Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
29 квітня 2020 р. Справа № 520/9158/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018, суддя Бадюков Ю.В., повний текст рішення виготовлено 22.11.2018, вул. Мар'їнська 18-Б-3, м. Харків, 61004, по справі № 520/9158/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській обл.), в якому просив:
- визнати протиправним дії ГУ ПФУ в Харківській обл. щодо виключення сум додаткових видів грошового забезпечення та премій з розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії під час перерахунку пенсії, проведеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб" від 21.02.2018 №103 ( далі - постанова КМУ №103);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській обл. провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії згідно постанови КМУ №103 з урахуванням сум додаткових видів грошового забезпечення та премій, які входили в грошове забезпечення для обчислення пенсії до перерахунку;
- визнати протиправним дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 , за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській обл. здійснити виплату суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 залишено без задоволення адміністративний позов.
Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з 01.04.2018 призначена йому пенсія перерахована без сум складових видів грошового забезпечення та премій, які були враховані при призначенні пенсії. Норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ ( далі - Закон №2266) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови КМУ № 103, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону та не повинні суперечити його положенням. Також вказав на неприпустимість звуження прав, як особи, яка має право на перерахунок та виплату пенсії у наведеному розмірі, а також порушення права позивача на мирне володіння своїм майном. Позивач зазначив, що Кабінет Міністрів України не має повноважень на встановлення своїми правовими актами порядок перерахунку пенсій.Така постанова суперечить закону.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 520/9158/18 та ухвалою суду від 15.03.2019 справу призначено розглядом в порядку письмового провадження.
25.03.2019 провадження по справі зупинено до набрання чинності рішення Верховного Суду у зразковій справі №240/6263/18.
13.04.2019 поновлено провадження по справі.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській обл. та отримує пенсію за вислугою років.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2018 №ФХ-106963/2322/ВСЗ позивача повідомлено про складання довідки про розмір грошового забезпечення на виконання вимог постанови КМУ №103 та її направлення до ГУ ПФУ в Харківській обл. у березні 2018 року.
Листом ГУ ПФУ в Харківській обл. від 13.07.2018 №3873/С-14 позивача повідомлено, що відповідно до постанови КМУ №103, здійснено з розміру грошового забезпечення, встановленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ №704), з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Харківським обласним військовим комісаріатом. Також запропоновано для уточнення складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії звернутися до Харківського обласного військового комісаріату
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення.
Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним законодавчим актом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, є Закон № 2262.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону №2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На виконання ч.4 ст.63 Закону №2262, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №103, п.1 якої передбачено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом № 2262, до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови КМУ №704 .
Враховуючи наведене, пунктом 1 постанови КМУ №103, визначений конкретний склад грошового забезпечення, який враховується для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262. Такий перелік складу грошового забезпечення, є вичерпним та розширеному тлумаченню або визначенню не підлягає.
Зазначені вимоги пункту 1 постанови №103 кореспондують з пунктом 1, 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), яким встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням (пункт 5 Порядку №45).
При здійсненні перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262 та відповідно до ч.4 ст.63 цього Закону №2262, застосування інших показників грошового забезпечення, ніж визначені постановою КМУ №103 станом на 01 березня 2018 року не передбачено.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону №2262 затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок № 3-1), відповідно до якого документи для призначення та проведення перерахунку подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими структурними підрозділами силових структур.
За змістом положень пункту 24 Порядку № 3-1 та Порядку № 45 органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення зазначених у довідках.
Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2014 у справі № 21-322а14
Згідно довідки, яка видана Харківським обласним військовим комісаріатом № ФХ106963 від 24.03.2018 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, чинними на 01.03.2018, до складу грошового забезпечення позивача були враховані наступні складові: посадовий оклад - 5070,00 грн., оклад за військовим званням - 1410,00 грн., надбавка за вислугу років 50% - 3240,00 грн.
З огляду на наведене, доводи апелянта про необхідність включення сум додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії під час перерахунку пенсії позивачу, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки довідка № ФХ106963 від 24.03.2018, на підставі якої було здійснено перерахунок пенсії позивачу, не містить інших складових грошового забезпечення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській обл. щодо виключення сум додаткових видів грошового забезпечення та премій з розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії під час перерахунку ОСОБА_1 , проведеного на підставі постанови №103 та зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській обл. провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії згідно постанови №103 з урахуванням сум додаткових видів грошового забезпечення та премій, які входили в грошове забезпечення для обчислення пенсії до перерахунку
Щодо доводів апелянта стосовно протиправності застосуванння при переахунку пенсії положень постанови КМУ №103 колегія суддів зазначає наступне.
Станом на час виникнення спірних правовідносин, ч.4 ст.63 Закону №2262 визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Тобто, починаючи з 01.01.2018 законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат. Таким актом стала постанова КМУ № 103.
Відповідно до п. 2 постанови КМУ №103, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
З наведеного вбачається, що військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок пенсій здійснюватиметься із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься поетапно починаючи з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які будуть видані відповідними міністерствами та відомствами.
Колегія суддів зазначає, що нормативний підхід до розуміння норм права, що регулюють відносини перерахунку і виплати пенсій на умовах Закону № 2262, дає можливість суду зробити висновок, що зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відповідно дост. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Колегія суддів зазначає, що постанова КМУ № 103 на час вчинення спірних дій та ухвалення судом першої інстанції рішення була чинною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській обл. щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до визнання нечинною постанови КМУ № 103.
Згіднозі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність (ст. 63 Закону № 2262 в попередній редакції), а також не враховувати постанову № 103.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо порядку проведення та здійснення виплати пенсії не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови № 103, що кореспондується з приписами ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 в частині наданого Уряду права встановлювати такі правила виплати перерахованої пенсії.
Щодо доводів апелянта про протиправність оскаржуваних дій відповідача як таких, що порушують право позивача на мирне володіння своїм майном, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи повязана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання» якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача, станом на час його звернення до суду та розгляду справи, не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже постановою КМУ № 103, яка була чинною до 05.03.2018, прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50% підвищення), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року по справі № 520/9158/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін