Справа № 640/167/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
29 квітня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови від 19.10.2018 № 867, а також визнати протиправною та нечинною цю постанову з дати її видання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невірно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Вказує, що судом не дотримано принцип юридичної визначеності, оскільки залишаючи позов без руху, суд першої інстанції визначив розмір судового збору, виходячи з дати його подання (2019 рік), а відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повертаючи позовну заяву, виходив з того, що нею не надано відомостей про доходи за попередній календарний рік.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Позивачкою надавались додаткові пояснення, в яких вона підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що надані ОСОБА_1 відомості про доходи за 2018 рік не можуть бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки, з огляду на дату подання позову, попереднім календарним роком є 2019.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заявленого позову з огляду на наступне.
Так, у відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За правилами ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З аналізу наведених норм КАС України вбачається, що метою залишення позову без руху є усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
Як вбачається з ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, в порушення вимог статей 160, 161 КАС України не зазначено ідентифікаційного номеру відповідача та ціну позову; не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини; не зазначено перелік доказів, що додаються до заяви або доказів, які не можуть бути подані; не зазначено обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; не зазначено власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не додано документ про сплату судового збору.
В порядку усунення недоліків позовної заяви, 16 січня 2020 року позивачкою було подано заяву про усунення недоліків та виправлену позовну заяву, в яких, окрім іншого, містилось клопотання про звільнення від сплати судового збору через скрутне матеріальне становище.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року позовну заяву повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України з огляду на ненадання відомостей про доходи за І-ІV квартали 2019 року.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору та звільнення від його сплати, врегульовані положеннями Закону України «Про судовий збір» та КАС України.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічні положення закріплені у статті 8 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, у разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, за змістом наведених норм, судам надано право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, врахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату. При цьому, КАС України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Приписи зазначених норм процесуального закону дають підстави для висновку про те, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення або зменшення розміру є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.
Слід зазначити, що при поданні позову, ОСОБА_1 просила звільнити її від сплати судового збору на підставі пп. 23 п. 1 ст. 1, п. 4 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та пп. 13 п. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року у задоволенні такого клопотання було відмовлено, та запропоновано усунути недоліки позову в цій частині шляхом подання документа про сплату судового збору у розмірі 1 536, 80 грн.
В порядку ж усунення недоліків позивачкою було заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі пп. 1 п. 1, п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а саме через майновий стан, в підтвердження чого надано довідку ГУ ДФс у м. Києві № 44074/Щ/26-15-53-04 від 02.04.2019 про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 по 4 квартали 2018 року.
Надавши оцінку майновому стану ОСОБА_1 на підставі наданих доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надана довідка не може слугувати належним доказом її тяжкого майнового стану, оскільки попереднім роком для встановлення розміру річного доходу та з'ясування наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» є 2019 рік.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За таких обставин, можна дійти висновку, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, заявник має обґрунтувати заявлені в ньому вимоги станом на час його подання, безвідносно до дати подання позову. Відтак, оскільки станом на час подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, попереднім календарним роком був 2019 рік, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доказами, які б давали підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» є відомості про доходи саме за І - ІV квартали 2019 року.
У разі відсутності таких доказів, заявник має право на звернення до суду із клопотанням про продовження строку на підстав ч. 2 ст. 121 КАС України.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з таким клопотанням не зверталась.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
А.Г. Степанюк