Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №822/2972/17
адміністративне провадження №К/9901/48486/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 822/2972/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про стягнення заборгованості,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Лабань Г.В.,
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Кузьмишина В.М., суддів: Боровицького О.А., Сушка О.О.,
І. Суть спору
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області з адміністративним позовом, в якому просив:
1.1 стягнути з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на його користь невиплачену частину вихідної допомоги у розмірі 386 грн 98 коп та середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні за період з 27 травня 2016 по день ухвалення рішення судом.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 02 березня 2010 року працював на посаді начальника Полонського районного управління юстиції Хмельницької області. Наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 2016 року №3213/к звільнений з вищевказаної посади у зв'язку з ліквідацією Полонського районного управління юстиції Хмельницької області, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби.
2.1. При розрахунку в день звільнення, на порушення приписів частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", статей 47, 116 Кодексу законів про працю України, Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області не виплатило йому вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, що передбачена частиною четвертою статті 87 Закону України "Про державну службу". Зазначена вихідна допомога була виплачена частково в розмірі 2676 грн 24 коп.
3. Представник відповідачів проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечив та вказав, що розрахунок середнього заробітку проводився відповідно до приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Зазначив, що повернуті протиправно утриманні кошти не є складовою заробітної плати, а тому не можуть бути включені до розрахунку середнього заробітку для виплати вихідної допомоги при звільненні. Крім того, вважає, що спір між сторонами виник не в день звільнення позивача, а в день проголошення рішення суду від 19 січня 2017 року в справі № 822/2517/16, а тому до визначення розміру стягнення середньої заробітної плати необхідно брати період з 19 січня 2017 року по 20 листопада 2017 року (день розгляду справи).
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 02 березня 2010 року працював на посаді начальника Полонського районного управління юстиції Хмельницької області, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , яка міститься в матеріалах справи.
5. Наказом Міністерства юстиції України №3213/к від 27 травня 2016 року ОСОБА_1 звільнений з вищевказаної посади у зв'язку з ліквідацією Полонського районного управління юстиції Хмельницької області, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби.
6. При розрахунку в день звільнення ОСОБА_1 було виплачено вихідну допомогу у розмірі 2676 грн 24 коп.
7. Згідно з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року в справі №822/2517/16, яка набрала законної сили 07 лютого 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Головного територіального управління юстиції України у Хмельницькій області на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період січень - березень 2016 року в сумі 2608 грн 04 коп.
8. На момент звільнення позивача спір щодо розмірів належних йому виплат відсутній.
9. У матеріалах справи міститься довідка ГТУЮ у Хмельницькій області від 13 березня 2017 року № 10.1-30/53 про середню заробітну плату ОСОБА_1 (для розрахунку виплат на випадок безробіття) та розрахунковий лист ГТУЮ у Хмельницькій області за березень, квітень і травень 2016 року за табельним № 616.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, позов задоволено частково:
10.1 стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 невиплачену частину вихідної допомоги у розмірі 386 грн 98 коп, а також середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні за період з 19 січня 2017 по 29 листопада 2017 в сумі 3888 грн.
11. Задовольняючи частково адміністративний позов, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що відповідачем при звільненні не було проведеного повного розрахунку із позивачем, оскільки розмір суми, належної при звільненні, визначено лише за результатами судового розгляду справи, а тому недоплачена сума вихідної допомоги підлягає стягненню, проте з частковою компенсацією середнього заробітку, визначеною з урахуванням принципу справедливості та співмірності.
ІV Касаційне оскарження
12. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 20 квітня 2018 року.
13. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так, позивач наголошує на тому, що оскільки постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року в справі № 822/2517/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на його користь заборгованість із заробітної плати за період січень - березень 2016 року в сумі 2608 грн 04 коп, судам попередніх інстанцій слід було стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 травня 2016 року по 29 листопада 2017 року в сумі 6803 грн 87 коп.
13.1. За таких обставин заявник касаційної скарги просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визначення періоду затримки розрахунку при звільненні, а саме стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 травня 2016 року по 29 листопада 2017 року в сумі 6803 грн 87 коп.
14. 24 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г., відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 822/2972/17 із Хмельницького окружного адміністративного суду.
15. Також до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якому представник відповідача спростовує її доводи та просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
16. 21 травня 2018 року справа № 822/2972/17 надійшла до Верховного Суду.
17. 12 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 707/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Кашпур О.В., Радишевську О.Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
19. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
21. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
23. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
23.1. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
VІ Позиція Верховного Суду
24. Переглянувши судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
25. Заявник касаційної скарги оскаржив постанови судів попередніх інстанцій, фактично не погодившись з періодом стягнення з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме не з 19 січня 2017 року (дата прийняття постанови Хмельницького окружного адміністративного суду в справі № 822/2517/16), а з 27 травня 2016 року (дати звільнення позивача із займаної посади).
26. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 2016 року №3213/к ОСОБА_1 звільнений із посади начальника Полонського районного управління юстиції Хмельницької області, на момент звільнення позивача спір щодо розмірів належних йому виплат був відсутній.
27. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року в справі №822/2517/16, яка набрала законної сили 07 лютого 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Головного територіального управління юстиції України у Хмельницькій області на його користь заборгованість із заробітної плати за період січень - березень 2016 року в сумі 2608 грн 04 коп.
28. Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 травня 2016 року по 18 січня 2017 року суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент звільнення позивача спору щодо розмірів належних позивачу виплат не було, а факт не проведення повного розрахунку при звільненні визначено лише за результатами судового розгляду справи з урахуванням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року в справі № 822/2517/16.
29. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій та зауважує, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року в справі № 822/2517/16 вирішено спір щодо стягнення заробітної плати позивача, який виник після того, як його звільнено із займаної посади, а на дату звільнення спору щодо розміру сум, належних позивачу при звільненні, не було. Таким чином у відповідача, як у роботодавця, обов'язок щодо виплатити позивачу коштів в сумі 2608 грн 04 коп виник лише на підставі рішення суду, в порядку його виконання.
30. Отже, у відповідача відсутня вина у несвоєчасному розрахунку позивача при звільненні, оскільки кошти, які стягнув суд на користь позивача, відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року в справі № 822/2517/16, не входили до сум, що наложили йому при звільненні.
31. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд уважає, що відповідач не допускав затримки розрахунку при звільненні позивача, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за період з 27 травня 2016 року по 18 січня 2017 року.
32. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, запереченнях проти позову, апеляційній скарзі, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
33. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
34. Відповідно до пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
35. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
36. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. Переглянувши оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 в межах заявлених вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни в цій частині.
Керуючись пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в справі № 822/2972/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська