Справа № 826/8666/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
28 квітня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів: Парінова А. Б., Собківа Я. М.
за участю секретаря Скидан С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
1. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
2. Міністерства юстиції України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року
у справі № 826/8666/17 (розглянуто в порядку письмового провадження)
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до відповідача Міністерства юстиції України,
Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету України безпідставно сплаченого виконавчого збору,-
У липні 2017 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач 2), Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - відповідач 3), в якому просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неповернення ДП "НАЕК "Енергоатом" 4 293 698,45 грн сплаченої суми виконавчого збору, стягнутого відповідно до постанови від 24.01.2013 ВП №34709508;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 4293698,45 грн сплаченої суми виконавчого збору.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору скасована в судовому порядку, а тому необхідним є повернення позивачу, як боржнику у виконавчому провадженні, розміру сплаченого ним на підставі постанови виконавчого збору, водночас, відповідач 1 проявив протиправну бездіяльність, а саме не звернувся з відповідним поданням до органу казначейства України про повернення на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" безпідставно стягнутого виконавчого збору у розмірі 4293698,45 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року адміністративний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неповернення ДП "НАЕК "Енергоатом" 119668,20 грн сплаченої суми виконавчого збору, стягнутого відповідно до постанови від 24.01.2013 ВП №34709508; Зобов'язано Міністерство юстиції України підготувати подання щодо повернення ДП "НАЕК "Енергоатом" грошових коштів у сумі 119668,20 грн, як безпідставно стягнутого виконавчого збору на підставі постанови від 24.01.2013 ВП №34709508 про стягнення з боржника виконавчого збору, яка визнана постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 у справі №5015/1645/12 недійсною. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт 1) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 27 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у частині, що оскаржується.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт 1 зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок проте, що позивач не звертався із заявою про повернення коштів у розмірі 4174030,25 грн до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, оскільки саме на момент здійснення погашення виконавчого збору 2013 -2014 року питання примусового виконання рішень належали до компетенції Державної виконавчої служби України, а отже останній і повинен повернути кошти.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Міністерства юстиції України (надалі - апелянт 2) надійшла апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 27 січня 2020 року в частині його задоволення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт 2 зазначає, що грошові кошти в сумі 119668,20 грн, що були перераховані до бюджету, як виконавчий збір стягнутий за невиконання наказу господарського суду Львівської області від 25.07.2012 року №5015/1645/12 не є помилково або надміру зарахованими, оскільки були стягнуті відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач заперечував проти апеляційної скарги (апелянта 2), з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення першої інстанції залишить в силі.
Представниками відповідачів 2, 3 не подано відзиву (заперечення, пояснення) на апеляційні скарги.
В судове засідання представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу (апелянта 2) та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача у повному обсязі, з підстав викладених у письмовому відзиві.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2012 року по справі №5015/1645/12 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-господарський центр "Піраміда" та стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 42936984,51 грн заборгованості.
На виконання зазначеного рішення Господарським судом Львівської області 25.07.2012 року було видано відповідний наказ № 5015/1645/12.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В. 12.10.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34709508 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі № 5015/1645/12.
Державною виконавчою службою України 24.01.2013 року винесено постанову ВП № 34709508 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 4293698,45 грн у зв'язку з тим, що в наданий для добровільного виконання строк рішення суду боржником не виконано.
Як зазначає представник позивача, 29.03.2013 року ДП "НАЕК "Енергоатом" перерахувало частину - 294260,00 грн виконавчого збору, згідно з постановою від 24.01.2013 року ВП № 34709508 на рахунок ДВС України, на підтвердження чого надано копію платіжного дорученням №2026 від 29.03.2013 (стор. 37 том І).
Судом першої інстанції зазначено, що копія платіжного доручення №2026 не містить відмітки банківської установи про перерахування коштів, а матеріали справи не містять банківських виписок, які б підтверджували таке перерахування.
В подальшому, з метою примусового виконання постанови №34709508 від 24.01.2013 року про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 4293698,45 грн на користь держави, Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження №43667858.
Постановою Державного виконавця від 12.06.2014 року ВП №43667858 закінчено виконавче провадження на підставі ст.21 Закону України "Про виконавче провадження", а копію постанови та виконавчий документ направлено (для подальшого виконання) до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
При цьому, в мотивувальній частині постанови від 12.06.2014 року ВП №43667858 про закінчення виконавчого провадження зазначено, що в ході примусового виконання з боржника частково стягнуто 119668,20 грн, залишок боргу становить 41171030,25 грн.
Судом першої інстанції зазначено, що оскільки в рамках ВП №43667858 було стягнуто 119668,20 грн, а не стягнутим лишився виконавчий збір в сумі 4174030,25 грн (119668,20 + 4174030,25 = 4293698,45 грн), позивачем фактично не був сплачений виконавчий збір в сумі 294260,00 грн за платіжним дорученням №2026 від 29.03.2013 року.
Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 24.06.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№43749408 з метою подальшого виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.01.2013 року ВП №34709508 в частині, що лишилась не погашеною - 4174030,25 грн.
Згідно з платіжним дорученням №13345 від 10.12.2014 року, яке проведено ПАТ "Укрексімбанк" 10.10.2014 року, позивачем на рахунок Головного управління юстиції у м. Києві перераховано 4174030,25 грн виконавчого збору по постанові №34709508 від 24.01.2013 року.
У вищезазначеному платіжному дорученні отримувачем значиться Головне управління юстиції у м. Києві, код 34691374, хоча даному коду за ЄДРПОУ відповідає Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, яке є відповідачем 2 по справі.
За наслідками перевірки відповідачем 2 надходження від позивача коштів в сумі 4174030,25 грн, постановою державного виконавця від 17.12.2014 року закінчено виконавче провадження № 43749408 в зв'язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.
В той же час, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року по справі № 5015/1645/12 скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на дії ДВС України задоволено, постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 24.01.2013 року ВП № 34709508 про стягнення виконавчого збору визнано недійсною.
ДП "НАЕК "Енергоатом" 24.04.2017 року звернулось до Міністерства юстиції України з проханням повернути сплачений виконавчий збір у розмірі 4293698,45 грн на рахунок Компанії (лист отримано Мінюстом 26.04.2017 року).
Оскільки виконавчий збір за скасованою постановою про стягнення виконавчого збору повернутий позивачу не був, останній звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що для відновлення порушених прав позивача необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство юстиції України, як правонаступника Державної виконавчої служби, підготувати подання щодо повернення позивачу грошових коштів у сумі 119668,20 грн., як безпідставно стягнутого виконавчого збору на підставі постанови від 24.01.2013 року ВП №34709508 про стягнення з боржника виконавчого збору, яка визнана постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року по справі №5015/1645/12 недійсною.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки протиправна бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неповернення ДП "НАЕК "Енергоатом" 119668,20 грн сплаченої суми виконавчого збору, стягнутого відповідно до постанови від 24.01.2013 ВП №34709508, порушила право позивача на вільне володіння майном, а отже, апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Щодо твердження апелянта 1 проте, що Міністерство юстиції України контролює надходженням коштів та останній зобов'язаний повертати кошти, в тому числі зі сплати за виконавчий збір, а не Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, колегія судів не погоджується з даними твердженнями з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 24.06.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№43749408 з метою подальшого виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.01.2013 року ВП №34709508 в частині, що лишилась не погашеною - 4174030,25 грн.
Згідно з Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року N 229, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.
З 7 квітня 2015 року вищевказане Положення втратило чинність у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №150, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України", який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року №1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до пункту 1 якого управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).
У відповідності до пункту 5.3 - 5.5 пункту 5 Наказ Мінюст "Про затвердження Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України" №1707/5 від 23.06.2011 року (надалі - Положення №1707/5, в редакції станом на квітень 2017 року) Головне територіальне управління юстиції з метою організації своєї діяльності: контролює надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та їх облік; здійснює бухгалтерський облік витрат на утримання Головного територіального управління юстиції; забезпечує використання бюджетних асигнувань за цільовим призначенням, складає та подає в установленому порядку фінансову звітність; здійснює централізований бухгалтерський облік витрат на утримання районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби, Відділів, нотаріальних контор.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на рахунок Головного управління юстиції у м. Києві перераховано 4174030,25 грн виконавчий збір по постанові №34709508 від 24.01.2013 року, згідно з платіжним дорученням №13345 від 10.12.2014 року, яке проведено ПАТ "Укрексімбанк" 10.10.2014 року, за коду за ЄДРПОУ (Головного територіального управління юстиції у м. Києві), яке є відповідачем 2 по даній справі. (стор. 13 том І).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом 1, що останній виконавчий збір в розмірі 4174030,25 грн перераховано на розрахунковий рахунок Головного територіального управління юстиції у м. Києві, а отже позивач повинен звернутися саме до останнього з заявою щодо повернення помилково сплачених коштів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач (апелянт 1) з заявами про повернення коштів до відповідача 2 не звертався, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта 1, що Міністерство юстиції України повинно повернути позивачу виконавчий збір в розмірі 4174030,25 грн, оскільки Положенням №1707/5 чітко визначено, що на Головне територіальне управління юстиції покладено обов'язок щодо контролю та обліку надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України, в тому числі зі сплати за виконавчий збір.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта 1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Головного територіального управління юстиції з заявою про повернення сплачених коштів.
Щодо твердження апелянта 2, що грошові кошти в сумі 119668,20 грн, що були перераховані до бюджету, як виконавчий збір стягнутий за невиконання наказу господарського суду Львівської області від 25.07.2012 року №5015/1645/12 не є помилково або надміру зарахованими, оскільки були стягнуті відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає наступне.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, врегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке (подання) платник разом зі своєю заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, подає до органу Казначейства.
Тобто, орган, який контролює справляння надходження виконавчого збору, у разі наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, зобов'язаний скласти подання, яке платником подається до органу Казначейства.
Як вже зазначалось, виконавчий збір в сумі 119668,20 грн було стягнуто з позивача в рамках виконавчого провадження №43667858 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, про що зазначено в постанові від 12.06.2014 року (стор. 140 том 1).
Таким чином, органом, що контролював справляння до бюджету виконавчого збору в сумі 119668,20 грн була Державна виконавча служба України.
Разом з тим, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 05.08.2016 року до ЄДР внесено запис 10741110009038918 про припинення Державної виконавчої служби України.
Відповідно до п.п.1, 2 Постанови №17 " ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
Установити, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Оскільки державна політика у сфері організації примусового виконання рішень охоплює в собі поняття та процедурні моменти стягнення виконавчого збору, який є невід'ємною частиною виконавчого провадження, є можливим дійти висновку, що в питаннях повернення виконавчого збору, стягнутого Державною виконавчою службою України під час реалізації державної політики у сфері примусового виконання рішень, правонаступником прав та обов'язків ліквідованої ДВС є Міністерство юстиції України, внаслідок чого вирішення питання повернення виконавчого збору в сумі 119668,20 грн після 05.08.2016 року мало бути здійснено відповідачем 1.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивач звернувся до відповідача1 з заявою від 14.04.2017 року № 5914/10 в якій просив вжити заходів щодо повернення коштів у сумі 4293698,45 грн. стягнутих на підставі постанови від 24.01.2013 ВП № 34709508 про стягнення з боржника виконавчого збору, проте відповідачем 1 не надано відповіді (заперечення) на вищезазначене звернення позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача 1 не було правових підстав для складення подання на суму 4293698,45 грн, адже ця сума коштів на рахунки Міністерства юстиції від позивача не надходила.
Колегія суддів критично ставиться до твердження апелянта 2 про те, що останній діяв у відповідності до вимог законодавства під час стягнення виконавчого збору, оскільки, як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом 2, що останнім не виконано вимог п. 5 Порядку №787 в частині складення відповідного подання на суму 119668,20 грн, які стягнуті з позивача ДВС України, а відповідач 1 (апелянт 2) є його правонаступником.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протиправна бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неповернення ДП "НАЕК "Енергоатом" 119668,20 грн сплаченої суми виконавчого збору, стягнутого відповідно до постанови від 24.01.2013 ВП №34709508, порушила право позивача на вільне володіння майном, внаслідок чого позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 2 скласти висновок на повернення суми 119668,20 грн є обґрунтованим на належним захистом порушених прав позивача.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду про поворот виконання рішення суду на підставі, якого стягнуто з позивача виконавчий збір, а отже судом першої інстанції прийнято обґрунтоване та законне рішення, з урахуванням вимог статті 9 КАС України, шляхом зобов'язання Міністерство юстиції України підготувати подання щодо повернення ДП "НАЕК "Енергоатом" грошових коштів у сумі 119668,20 грн, як безпідставно стягнутого виконавчого збору на підставі постанови від 24.01.2013 ВП №34709508 про стягнення з боржника виконавчого збору, яка визнана постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 у справі №5015/1645/12 недійсною.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на позиції Європейського Суду з прав людини, які він висловив, зокрема, в п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Тобто, встановлюючи істину в справі суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Дослідження матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не доведено наявності обставин, які стали підставою для не вчинення жодних дій по розгляду звернення позивача та не надано на обґрунтування своїх доводів жодних належних і допустимих доказів, які би могли поза розумним сумнівом підтверджувати не повернення коштів позивачу.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: А. Б. Парінов
Я. М. Собків
Повний текст постанови складено 28 квітня 2020 року.