01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Амельохін В.В.
28 квітня 2020 року Справа № 826/15641/17
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Південь»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішення,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Південь» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення від 22.08.2017 № 0090671309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2020 року позов було задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сплачено його податкові зобов'язання з єдиного внеску у строки, визначені чинним законодавством, і кошти своєчасно були зараховані до Державного бюджету України, а також з того, що помилка у рахунку конкретного податкового органу не є достатньою підставою для застосування штрафу.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що в разі сплати єдиного внеску відповідною категорією платників на неналежний рахунок в одній інтегрованій картці платника виникає заборгованість, а в іншій - переплата, та вважає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги норми чинного законодавства, якими визначено обов'язок платників своєчасно та належним чином сплачувати покладені на них зобов'язання.
З цих та інших підстав, апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, установлений судом, відзив не надходив.
Позивачем подано клопотання про відкладення судового розгляду цієї справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволені зазначеного клопотання позивача та вирішено перейти до розгляду в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом, а також того, що дана справа була розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів апелянта повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Південь» (далі - ТОВ «Райз-Південь») (код ЄДРПОУ 34396047).
У період до 15.12.2016 позивач перебував на обліку в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, а після цього - ним змінено місце реєстрації на місто Київ та, відповідно, позивача взято на облік у ГУ ДФС у м. Києві
Платіжним дорученням від 19.12.2016 № 93888886 позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 266 632,49 грн. в рахунок погашення його зобов'язань з єдиного внеску за листопад 2016 року з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ГУ ДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, Херсонська ОДПІ ГУ ДФС.
Зазначені кошти були своєчасно зараховані до Державного бюджету України.
У подальшому, установивши обставини помилковості перерахування єдиного внеску (інший рахунок), ТОВ «Райз-Південь» звернулося до Цюрюпинського відділення Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області із заявою від 21.12.21016 про перерахування надміру або помилково сплачених коштів у сумі 266 632,49 грн. на правильний рахунок № НОМЕР_2 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, із зазначенням причини повернення коштів - помилково сплачені у зв'язку зі зміною юридичної адреси.
22.08.2017 ГУ ДФС у місті Києві прийнято рішення від 22.08.2017 № 0090671309 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 48429, 81 грн. за період з 21.12.2016 до 04.01.2017 та нараховано пеню в розмірі 3071,84 грн.
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Законами України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ), «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346-ІІІ), Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54 (далі - Положення № 54), Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (далі - Положення № 122).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове де;ржавне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, переk6;бачен;их законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону № 2464-VІ визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Позивач в розумінні зазначених норм Закону № 2464 є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 зазначеного вище Закону № 2464-VІ визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону № 2464-VI).
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Статтею 45 БК України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням № 54, у відповідності до пункту один розділу II якого Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) та її територіальні органи в областях, місті Києві, Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції ДФС (далі - територіальні органи ДФС) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.
Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників, визначених Законом.
Рахунки 3719 відкриваються ДФС на балансі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) та територіальним органам ДФС - на балансі головних управлінь Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - Головні управління Казначейства).
Згідно пункту другого розділу II Положення відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв ДФС і територіальних органів ДФС та інших документів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.
Розрахунково-касове обслуговування ДФС та територіальних органів ДФС здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів між органами Казначейства і власниками рахунків згідно з вимогами порядку, визначеного центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.
Договори укладаються: ДФС з Казначейством; територіальними органами в областях, місті Києві ДФС (далі - головні управління ДФС) з Головними управліннями Казначейства; державними податковими інспекціями в районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників, об'єднаними державними податковими інспекціями ДФС та спеціалізованими державними податковими інспекціями з обслуговування великих платників ДФС з управліннями (відділеннями) Державної Казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
Суд зазначає, що у відповідності до частини шостої статті 9 Закону № 2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
За змістом пунктів 1-3 розділу III Положення № 54 страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства.
Страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів ДФС, на кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я ДФС в Казначействі, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.
Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством з власниками рахунків.
У разі якщо ДФС до 10 год. 30 хв. надало Казначейству розрахунковий документ на перерахування коштів з його рахунка 3719 на відповідний рахунок головного управління ДФС для здійснення повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску, розподіл страхових коштів за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється після перерахування коштів головному управлінню ДФС для здійснення повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску.
У разі надання ДФС зазначеного розрахункового документа після 10 год. 30 хв. Казначейство виконує його наступного операційного дня.
Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону № 2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 9.3 статті 9 ПК України).
Пунктами 4 і 5 статті 45 БК України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки та збори (обов'язкові платежі) рахуються зачисленими в дохід Державного бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні № 122 та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.1 цього Положення).
Згідно з п.п. 2.2 і 2.3 Положення № 122 усі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що днем сплати єдиного внеску слід вважати день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Перевірячи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було сплачено його зобов'язання з єдиного внеску в розмірі 266 632,49 грн. у межах строків, визначених чинним законодавством, і такі кошти своєчасно надійшли до бюджету, що виключає достатні правові підстави для накладення на нього штрафу за несвоєчасну сплату даного збору та/або його несплату.
Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, допущена позивачем помилка (сплатазобов'язання на рахунок НОМЕР_1 , а не на рахунок № НОМЕР_2 ), за умови своєчасного зарахування коштів до Державного бюджету України, не надає достатніх правових підстав для висновку про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк, як на тому наполягає апелянт, та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я ДФС в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.
Доводи апелянта про те, що в разі сплати єдиного внеску відповідною категорією платників на неналежний рахунок в одній інтегрованій картці платника виникає заборгованість, а в іншій - переплата, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на вищевикладене.
Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги норми чинного законодавства, якими визначено обов'язок платників своєчасно та належним чином сплачувати покладені на них зобов'язання, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами цієї справи.
Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій справі.
Отже, судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 28.04.2020.
Головуючий суддя
Судді: