Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №804/6761/17
провадження №К/9901/59049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа - Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях, про визнання протиправними дій і скасування попередження про наступне вивільнення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Сафронової С. В. (головуючий), Мельника В. В. Чепурнова Д. В.
І. Обставини справи
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (надалі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях, у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці ДФС щодо попередження заступника начальника митного поста «Центральний» - начальника відділу митного оформлення № 1 Дніпропетровської митниці ДФС ОСОБА_1 з неповним переліком вакантних посад станом на 14 серпня 2017 року;
1.2. визнати протиправним та скасувати попередження про наступне вивільнення заступника начальника митного поста «Центральний» - начальника відділу митного оформлення № 1 Дніпропетровської митниці ДФС ОСОБА_1 з неповним переліком вакантних посад станом на 14 серпня 2017 року.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував таким:
2.1. Посилаючись на зміну організаційної структури Дніпропетровської митниці ДФС на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 21 березня 2017 року № 193 «Про ліквідацію, створення, зміну назв та місць дислокації окремих митних постів митниць ДФС», позивач зазначав про виведення зі штатного розпису Дніпропетровської митниці ДФС на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 3 травня 2017 року № 94 посади «Заступник начальника митного поста «Центральний» - начальник відділу митного оформлення №1», та введення до штатного розкладу посади «Заступник начальника митного поста «Центральний».
2.2. 1 серпня 2017 року виконуючим обов'язки начальника Дніпропетровської митниці ДФС складено попередження про наступне вивільнення заступника начальника митного поста «Центральний» - начальника відділу митного оформлення № 1 Дніпропетровської митниці ДФС ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) і пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників Дніпропетровської митниці ДФС, яке позивач отримав 14 серпня 2017 року, та у якому йому запропоновано лише одну посаду - заступника начальника митного поста «Дніпродзержинськ» Дніпропетровської митниці ДФС.
2.3. Позивач зазначав, що від запропонованої посади він відмовився у зв'язку з відсутністю умов для проживання, а також у зв'язку з наявністю іншої вакантної посади на митному посту «Спеціалізований», яку він погоджувався зайняти з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, стажу роботи.
2.4. Також позивач зауважував, що під час видачі зазначеного вище попередження про наступне вивільнення, відповідачем проігноровані вимоги законодавства щодо звільнення працівників за ініціативою власника або припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, а саме: відповідно до пункту 11 статті 40 КЗпП, за змістом якого «звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу».
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідача стверджував про правомірність спірних дій Дніпропетровської митниці ДФС.
4. Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях позов підтримало, просило його задовольнити в повному обсязі.
5. Суди, серед іншого, встановили, що 1 серпня 2017 року виконуючим обов'язки начальника Дніпропетровської митниці ДФС сформовано попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , який займав посаду заступника начальника митного поста «Центральний» - начальника відділу митного оформлення № 1 Дніпропетровської митниці ДФС, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП і пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників Дніпропетровської митниці ДФС, з яким позивач ознайомився 14 серпня 2017 року.
6. У зазначеному попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду заступника начальника митного поста «Дніпродзенржинськ» Дніпропетровської митниці ДФС.
7. У подальшому, наказом Дніпропетровської митниці ДФС від 20 листопада 2017 року № 607-0 «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 4 грудня 2017 року позов задовольнив:
8.1. визнав протиправними дії Дніпропетровської митниці ДФС щодо попередження заступника начальника митного поста «Центральний» - начальника відділу митного оформлення № 1 Дніпропетровської митниці ДФС ОСОБА_1 з неповним переліком вакантних посад станом на 14 серпня 2017 року;
8.2. визнав протиправним та скасував попередження про наступне вивільнення заступника начальника митного поста «Центральний» - начальника відділу митного оформлення № 1 Дніпропетровської митниці ДФС ОСОБА_1 з неповним переліком вакантних посад станом на 14 серпня 2017 року.
9. Таке своє рішення суд мотивував тим, що наявними доказами спростовуються доводи відповідача щодо наявності в Дніпропетровській митниці ДФС лише однієї вакантної посади, а саме заступника начальника митного поста «Дніпродзержинськ» Дніпропетровської митниці ДФС на момент винесення позивачу попередження про наступне вивільнення від 14 серпня 2017 року, що є прямим порушенням статей 21, 22, 43 Конституції України та частини другої статті 40 КЗпП.
10. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 травня 2018 року скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
11. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд виходив із того, що у відповідача не було правових підстав для зазначення у врученому позивачеві 14 серпня 2017 року попередженні про наступне вивільнення посади «заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Дніпропетровської митниці ДФС» як вакантної посади, що має пропонуватися позивачу у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників Дніпропетровської митниці ДФС.
12. При цьому суди обох інстанцій виходили з того, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Позивач, уважаючи рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу.
14. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
15. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ІV. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Водночас, 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Відповідно до частин першої-третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин і звернення позивача до суду, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
22. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України в наведеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
23. Аналогічні положення закріплені у статтях 4 та 19 чинного КАС України.
24. Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
25. Вручення працівникові попередження про наступне вивільнення є одним із аспектів дотримання з боку роботодавця вимог трудового законодавства у комплексі визначених законом заходів, спрямованих на дотримання трудових прав.
26. Однак, таке попередження не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій працівника та/або роботодавця; само по собі не породжує певних правових наслідків; його результати не мають обов'язкового характеру для учасників трудових правовідносин; воно не може створювати нових правових норм, доповнювати чи нормативне регулювання.
27. Слід також зауважити, що розгляд питання правомірності вручення попередження про наступне вивільнення в окремому позовному провадженні без аналізу дотримання з боку роботодавця всієї сукупності трудових гарантій не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
28. При цьому саме по собі попередження про наступне вивільнення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, так само як і вимоги щодо оскарження відповідних дій суб'єкта владних повноважень, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
29. Зважаючи на викладене, Верховний Суд зазначає, що ініційований ОСОБА_1 спір не підлягає розгляду в судах, оскільки відповідач при формуванні та врученні позивачеві попередження про наступне вивільнення не здійснював публічно-владні управлінські функції.
30. У контексті обставин цієї справи Верховний Суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є оскарження наказу про його звільнення з посади, який позивач реалізував у справі № 804/8257/17. У цій справі Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, з-поміж іншого, визнав протиправним і скасував наказ Дніпропетровської митниці ДФС від 20 листопада 2017 року № 607-о «Про звільнення» та поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення Дніпропетровської митниці ДФС з 21 листопада 2017 року.
V. Висновки по суті вимог касаційної скарги
31. З вищевказаного висновується, що суди першої й апеляційної інстанції, розглянувши цю справу в порядку адміністративного судочинства, допустили порушення норм процесуального права.
32. За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
33. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
34. За наведеного правового регулювання та обставин справи, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, а провадження в адміністративній справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
35. При цьому суд касаційної інстанції, враховуючи приписи частини першої статті 239 КАС України, також зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Оскільки позов не підлягає судовому розгляду, суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.
36. Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 9901/296/19 та інших.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 238, 341, 343, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 804/6761/17 скасувати.
3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року у справі № 804/6761/17 скасувати.
4. Закрити провадження в адміністративній справі № 804/6761/17 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа - Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях, про визнання протиправними дій і скасування попередження про наступне вивільнення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова