Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №807/557/17
адміністративне провадження №К/9901/8633/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №807/557/17
за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Кердіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (ухвалене у складі головуючого судді Луцович М.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Носа С. П., суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.),
Короткий зміст позовних вимог
1. Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кердіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 20758,71 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 20 742,11 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарський санкцій у розмірі 16,60 грн.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 13 листопада 2018 року Закарпатський окружний адміністративний суд вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кердіс" про стягнення 20 742,11 грн. адміністративно-господарських санкцій та 16,60 грн. пені - відмовити повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та працевлаштовано інваліда протягом 2016 року, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративного-господарських санкцій та пені.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 28 лютого 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року в справі № 807/557/17 - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 27 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
У касаційній скарзі скаржник просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кердіс» адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 20758,71 грн.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним, а не інформування про наявність вакансії.
8. Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26.06.2019 №854/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кердіс» подало до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, який зареєстровано позивачем 01.03.2017 (а.с. 8).
Відповідно до рядка 01 звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 19 осіб.
Згідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві на робочих місцях для інвалідів відповідно до 4-відсоткового нормативу становить - 1 особа.
Однак, згідно рядка 02 звіту зазначено, що на підприємстві протягом 2016 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб, тому позивачем за результатами звіту було зроблено висновок, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
07.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кердіс» повторно подало до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, згідно якого уточнено відомості зазначені у звіті від 01.03.2017, а саме: в рядку 02 звіту зазначив, що на підприємстві протягом 2016 року працювала 1 особа з інвалідністю, встановленою відповідно до чинного законодавства (а.с. 26).
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII), який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно частини другої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
За змістом частини третьої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно статті 20 Закону № 875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2016 року становила 19 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 1 особа.
Згідно повторно поданого звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, у якому уточнено інформацію, на підприємстві відповідача протягом 2016 року працювала 1 особа з інвалідністю, встановленою відповідно до чинного законодавства.
На підтвердження працевлаштування інваліда на підприємстві протягом 2016 року, відповідач надав до суду пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_1 , згідно якого вказано, що вона є інвалідом 3-ї групи (а.с. 28), наказ №1 від 01.01.2016 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду заготівельниці (а.с. 27), Журнал реєстрації наказів, Довідку від 09.10.2018 про нарахування та сплати єдиного внеску на суму заробітної плати в розмірі 85 107,55 грн. та Табелі обліку використання робочого часу, згідно якого відображено, облік робочого часу ОСОБА_1 на роботі у відповідача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та працевлаштовано інваліда протягом 2016 року, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративного-господарських санкцій та пені.
Отже, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
14. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
15. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
16. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі №807/557/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій