ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 квітня 2020 року м. Київ № 640/5927/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн»
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/000020/2 від 06.02.2019.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Митний кодекс України, Генеральну угоду з тарифів і торгівлі 1994 року, та зазначає, що рішення Київської міської митниці ДФС № UA100110/2019/000020/2 від 06.02.2019 про коригування митної вартості товарів є протиправним, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" правомірно визначено митну вартість товару із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Митний кодекс України, Генеральну угоду з тарифів і торгівлі 1994 року та зазначає про правомірність коригування митної вартості товарів, оскільки декларантом не надано в повному обсязі додаткові документи, а саме не надані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а саме формування розміру знижки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» придбано у продавця Adolf Nissen Elekrobau Gmbn+Co/KG (країна походження Germany) товар, відповідно до інвойсу-контракту № V18-00000967 від 07.12.2018:
електронне обладнання сигналізаційне BakoLightLED, в кількості 5000 штук, країна виробника Germany, артикул 111242-1, ціна за одиницю товару 10,69 євро, на суму 53 437,50 євро;
батареї живлення вугільно-цинкові Premium 800, в кількості 5000 штук, країна виробництва Germany, артикул 155051-1, ціна за одиницю товару 0,86 євро, на суму 4 275 євро;
ящик для батарей живлення (для зберігання та транспортування батарей живлення), в кількості 100 штук, країна виробництва Germany, артикул 391585, ціна за одиницю товару 12,92 євро, на суму 1 291,50 євро.
Позивач зазначив, що в подальшому було зроблено коректировку рахунку в зв'язку з тим, що перша партія товару - 200 штук електричного обладнання сигналізаційного направлено окремою партією, в зв'язку з чим складено новий інвойс-контракт № V19-00000058 від 22.01.2019, який містить коректировку кількості товару.
Для митного оформлення та проходження всіх митних формальностей позивачем подано до Київської митниці ДФС митну декларацію № UA100110/2019/115412 від 06.02.2019.
Відповідно до митної декларації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» заявлено до митного декларування наступний товар: електронне обладнання сигналізаційне для забезпечення безпеки на дорогах: арт. 111242-1 BakoLight LED - 4800 штук, торговельна марка: Nissen, виробник: Adolf Nissen Elektrobau GmbH & Co.KG, країна виробництва: DE; ящик для батарей живлення: артикуль 391585 Battery box - 75 штук, являє собою пластмасовий бокс для берігання батарей живлення, торговельна марка: Adolf Nissen Elektrobau GmbH & Co.KG, країна виробництва: DE; батареї живлення вугільно-цинкові сухі артикуль 155051-1 Premium 800, 6V, 7-9 Ah, 5000 штук, торговельна марка: Nissen, виробник: Adolf Nissen Elektrobau GmbH & Co.KG, країна виробництва: CN. У декларації зазначено митну вартість товару - 56 543,62 євро, яка визначена за основним методом - ціною контракту.
За результатами проведеної процедури консультації між митним органом та декларантом, Київською міською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/000020/2 від 06.02.2019.
У рішенні про коригування митної вартості товарів наведені наступні обгрунтування прийняття рішення.
Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що наявні спеціальні ціни для даного підприємства, а саме наявність 10-25% знижки на товар, числове значення якого по кожній окремій позиції не встановлено. Враховуючи викладене та враховуючи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відповідно до статті 53 Кодексу декларанту було надіслано електронне повідомлення та запропоновано надати: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
В рішенні з посиланням на статтю VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вказано, що задекларовані ціни на товар не можуть вважатися дійсною вартістю товару, оскільки встановлені саме для конкретного підприємства. Декларантом не надано в повному обсязі додаткові документи, гідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, а саме не надані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (а саме формування розміру знижки). У банківських платіжних документах, які декларант надав додатково, зазначена більша сума, а саме 59003,92 євро, проте як у інвойсі від 22.01.2019 № V19-00000058 сума 56 543,62 євро.
Також в рішенні вказано, що митна вартість буде визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, частиною першою статті 337 Митного кодексу України встановлено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом:
Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.
Перевірка документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування.
Перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо).
Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця.
Перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу.
Перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій.
Перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження.
Перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.
Перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.
Перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари за результатами спрацювання критерію автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Відповідно до пункту 8 розділу 2 Наказу № 689, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що посадовими особами митниці виявлено факт того, що позивачем заявлено митну вартості товарів з урахуванням знижок на товар без обгрунтування порядку формування цін, суд приходить до висновку, що контролюючим органом за наявності правових підстав витребувано від позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Листом від 06.02.2019 № 1 представником декларанта надано наступні документи для підтвердження митної вартості товару по митній декларації № UA100110/2019/115412: експортну декларацію відправника, прайс-лист виробника, банківські документи, що стосуються предоплати за товар, лист виробника щодо собівартості товару. Додатково в листі вказано про неможливість надання додаткових документів.
При цьому, як вбачається з прайс-листа виробника, виробником самостійно визначено знижку на товар в період з 01.12.2018 по 31.12.2019 за умови придбання товару в кількості більше 1000 штук.
Таким чином, даний прайс-лист спростовує висновок відповідача відносно того, що ціни (з урахуванням знижки) визначені для конкретного підприємства.
Разом з тим, суд приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності перекладу документів на українську мову, проте враховуючи, що в даному прайс-листі міститься інформація щодо товару виражена кодом товару та вартість вказана цифрами, суд приймає даний прайс-лист до уваги.
Одночасно суд критично ставиться до висновків відповідача, як посилання на правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товару, невідповідність сплаченої суми сумі зазначеній у інвойсі № V19-00000058 від 22.01.2019, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» придбало у Adolf Nissen Elekrobau Gmbn+Co/KG товар, відповідно до інвойсу-контракту № V18-00000967 від 07.12.2018, на суму 59004 євро, проте, як зазначив позивач, було зроблено коректировку рахунку в зв'язку з тим, що перша партія товару - 200 штук електричного обладнання сигналізаційного направлено окремою партією, в зв'язку з чим складено новий інвойс-контракт № V19-00000058 від 22.01.2019.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано правомірність визначення позивачем митної вартості товару із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Разом тим, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність рішення № UA100110/2019/000020/2 від 06.02.2019 про коригуваннями митної вартості товару.
Разом з тим, суд вбачає за необхідне зазначити практику Європейського суду з прав людини з приводу надання оцінки всім доказам у даній справі.
Так, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04), рішення від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року), п. 58 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
За таких обставин та з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження доводів відповідача щодо невідповідності визначеної позивачем митної вартості товару, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» (вул. Вишняківська, 3, м. Київ, 02140, ідентифікаційний номер 39459829) до Київської міської митниці ДФС (бул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124, ідентифікаційний номер 39422888) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/000020/2 від 06.02.2019.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» (вул. Вишняківська, 3, м. Київ, 02140, ідентифікаційний номер 39459829) судові витрати у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (бул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124, ідентифікаційний номер 39422888).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева