Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №420/2093/16-а
адміністративне провадження №К/9901/30818/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 20 січня 2017 року (суддя Тарасов Д.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2017 року (колегія суддів: Чебанов О.О., Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, Управління Державної казначейської служби України у Новопсковському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за несвоєчасну виплату грошових коштів, -
ОСОБА_1 звернулася до Новопсковського районного суду з позовом до відповідачів, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації щодо невиплати їй компенсації втрати частини допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вересень 2014 року - грудень 2014 року, виплаченої їй з порушенням встановлених строків цих виплат більш ніж на один календарний місяць; стягнути з відповідача Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації на її користь компенсацію втрати частини допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вересень 2014 року - грудень 2014 року у сумі 2152,88 грн.; зобов'язати відповідача Управління Державної казначейської служби України у Новопсковському районі Луганської області стягнути з розрахункових рахунків відповідача Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації на її користь компенсацію за несвоєчасну виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вересень 2014 року - грудень 2014 року у розмірі 2152,88 грн.
Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації щодо невиплати компенсації частини втрачених доходів - допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вересень 2014 року - грудень 2014 року.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію частини втрачених доходів - допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вересень 2014 року - грудень 2014 року; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову в позові.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що основною умовою для здійснення компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Натомість, Управління в даному випадку на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 21 липня 2015 року, своєчасно нарахувало і виплатило індексацію позивачу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного суду.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В зв'язку зі зміною місця проживання у вересні 2014 року позивач стала на облік в Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації, де перебувала до 25.01.2015 року і їй була призначена та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. щомісяця, відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми затвердженого постановою КМУ № 1751 від 27.12.2001 року зі змінами відповідно до постанови КМУ № 208 від 25.06.2014 року.
Не погодившись з розміром призначеної відповідачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач звернулася до суду з позовом.
Постановою Новопсковського районного суду від 31.03.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015, позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов'язано відповідача здійснити донарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з прожиткового мінімуму встановленого законом на відповідний період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року з урахуванням проведених виплат.
Відповідачем, на виконання постанови Новопсковського районного суду від 31.03.2015, прийнято рішення № 74 від 04.08.2016 про проведення позивачу перерахунку допомоги до досягнення дитиною трирічного віку за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 з урахуванням прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років та сума у розмірі 3845 грн. була перерахована позивачу на картковий рахунок 25.08.2016.
В подальшому позивач зверталась із заявами про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, проте відповідачем нарахування компенсації здійснено не було.
Важаючи допущену бездіяльність протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що оскільки нараховані та виплачені позивачу суми допомоги за минулий час є тим доходом, що не був отриманий з вини відповідача, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням виплат, донарахованих і виплачених на підставі рішення суду.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
За статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. N 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17).
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Доводи скаржника, що ним своєчасно виплачено допомогу на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої допомоги), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті протиправної ивплати належної допомоги в меншому розмірі, ніж було встановлено та відновлення прав позивача, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на відповідну компенсацію втрати частини доходів, розрахунок якої повинен провести відповідач.
Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 20 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій