Справа № 810/4824/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
28 квітня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (правонаступника Головного управління ДФС у Київській області) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аді» до Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені,-
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просив (з урахуванням збільшення позовних вимог) стягнути з Державного бюджету України, в особі Головного управління Державної казначейської служби у Київській області, на користь ТОВ «ВКФ «АДІ» пеню в розмірі 35374,29 грн. за період з 14.03.2018 по 16.10.2018 (включно) за прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 397598,00 грн. за звітний (податковий) період квітень 2016 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ТОВ «ВКФ «АДІ» пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування за період з 14.03.2018 по 16.10.2018 у розмірі 49110,43 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київській області) подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що пеня - це санкція, яка може бути нарахована на суми податку, що не відшкодовані платником протягом визначеного ПК України строку, а тому відсутні підстави для стягнення з Державного бюджету України пені за прострочення відшкодування суми ПДВ за звітний (податковий) період квітень 2016 року.
Апелянтом заявлено клопотання про заміну первісного відповідача ГУ ДФС у Київській області, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано ГУ ДФС у Київській області шляхом його приєднання до ГУ ДПС у Київській області.
Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДФС у Київській області його правонаступником ГУ ДПС у Київській області та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до його вступу, обов'язкові для ГУ ДПС у Київській області в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для ГУ ДФС у Київській області.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість апеляційної скарги, оскільки ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 у справі №К/800/13081/13, на яку посилався скаржник, була скасована постановою Верховного Суду України від 03.06.2016 у справі №21-131а14, натомість у платника податків наявне безспірне право на отримання пені нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ незалежно від того, чи виконав суб'єкт владних повноважень свій обов'язок з подання у п'ятиденний строк після закінчення перевірки висновку до органу казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
ГУ ДКС України у Київській області відзив на апеляційну скаргу не подавало, будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, , беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України з 12.03.2020 по 11.05.2020, керуючись приписами ст. 311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВКФ «АДІ» подало до ДПІ у м.Славутич ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за квітень 2016 року (а.с.8) разом із заявою (а.с.9) про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до вказаної податкової декларації) та задекларувало за звітний період квітень 2016 року суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (ряд. 20.2.1) у розмірі 2552203,00 грн.
На підставі акту перевірки позивача від 10.10.2016 №275/10-06-12-01-09/20614845 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2016 №0009451201 (а.с.10), форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за звітний податковий період квітень 2016 року на 397598,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 99399,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №810/3645/16 (а.с.12) позов ТОВ «ВКФ «АДІ» до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 27.10.2016 №0009451201.
З наявного в матеріалах справи копії виконавчого листа №810/3645/16 виданого 06.06.2017 Київським окружним адміністративним судом (а.с.17) вбачається, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №810/3645/16 набрала законної сили 30.05.2017.
У зв'язку з неотриманням після набранням законної сили вказаної постанови Київського окружного адміністративного суду суми заявленого за квітень 2016 року бюджетного відшкодування ПДВ в частині 397598,00 грн., ТОВ «ВКФ «АДІ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 27060,51 грн. за прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 397598,00 грн. та рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі № 810/3983/17 (а.с.18) позов було задоволено, стягнуто на користь ТОВ «ВКФ «АДІ» пеню у розмірі 45318,22 грн. за період з 09.06.2017 по 13.03.2018 прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 397598 грн.
В мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 у справі №810/1981/17, що набрала законної сили 05.09.2017, задоволено позов ТОВ «ВКФ «АДІ» та зобов'язано Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «ВКФ «АДІ» за квітень 2016 року у сумі 397598 грн., у зв'язку з чим, суд дійшов висновків, що граничний строк перерахування Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області бюджетного відшкодування у розмірі 397598,00 грн. на рахунок ТОВ «ВКФ «АДІ», з урахуванням положень п. 200.12, 200.13 і 200.23 ст. 200 ПК України сплив 08.06.2017, а тому починаючи з 09.06.2017 вказана сума вважається бюджетною заборгованістю, на яку підлягає нарахування пеня.
За наслідками апеляційного оскарження, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року - без змін.
Тобто рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі № 810/3983/17 набрало законної сили 20.09.2018 року та в розумінні ч.4 ст.78 КАС України, встановлені в ньому обставини не підлягають доказуванню.
Листом від 08.10.2018 №17363/10/10-36-12-02-11 (а.с.58) Головне управління ДФС у Київській області повідомило позивача, що згідно з Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26, та з урахуванням вимог п.п. 200.7, 200.15 ст. 200 ПК України, 08.10.2018 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ внесено дані про узгодження заявленої ТОВ «ВКФ «АДІ» суми бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року в сумі 397598,00 грн. Перерахування узгодженої суми бюджетного відшкодування буде здійснено органом казначейства відповідно до п.200.13 ст.200 ПК України.
Сторонами визнається, що суми податку на додану вартість у розмірі 397598 грн надійшли на рахунок ТОВ «ВКФ «АДІ» 16.10.2018.
Вважаючи, що у зв'язку з порушенням законодавчо встановлених строків повернення бюджетного відшкодування ПДВ тягне за собою нарахування пені, що підлягає стягненню з Державного бюджету України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що в даному випадку сума пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування за період з 14.03.2018 по 16.10.2018 становить 49110,43 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Статтею 200 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків та відповідно до п.200.1 вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В силу п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.10 ст.200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до п.200.12 ст.200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з п.200.13 ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Пунктом 200.14 ст.200 ПК України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
За нормами п.200.15 ст.200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України, - а саме постановою Кабінету міністрів України від 25.01.2017 №26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість».
З аналізу наведених норм законодавства, якими регулюються спірні правовідносини. вбачається, що законодавцем чітко визначено обов'язок податкового органу за результатами судового оскарження, на наступний робочий день після набрання судовим рішенням законної сили внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Пунктом 200.18 ст.200 ПК України передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.
Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.
Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Враховуючи, що право позивача на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ та достовірність розрахунку заявленої ним до відшкодування суми підтверджено постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №810/3645/16, яка набрала законної сили 30.05.2017, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність несвоєчасного бюджетного відшкодування позивачу ПДВ за квітень 2016 року у сумі 397598,00 грн, за період з 14.03.2018 по дату надходження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 397598,00 грн на рахунок ТОВ «ВКФ «АДІ» - 16.10.2018.
Відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно п.23 вказаного Порядку стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.
Таким чином, вищезазначеним актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, і встановлено особливості процедури такого стягнення, в рамках якої особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у п.6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що на день розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач отримав бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2016 року в сумі 397598,00 16.10.2018, що не заперечується відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу, що скаржник не наводить жодних обґрунтувань стосовно невірного розрахунку суми пені за затримку бюджетного відшкодування, або періоду нарахування такої пені, а тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Єдиним обґрунтуванням апеляційної скарги є посилання на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 у справі №К/800/13081/13, в якій було викладено висновок суду касаційної інстанції, що пеня - це санкція, яка може бути нарахована на суми податку, що не відшкодовані платником протягом визначеного ПК України строку, а тому відсутні підстави для стягнення з Державного бюджету України пені за прострочення відшкодування суми ПДВ.
Разом з тим, вказана ухвала Вищого адміністративного суду України була оскаржена до Верховного Суду України, постановою якого України від 03.06.2016 у справі №21-131а14 її було скасовано.
В той же час, питання правомірності стягнення пені за затримку бюджетного відшкодування з ПДВ вже досліджувалось Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, у постанові якого від 19 лютого 2019 року у справі №810/2980/17 викладено правовий висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а також невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування та, як наслідок, непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (правонаступника Головного управління ДФС у Київській області) - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 28 квітня 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма