07 травня 2019 року, а саме те, що у автомобіля пошкоджене лакофарбове покриття.
Відтак, використана відповідачем інформація щодо ввезених на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про які йдеться у системі АСАУР, співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками.
Таким чином, митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу саме у розмірі 16400 EUR.
З огляду на викладене, митний орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, Львівською митницею ДФС порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов'язків.
Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18.
За таких обставин, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару із застосуванням першого методу, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про задоволення позову не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Разом з тим, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1952,70 грн.
Так, адміністративний позов в даній справі містить вимоги майнового і немайнового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу немайнового характеру (про скасування картки відмови), становив 768,40 грн (1921*0,4).
Щодо вимоги майнового характеру (визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів), то слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962, сума, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір.
Так, позивачем було задекларовано транспортний засіб марки BMW модель X6 за ціною 14252,55 CHF. Натомість, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 10 червня 2019 року № UA209000/2019/000271/2, згідно з яким митну вартість придбаного позивачем транспортного засобу встановлено на рівні 16400 EUR. З огляду на винесення Львівською митницею ДФС оскаржуваного у цій справі рішення декларантом було сплачено з метою випуску товару у вільний обіг додатково мита у розмірі 10761 грн та податку на додану вартість у розмірі 23674,21 грн, а всього - на суму 34435,21 грн, що підтверджується декларацією №UA209190/2019/044745.
Таким чином, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру становить мінімальний розмір такого - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 768,40 грн.
Отже, належним розміром судового збору, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви у даній справі є 1536,80 грн (768,40+768,40=1536,80).
З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо судових витрат, суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 1536,80 грн судового збору, а не 1952,70 грн.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції в частині стягнення в користь позивача 1952,70 грн судового збору порушив норми процесуального права, що відповідно до повноважень, наданих суду апеляційної інстанції статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування рішення у відповідній частині.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.004648 в частині стягнення з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1952,70 грн - скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43348711) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 29.04.2020