Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №826/15676/16
адміністративне провадження №К/9901/33621/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року (головуючий суддя - Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді - Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
треті особи: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправною та скасування постанови від 16.09.2016 про відмову у відкриттю виконавчого провадження №52217527, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною та скасування постанови від 16.09.2016 про відмову у відкриття виконавчого провадження №52217527, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження та прийняття оскаржуваної постанови, оскільки виконання рішення суду у справі №826/3535/16 повинно бути здійснено за місцезнаходженням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посадовою особою якого є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", яка є боржником за виконавчим листом №826/3535/16, виданим 30.09.2015 Київським апеляційним адміністративним судом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що з виконавчого листа №826/3535/15 від 30.09.2015, виданого Київським апеляційним адміністративним судом, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що божником в ньому визначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та зазначено щодо нього дві адреси, адресу реєстрації: пр-т Миру, 56, м. Донецьк, 83050 та адресу для листування: вул. Микільсько - Ботанічна, 6/8, м. Київ, вул. 01033. При цьому ідентифікаційним кодом суб'єкта господарської діяльності в зазначеному листі щодо боржника визначено ідентифікаційний код ПАТ "КБ "Український фінансовий світ". Крім того, суди звернули увагу на те, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця не покладено обов'язку щодо перевірки місцезнаходження боржника, зазначеного у виконавчому документі даним зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Таким чином, суди дійшли висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави, при вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження, керуватися іншими даними щодо місцезнаходження боржника ніж ті, що зазначені у виконавчому листі.
Суд апеляційної інстанції додав, що згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року та з виконавчим листом, виданим 30 вересня 2015 року, суд зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити певні дії, а тому боржником у виконавчому провадженні є Уповноважена особа Фонду, а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Та обставина, що Уповноважена особа Фонду є працівником Фонду, ніяким чином не впливає на місце виконання виконавчого документу, виходячи з вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконання судового рішення здійснюється за виконавчим листом, що видається судом, який ухвалив рішення. Крім того, державний виконавець не може самостійно визначати особу боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
25 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що судами залишено поза увагою положення ч. 2 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється за місцем проведення таких дій. Вважає, що уповноважена особа є працівником Фонду, яка діє від імені Фонду. Юридична адреса Фонду відноситься до Шевченківського району м. Києва. Також позивач наголошує, що відповідно до виконавчого листа виконання рішення полягає у здійсненні Уповноваженою особою Фонду дій по внесенню інформації про вкладника ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Таким чином, вважає, що місцем виконання судового рішення є місцезнаходження Фонду, тобто у Шевченківському районі м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.09.2016 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа №826/3535/15, виданого 30.09.2015 Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову ВП№52217527 про відмову у відкритті виконавчого провадження, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки згідно виконавчого документу боржник знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно адміністративно територіального розподілу не відноситься до Шевченківського району м. Києва.
ОСОБА_1 не погоджуючись з постановою про відмову у відкриття виконавчого провадження №52217527 від 16.09.2016 та вважаючи її такою, що підлягає скасуванню звернулась з відповідним позовом до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 зазначеного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з частиною першою статті 20 зазначеного Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Пунктом 3 частини першої статті 18 зазначеного Закону встановлено, що у виконавчому документі зазначається, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Пунктом 4 частини першої статті 26 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
З аналізу наведених норм слідує, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження є, зокрема, обставини пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржником у виконавчому листі №826/3535/15 від 30.09.2015 року, виданому Київським апеляційним адміністративним судом, визначено саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та зазначено дві адреси цього суб'єкта: адресу реєстрації - пр-т Миру, 56, м. Донецьк, 83050 та адресу для листування - вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, м. Київ, 01033. Ідентифікаційним кодом боржника в зазначеному листі визначено ідентифікаційний код ПАТ "КБ "Український фінансовий світ".
Отже, судами зроблені обґрунтовані висновки, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі №826/3535/15 суд зобов'язав саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити певні дії, а тому боржником у виконавчому провадженні є саме Уповноважена особа Фонду, а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, суди правомірно врахували, що положеннями Закону №606-XIV на державного виконавця не покладено обов'язку проведення перевірки місцезнаходження боржника, зазначеного у виконавчому документі, даним, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Також Суд зауважує, що та обставина, що Уповноважена особа Фонду є працівником Фонду, ніяким чином не впливає на місце виконання виконавчого документу, виходячи з вимог Закону №606-XIV, оскільки виконання судового рішення здійснюється за виконавчим листом, що видається судом, який ухвалив рішення. Крім того, державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно визначати або змінювати визначеного у виконавчому листі боржника.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді М.І. Смокович
Н.В. Шевцова