29 квітня 2020 року справа №428/4420/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участі позивача і відповідача особисто, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 березня 2020 р. (у повному обсязі складено 11 березня 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 428/4420/19 (головуючий І інстанції суддя Юзефович І.О.) за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора відділу дорожнього руху Управління патрульної поліції в Луганській області старшого лейтенанта поліції Сафронова Євгена Юрійовича про скасування постанови серії ВР № 344620 від 04.04.2019 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 12.04.2019 року звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до старшого інспектора відділу дорожнього руху Управління патрульної поліції в Луганській області старшого лейтенанта поліції Сафронова Євгена Юрійовича (далі - відповідач), в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.04.2019 року серія ВР № 344620 (а.с. 1-3).
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 березня 2020 р. у справі № 428/4420/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 53-55).
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів вказує на те, що пошкодження дорожнього полотна, які підлягають ліквідуванню, згідно постанови, з огляду на їх велику площу та відповідно до норм Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, який затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23.09.2003 року № 154 потребують не поточного, а капітального ремонту.
Повноваженнями щодо капітального ремонту доріг м. Сєвєродонецька наділений відділ капітального будівництва Сєвєродонецької міської ради, а до його посадових обов'язків це не належить.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши суддю - доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
04.04.2019 р. старшим інспектором відділу дорожнього руху Управління патрульної поліції в Луганській області старшим лейтенантом поліції Сафроновим Є.Ю., було винесено постанову серії ВР № 344620 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.140 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн. Винесення вказаної постанови мотивовано тим, що 04.04.2019 р. о 10 год. 30 хв. в м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський від перехрестя з вул. Півоварова до електроопори № 20 в бік вул. Б.Ліщини будучі посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан, не вжив заходів щодо ліквідації ямковості (вибоїн) довжиною 5,66 м шириною 1,4 м глибиною 9 см на проїзній частині вулиці (вимір проводився рулеткою № 2340000373974 , чим порушив правила, норми та стандарти утримання доріг п. 3.1.1 ДСТУ3587-97 та п.1.5 та ст. 24 ПДР України) (а.с. 4).
Спірним у даній справі є правомірність прийняття старшим інспектором відділу дорожнього руху Управління патрульної поліції в Луганській області старшим лейтенантом поліції Сафроновим Є.Ю. постанови від 04.04.2019 року серія ВР № 344620, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн. за порушення правил, норм та стандарти утримання доріг п. 3.1.1 ДСТУ3587-97 та п.1.5 та ст. 24 ПДР України.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 140 КУпАП передбачено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху -
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За унормуванням ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За правилами ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Статтею 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
За унормуванням ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
П. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила, ПДР), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За змістом п.1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Пунктом 3.1.1. ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» передбачено, що покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів.
Стан покриття проїзної частини та інших елементів дороги повинні перевірятися організаціями, які їх експлуатують, - щодекадно.
За унормуванням пункту 1 частини 3 статті 12 Закону України від 30.06.93 № 3353-XII "Про дорожній рух" посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Приписами ч. 1 ст. 41 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється за рахунок бюджетів міст та інших населених пунктів, а також інших джерел фінансування, визначених законодавством. Розподіл коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться, з метою збереження та розвитку вулично-дорожньої мережі відповідно до пріоритетів, визначених державними програмами та перспективними планами розвитку транспортної системи міст та інших населених пунктів, з урахуванням фактичного стану вулично-дорожньої мережі.
З аналізу наведеної вище норми КУпАП вбачається, що об'єктом правопорушень, передбачених цією статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 статті, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Положеннями ст. 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Отже, з урахуванням норм ст.ст. 14, 140 КУпАП, суб'єктами даного правопорушення є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць проведення робіт.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є керівником (генеральним директором) КП «Сєвєродонецьккомунсервіс».
За змістом контракту про призначення генерального директора комунального підприємства «Сєвєродонецьккомунсервіс» від 28 січня 2019 року вбачається, що позивач (Керівник) зобов'язується безпосередньо та через адміністрацію підприємства здійснювати поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовувати його господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, що передбачена Статутом та цим контрактом; забезпечувати збереження закріпленого за підприємством комунального майна; інші зобов'язання, що передбачені Статутом підприємства (а.с. 75-81).
В контракті не прописаний обов'язок позивача як керівника (генерального директора) КП «Сєвєродонецьккомунсервіс» утримувати в належному стані, ремонтувати автомобільні дороги, зокрема, вживати заходи щодо ліквідації ямковості (вибоїн) проїзної частині вулиць, що розташовані на території м. Сєвєродонецька.
Тобто, позивач не є суб'єктом даного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № К/9901/456/17 № 703/1262/15-а, де, зокрема, вказано, що саме віднесення до посадових обов'язків здійснення дій по забезпеченню безперервного і безпечного руху на автомобільній дорозі є підставою для накладення на посадову особу штрафних санкцій.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити
Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, за відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За визначенням ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 286 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У ст. 72 КАС України зазначено: доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що постанова від 04.04.2019 року серія ВР № 344620 прийнята у відповідності до вимог законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статями 195, 205, 271, 272, 286, 308, 310, 313, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 березня 2020 р. - задовольнити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 березня 2020 р. у справі № 428/4420/19 - скасувати.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.04.2019 року серія ВР № 344620 скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко