23 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/13209/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року (суддя Коренев А.О., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлений 29.01.2020 року) у справі №160/13209/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, суд, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до ГУПФ України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати рішення відповідача від 03.12.2019 року №687/03.25-17 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугою років та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії 18.11.2019 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення винесено із неповним з'ясуванням всіх обставин, а саме: його вислуга років для призначення пенсії відповідно п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» склала - 13 років 06 місяців, 06 днів, при загальному (страховому) стажі роботи - 36 років, 08 місяців, 07 днів, до вислуги років зараховано період роботи до 31.12.2012 року, як майстра (шляхового) магістральних залізниць з інтенсивним рухом. Апелянт додатково надав до апеляційної скарги довідку АТ «Українська залізниця» від 10.12.2019 року №80, яка підтверджує що з 01.10.2013 року по 30.11.2018 року дільниця Нижньодніпровськ-Вузол-Новомосковськ-Дніпровський, на якому він працює майстром шляховим 9 околотку є дільницею з неінтенсивним рухом поїздів, що свідчить про неможливість зарахування цього періоду до вислуги років за станом на 01.10.2017 року (день набрання чинності Закону України від 03.10.2017 року №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») та відповідно не потребує звільнення з цієї посади для призначення пенсії за вислугою років.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугою років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію, оскільки позивач ОСОБА_1 , згідно трудової книжки на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працює на посаді, яка відноситься до Списку професій і посад робітників, які користуються правом на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.10.1992 року №583, суд вважав правомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за вислугою років. Суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача про те, що після 01.10.2017 року робота на посаді майстра шляхового 9 околотку третьої дільниці не зараховується до пільгового стажу відповідно п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не спростовує висновків пенсійного органу.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.11.019 року звернувся до ГУПФ України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом ГУПФ України в Дніпропетровській області від 03.12.2019 року №687/03.25-17 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з тим, що на час звернення із заявою ОСОБА_1 працює на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугою років. При цьому пенсійний орган не заперечував того, що на час звернення ОСОБА_1 загальний стаж роботи склав 36 років 08 місяців 07 днів, стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років згідно п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» склав 13 років 06 місяців 06 днів.
Відповідно до п.2-1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року N2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Згідно Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №383 до переліку посад, які дають право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відносяться посади бригадирів магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; майстрів (шляхового, мостового, тунельного) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів.
Матеріалами справи встановлено та не оспорюється сторонами, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» його загальний стаж роботи склав 36 років 08 місяців, 07 днів, стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років згідно п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» склав 13 років 06 місяців 06 днів.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , яку він надав пенсійному органу, на час звернення із заявою для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 працював майстром шляховим 9 околотоку третьої дільниці Дистанції колії Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.
Встановлено, що до апеляційної скарги ОСОБА_1 надав довідку від 10.12.2012 року №80 структурного підрозділу «Нижньодніпровська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», яка уточнює особливий характер праці та умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, згідно якої він працює майстром шляховим 9 околотоку третьої дільниці структурного підрозділу «Нижньодніпровська дистанція колії», який розташований на дільниці Нижньодніпровськ-Вузол-Новомосковськ-Дніпровський та який був дільницею з неінтенсивним рухом поїздів в період з 01.01.2013 року по 3011.2018 року. Дані щодо встановлення оцінки інтенсивності за 2019 рік будуть надані службою перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» до відділів кадрів структурних підрозділів, орієнтовно в березні 2020 року. Підстава для видачі довідки: накази начальника дистанції з особливого складу, особисті картки ф.П-2, особова справа, Таблиці визначення інтенсивності руху поїздів по дільницях Придніпровської залізниці.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 8 ст.79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вищевказана довідка не надавалась до суду першої інстанції, з цих підстав суд не міг надати оцінку даній довідці. Також він не пояснив причину неподання цієї довідки суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції оцінюючи довідку від 10.12.2019 року №80, виходить з того, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугою років 18.11.2019 року та відмова пенсійного органу у призначенні йому пенсії датована 03.12.2019 року. З тексту довідки від 10.12.2019 року №80 вбачається, що станом на 18.11.2019 року, інформація про те, що дільниця, на якій працює ОСОБА_1 є дільницею з неінтенсивним рухом поїздів, що не є підставою згідно Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №383, неможливо встановити на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за вислугою років чи дає посада, яку він займає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», або зворотне. На думку суду апеляційної інстанції, вказана в довідці інформація потребує підтвердження відповідними документами.
Встановлено, що дану довідку ОСОБА_1 не надавав пенсійному органу разом із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, регулюються питання щодо подання особами документів для призначення пенсії, згідно якого особа має надати до заяви про призначення пенсії всі необхідні документи (п.1.7).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений права на пенсію за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у разі підтвердження відповідною уточнюючою довідкою того, що посада, яку він займає на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугою років відноситься до такої, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, або у разі звільнення з посади, яка є такою, що дає право на призначення пенсії за вислугою років. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 має надати уточнюючу інформацію до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Новий розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення позовних вимог та апеляційної скарги. Непередбачено повернення здійснених судових витрат, у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарг не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №160/13209/19 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова