Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа №0840/2729/18
адміністративне провадження №К/9901/68306/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 0840/2729/18
за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Мелітопольське ОУ ПФУ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018, постановлену у складі судді Прасова О.О. та
постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Добродняк І.Ю., суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В., -
І. РУХ СПРАВИ
1. 04.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати неправомірним та скасувати рішення Мелітопольського ОУ ПФУ від 02.04.2018 №216/08 про відмову в поновленні їй виплати пенсії за віком;
зобов'язати Мелітопольське ОУ ПФУ провести поновлення їй та виплату пенсії за віком з 07.10.2009, шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що відповідачем безпідставно не відновлено їй виплату пенсії за віком після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
2. Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного від 10.07.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 за період 07.10.2009 по 03.01.2018 залишено без розгляду.
3. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 20.07.2018 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправним та скасував рішення Мелітопольського ОУ ПФУ, викладене у повідомленні від 30.03.2018 №215 про відмову в поновленні ОСОБА_1 виплати пенсії за віком;
зобов'язав Мелітопольське ОУ ПФУ здійснити перерахунок розміру та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 04.01.2018, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії та всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, з індексацією пенсії відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV;
в іншій частині позовних вимог - відмовив.
4. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 25.10.2018 залишив без змін ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та рішення Запорізького окружного адміністративного від 20.07.2018.
5. 11.12.2018 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування ними норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018, а справу направити до суду першої інстанції для продовження судового розгляду в частині строку, з якого має бути поновлена її пенсія.
6. Верховний Суд ухвалою від 21.01.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
7. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.06.2019 №787/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.
8. Протоколом розподілу справи від 20.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
9. Ухвалою судді Верховного Суду від 21.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. До 24.04.2003 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала призначену з 14.10.2002 пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.
У зв'язку із виїздом на постійне проживання за кордон територіальний пенсійний орган припинив виплату пенсії позивачу.
22.03.2018 позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії.
02.04.2018 за вказаною заявою (за вих.№216/08) відповідач направив позивачу повідомлення від 30.03.2018 № 215 про відмову в поновленні виплати її пенсії.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача у поновленні пенсії за віком, 04.07.2018 звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 03.01.2018, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Отже, після прийняття та опублікування рішення Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009 та невідновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду. Таким чином, виходячи з приписів статей 122, 123 КАС України права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду - з 04.01.2018, оскільки з позовом вона звернулась 04.07.2018. При цьому, жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 07.10.2009 по 03.01.2018 позивач не надала, підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлений КАС України строк не зазначила.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала, зокрема тим, що їй не було відомо, що її пенсія підлягає поновленню після рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX )], колегія суддів виходить із такого.
14. Відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
15. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
16. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Колегія суддів зазначає, що з дня набрання чинності рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу відповідач був зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
18. Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Отже, після прийняття та опублікування рішення № 25-рп/2009 та невідновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.
19. Як було зазначено вище, за загальним правилом, передбаченим положеннями статті 122 КАС України позов може бути подано в межах шестимісячного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
21. Колегія суддів вказує, що до вказаних правовідносин слід застосувати КАС України, якими врегульовані строки звернення до суду та наслідки їх пропущення. Вказана позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а, від 18.09.2018 у справі №199/5647/17, від 31.10.2019 у справі № 1602/7699/18 та ін.
22. Колегія суддів вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
23. У справі, яка розглядається позов був поданий 04.07.2018. При цьому, жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 07.10.2009 позивач не надала та не зазначила підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлений КАС України строк.
24. З урахуванням наведеного, колегія судді погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до статей 122, 123 КАС України права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду - з 04.01.2018 та про залишення без розгляду позовних вимог за період з 07.10.2009 по 03.01.2018.
25. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
26. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі № 0840/2729/18 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду