П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/828/20
Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Полтєва Євгенія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання протиправним пункту протоколу засідання, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, датована 31.01.2020 року, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 10 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №61 від 17.05.2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року позов був залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Полтєв Євгеній Олександрович звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить її задовольнити, скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуваний протокол Комісії Міністерства оборони України отримано позивачем в проміжок часу з 10.08.2019 року по 20.08.2019 року в поштовому ящику. Доказів на підтвердження чіткої дати отримання конверту з протоколом Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.05.2019 №61 позивач не має можливості надати, оскільки він був надісланий звичайним конвертом (а ні рекомендованим, а ні цінним листом), що унеможливлює відстежити його за номером поштових відправлень. Апелянт не погоджується із посиланнями суду першої інстанції на те, що він повинен був сам дізнаватись про існування оскаржуваного рішення Міністерства оборони України, оскільки це не передбачено жодним нормативно-правовим актом, навпаки саме Міністерство оборони України повинно доводити до осіб які звертаються за отриманням допомоги про прийняте рішення.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, не наведено. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом є неповажними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами .
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржується пункт протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №61 від 17.05.2019 року, тобто позов подано на захист соціальних прав позивача, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.
Разом з тим, з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду 31.01.2020 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, зокрема, що заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем було вказано, що оскаржуваний протокол Комісії Міністерства оборони України отримано в проміжок часу з 10.08.2019 року по 20.08.2019 року в поштовому ящику, проте жодних доказів вказаних обставин ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції надано не було.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у даному випадку належним доказом поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду може бути конверт, в якому позивач отримав оскаржуваний протокол комісії для встановлення хоча б дати його відправлення та отримання конверту поштовим відділенням позивача. Разом з тим, посилання апелянта на ті обставини, що лист був надісланий звичайним конвертом (ані рекомендованим, ані цінним листом), не є перешкодою для надання до суду інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки саме на позивача покладений тягар доказування поважності причин такого пропуску.
Щодо посилань апелянта на вимоги «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», згідно яких уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснювали оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, повідомляють заявників про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення або відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає, що позивачем факт отримання протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №61 від 17.05.2019 року не заперечується, що свідчить про належне виконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку щодо повідомлення заявника про прийняте рішення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказані позивачем обставини, за відсутності підтвердження їх жодними доказами, не є об'єктивно непереборними, залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду. З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є повернення адміністративного позову.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам позивача, викладеним у заяві про поновлення строку звернення до суду, при цьому жодних нових доводів в апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Полтєва Євгенія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання протиправним пункту протоколу засідання, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання протиправним пункту протоколу засідання, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець