28 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002506 пров. № А/857/3204/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Макарика В.Я., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Омеляновській Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Качур Р.П., повний текст рішення складено 28.01.2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,-
У травні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області, третя особа: начальник Головного управління Національної поліції у Львівській області генерала поліції третього рангу Середи Валерія Вячеславовича, про визнання незаконним та скасування наказу № 1418 від 06.05.2019, в частині накладення на лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що станом на момент винесення оскаржуваного наказу, як і звернення до суду із цим позовом, жодного кінцевого рішення у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 не ухвалено, жодна із постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності не набрали законної сили, відтак жодними судовими рішеннями, які набрали законної сили, не встановлено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП або ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.. Просив позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.05.2019 № 357 про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до Закону України "Про національну поліцію" за п. 6 ч. 1 ст. 77 КЗпП України (у зв'язку реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Поновлено лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.06.2019. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 120305,46 грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Національної поліції у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУ Національної поліції у Львівській області від 16.04.2019 № 1234 призначено службове розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 . у формі письмового провадження, проведення якого доручено дисциплінарній комісії.
За результатами проведеного службового розслідування складено і підписано Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками Галицького ВП ГУНП у Львівській області від 24.04.2019.
Як вбачається з проведеним службовим розслідуванням, 16.04.2019 оперуповноважений ВКП Галицького ВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_1 , як працівник поліції, будучи зобов'язаним, відповідно до ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, а також вимог п. 5 розділу І та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості та рівності, керуючись хибним почуттям власної безкарності, керував транспортним засобом без належних на це документів, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, на порушення вимог п. 2.5 ПДР України від відповідного огляду на місці зупинки та у медичному закладі за скеруванням поліцейського, відмовився. Крім цього, здійснив стоянку автомобіля з порушенням Правил дорожнього руху України. Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив грубе порушення службової дисципліни та скоїв вчинок, що підриває авторитет поліції.
Тому, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що дані порушення стали можливими унаслідок особистої недисциплінованості лейтенанта поліції ОСОБА_1 та повного ігнорування ними вимог наказів та доручень МВС, НПУ та ГУНП у Львівській області, щодо дотримання поліцейськими службової дисципліни.
Згідно даного висновку службового розслідування видано Наказ №1418 від 06.05.2019 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Галицького ВП ГУНП у Львівській області та зменшення щомісячної премії", яким за грубе порушення службової дисципліни до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення з поліції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-V- ІІІ видано Наказ №357 о/с від 31.05.2019, яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області звільнено із служби з 31.05.2019.
Не погоджуючись із наказами про його звільнення зі служби в Національній поліції, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано, що поліцейський, поміж іншого, зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Згідно пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Частиною 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.
В основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.
Згідно частин 1 та 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України "Про Дисциплінарний статут" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, відповідно до статті 11 якого за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною 1-3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (ст.1 Статуту).
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом частини першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтями 14-19 Статуту унормовано порядок призначення та проведення службового розслідування, створення, повноваження дисциплінарних комісій, строки проведення службового розслідування, відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади), забезпечення поліцейському права на захист, порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Частинами першою та дев'ятою статті 20 Дисциплінарного статуту передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.
Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.
Таким чином, повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що 16.04.2019 о 00 год. 18 хв. на перехресті вул. Дорошенка - Костюшка у м. Львові керував транспортним засобом "VOLSWAGEN TIGUAN", державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, внаслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №001915 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про адміністративне правопорушення серії НК 525117 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 31.05.2019 у справі №461/3080/19 та залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17.12.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Поведінка позивача, встановлена в ході службового розслідування та підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, свідчить про грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України "Про національну поліцію", в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, ст. ст. 122, 126 КУпАП та п. 2.5 Правил дорожнього руху, а також вимог п. 5 розділу І та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватися основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про національну поліцію", інших законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, неупередженості та рівності, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції, що виразилось у керуванні транспортним засобом без відповідних документів, здійсненні стоянки автомобіля з порушенням Правил дорожнього руху України, а також відмови у проходженні огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичні заклади.
Згідно п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179(далі - Правила) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку.
Відповідно до положень ч.3 ст.4 зазначених Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Норми професійної етики встановлені ст. 2 "Основні вимоги до поведінки поліцейського" відповідно до яких під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики. Зазначеною нормою поліцейському зокрема заборонено також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях.
Відтак, суд апеляційної інечтанції погоджується з доводами відповідача, що ОСОБА_1 порушив вимоги Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Правила етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, скоївши вчинок, який компрометує поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, що виразилось у недотриманні службової та транспортної дисципліни.
Тому, судова колегія апеляційного суду вважає, що відповідач правомірно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за скоєння вчинку, який компрометує поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, що виражається у недотриманні службової та транспортної дисципліни, керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, внаслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №001915 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про адміністративне правопорушення серії НК 525117 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, наявні підстави для застосування відповідачем до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частини першої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу (частини друга-третя статті 22 Дисциплінарного статуту).
За нормами частини четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
У відповідності до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, стосуються як передбачених статтею 40 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Апеляційним судом встановлено, що на день видання оскаржуваного наказу - 31.05.2019 позивач перебував на листку тимчасової непрацездатності, а саме в період з 16.05.2019 по 31.05.2019, що вбачається з листка непрацездатності, серія АДУ № 284825, виданого Комунальним некомерційним підприємством " 4-а міська клінічна лікарня м. Львова" і в якому зазначено "стати до роботи з першого червня".(а.с. 74)
Відтак, наказ про звільнення позивача з посади не міг бути прийнятий раніше 01.06.2019.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", як реалізація дисциплінарного стягнення, у період його тимчасової непрацездатності є незаконним оскільки до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 820/3647/17 (адміністративне провадження №К/9901/33785/18).
Відтак, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Згідноположень ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21.05.2014.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За таких обставин, апеляційний суд переконаний, оскільки ОСОБА_1 , було звільнено зі служби в поліції без дотримання вимог статті 22 Дисциплінарного статуту, в період його перебування на лікарняному, він підлягає поновленню на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.06.2019.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року у справі №1.380.2019.002506 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді В. Я. Макарик
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 29.04.2020р.