Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа №597/1142/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13845/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29.02.2016р. (суддя - Дюдяк С.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016р. (судді - Улицький В.З., Гулида Р.М., Кузьмич С.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Солоненської сільської ради Заліщицького району, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради,
встановив:
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Солоненської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області №35 від 27.05.2008р. «Про оформлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами розташоване в АДРЕСА_1 » за громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що спірне рішення є протиправним та таким, що порушує її право власності на частку в колгоспному дворі, членом якого вона була.
Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29.02.2016р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016р., позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Солоненської сільської ради Заліщицького району №36 від 27.05.2008 року "Про оформлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 " за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась третя особа - ОСОБА_1 , через свого представника звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування касаційної скарги, посилався на те, що судами не взято до уваги всі докази по справі, не враховано всі фактичні обставини справи, не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, не з'ясовано обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, та ухвалено рішення, які підлягають скасуванню.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 04.10.1986р. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 уклали шлюб у Солоненській сільській раді Заліщицького району, прізвище нареченої після укладення шлюбу - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.03.1989р., ОСОБА_4 народився в с. АДРЕСА_1 .
Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 та військовому квитку серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 , 15.11.1991р. їх знято з обліку Солоненською сільською радою прийнято на облік Товстенською селищною радою.
Відповідно до довідок №862, №863 виданих 20.10.2015р. Заліщицьким РС УДМС України в Тернопільській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровані в АДРЕСА_3 15.11.1991р., що також стверджується будинковою книгою прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_3 .
Згідно штампів ВГІРФО Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровані в даному житловому будинку 15.11.1991р.
Вищевказане також підтверджується довідкою №1461 виданою 12.10.2015р. виконкомом Товстенської селищної ради Заліщицького району та довідкою №130 виданою 12.02.2016р. Заліщицьким РС УДМС України в Тернопільській області, у якій крім іншого вказано, що ОСОБА_2 прибула в смт. Товсте з с. Солоне 15.11.1991р. та паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 виданого 21.12.1999 року на ім'я ОСОБА_2 .
Також судами встановлено, що згідно довідки Солоненської сільської ради від 15.10.2015р. №771, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , станом на 01.07.1990р. були членами колгоспного двору АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Солоненської сільської ради Заліщицького району №36 від 27.05.2008р. "Про оформлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами розташований в АДРЕСА_1 " вирішено оформити право власності на вищевказане будинковолодіння за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по 1/2 частині та просити Заліщицьке РКГБТІ провести на основі цього рішення реєстрацію права власності за даними громадянами.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №868266 від 28.07.2008р. власниками будинковолодіння, що за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 по 1/2 частині.
Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням сільської ради, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її право власності на частку в колгоспному дворі, членом якого вона була, звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дослідженими в ході розгляду справи доказами та поясненнями сторін було встановлено, що членами вищевказаного колгоспного двору станом на 01.07.1990 року були ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , а тому надання дозволу на оформлення права власності на будинковолодіння тільки двом його членам - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , є протиправним, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
У справі що розглядається, спір виник щодо правомірності оформлення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 права власності на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 . Цей спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав набуття третіми особами права власності на нерухоме майно, яке на думку позивача, оформлене з порушенням визначеного законом порядку та порушенням її прав співвласника спірного нерухомого майна.
Механізм визнання права власності на той чи інший об'єкт за певним суб'єктом визначений Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Враховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29.02.2016р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016р. - скасувати.
Провадження у справі №597/1142/15-а за позовом ОСОБА_2 до Солоненської сільської ради Заліщицького району, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук