28 квітня 2020 року
Київ
справа №200/11316/19-а
касаційне провадження №К/9901/11413/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі №200/11316/19-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Головне управління ДПС у Донецькій області 17.04.2020 звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форму та зміст касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Касаційна скарга, зміст якої не відповідає пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, не приймається до розгляду і повертається особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги на судове рішення.
Згідно з положеннями статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З наведених положень процесуального закону вбачається, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому у касаційній скарзі мають бути викладені мотиви для перевірки неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з підстав визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник у касаційній скарзі вказує, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №804/4921/17, від 27.02.2018 у справі №814/3690/15 та застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог прийняті з порушенням норм матеріального права (статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», підпунктів 14.1.107, 14.1.109 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 226.1, 226.2, 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251) та процесуального права (статтей 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Податковий орган, обґрунтовуючи касаційну скаргу вказав, що суди дішли помилкового висновку про відсутність в діях позивача складу правопорушення щодо зберігання, реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, оскільки судами не надано належної правової оцінки тому, що відповідальність за вказане правопорушення передбачена статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». На думку відповідача, рішення про застосування штрафних санкцій прийнято правомірно.
При цьому, скаржник зазначаючи підставою касаційного оскарження пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не наводить мотивів та обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №804/4921/17, від 27.02.2018 у справі №814/3690/15 та застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без руху для усунення недоліків касаційної скарги щодо зазначення мотивів та обґрунтувань стосовно необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №804/4921/17, від 27.02.2018 у справі №814/3690/15 та застосовані судом апеляційної інстанції у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі №200/11316/19-а.
Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
До касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом - вересень 2019 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривня (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік").
У відповідності до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом - вересень 2019 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Судові рішення податковим органом оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2019 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 17000грн.
Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову складає 768,40грн.
Отже, судовий збір, який необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 768,40грн. х 200% = 1536,80грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Верховний Суд зазначає, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року", яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції:
касаційну скаргу із зазначенням мотивів та обґрунтувань стосовно необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №804/4921/17, від 27.02.2018 у справі №814/3690/15 та застосовані судом апеляційної інстанції у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі №200/11316/19-а;
документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись частиною другою статті 169, частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України -
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі №200/11316/19-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, але не менше, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
3. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк