29 квітня 2020 р. Справа №480/1615/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Московськобобрицької сільської ради
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Будильської сільської ради, в якій просить:
- визнати протиправною дії (бездіяльність) Московськобобрицької сільської ради, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву позивача №679 від 10.09.2019 р.;
- зобов'язати відповідача надати відповідь на заяву №679 від 10.09.2019 р.;
- стягнути з відповідача 2500 грн на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 вересня 2019 року позивач надіслав на електронну пошту Московськобобрицької сільської ради шість заяв, серед яких була заява № 679.
Питання заяви № 679 є запитом на публічну інформацію, написана в довільній формі, відповідає вимогам ЗУ "Про доступ до публічної інформації", містить найменування та адресу відповідача, П.І.Б. позивача, адресу, номер телефону, загальний опис запитуваної інформації, підпис і дату, тобто суть звернення - інформацію зрозумілу для будь-якого читача. Відповідач відповіді не надав, чим порушив право позивача на інформацію при здійсненні ним владних управлінських функцій (при виконанні ним службових обов'язків), тому його бездіяльність - ненадання інформації підлягає визнанню неправомірним.
Крім цього, позивач зазначив, що оскільки його право на інформацію було порушено відповідачем під час виконання ним владних (управлінських) функцій та службових обов'язків, а наслідками цих протиправних дій стало спричинення йому моральної шкоди яку оцінив в 2500 грн.
Наявність моральної шкоди мотивував тим, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що останній змушений захищати своє порушене право в судовому порядку, витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, у зв'язку з необхідністю прийняття участі у судових процесах для належного відстоювання своїх прав, вивчати юриспруденцію, виконувати роботу адвоката (писати позовну заяву тощо), змінювати своє усталене життя і витрачати час для захисту своїх прав, на усунення проблем, які створив відповідач. Все це призвело до душевних страждань, виникнення у позивача хвилювань, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані, зірвали життєві плани на 2018-2019 роки. Тому просить визнати протиправною дії (бездіяльність) Московськобобрицької сільської ради, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву позивача №679 від 10.09.2019 р.; зобов'язати відповідача надати відповідь на заяву №679 від 10.09.2019 р.; стягнути з відповідача 2500 грн на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.
Ухвалою суду від 31.03.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України.
Відповідач у листі №02-08/150 від 06.04.2020 р. зазначив, що заява № 679 від 10.09.2019 року підписана ОСОБА_1 за допомогою факсиміле. Про це опосередковано свідчить відмінність підпису на заяві, що надійшла до сільської ради і підпису на копії цієї ж заяви, яка додається до справи. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України наявність у заяві факсиміле означає, що вона не підписана і є нікчемною та не підлягає розгляду. Крім того, заява № 679 повторює заяву ОСОБА_1 № 324 від 14 травня 2018 року (надійшла 14.05.2019 року), яка, на думку відповідача, ОСОБА_1 теж підписана факсиміле і є нікчемною. Відповідь на заяву №324 повторно надіслана листом через відділення Укрпошти за № 02-08/26 від 14.01.2020 р. (а.с. 15).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10 вересня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою №679 до Московськобобрицької сільської ради, згідно змісту якої просив відповідача:
1. Надати завірену копію листа від 13 вересня 2018 року пояснень (на 2 арк.) завірених печаткою Московськобобрицької сільської ради та підписаних сільським головою Дубровіним О.М., які останній надав в Сумський окружний адміністративний суд.
2. Надати завірені копії документів - на 2 арк. виписки (витяг, скріншот) з бази даних електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 (з сайту ТОВ Укрнет) про отриману Московськобобрицької сільською радою "електронну" кореспонденцію за грудень 2017 р. та січень 2018 р., які Московськобобрицька сільська рада надала в Сумський окружний адміністративний суд по справі № 1840/2964/18 судді Кунець О.М.
3. Надати завірені копії документів - виписки (витяг, скріншот) з бази даних електронної пошти Московськобобрицької сільської ради mbobrikr@ukr.net, а саме всю інформацію з папок: "Видалені", "спам "Непрочитані".
4. Направити на адресу керівника ТОВ "Укрнет" Близнюченко В.В. 03039 м. Київ, проспект Голосіївський, будинок 26 офіційного листа Московськобобрицької сільської ради, в якому остання дає згоду на те, щоб ТОВ "Укрнет" надало мені інформацію на питання:
"Підтвердити або спростувати інформацію про те чи отримувала Московськобобрицька сільська рада на свою електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 від мене електронні звернення: 18.12.2018 року три заяви №712, № 713, № 714 та 25.0.2018 р. п'ять заяв № 712, № 713, № 714, № 715, № 718, чи читала сільська рада ці документи (відкривала їх для читання), або перемістила заяви позивача у папки "Видалені", "Спам" "Непрочитані", де до сьогодні і зберігаються надіслані ОСОБА_1 електронні документи (заяви).
4.1 Запитувана позивачем інформація є відкритою та стосується його особисто, бо він є відправником, а сільська рада отримувач його кореспонденції, тому у сільради не має підстав для відмови у невиконанні його законних вимог та для перешкоджання запитуваної інформації.
4.2. Надати завірену копію згоди Московськобобрицької сільської ради, про яку йдеться в пункті 4 цієї заяви.
5. Офіційно підтвердити надану відповідачем суду інформацію про те, що Московськобобрицька сільська рада дійсно не отримувала від позивача заяви № 712, 713, 714, 715 від 18.12.2017 р. № 718 від 25.12.2017 р. та № 712, 713, 714, 715, 718 від 25.01.2018 р. та надати копії документів, які б підтвердили цю інформацію, а саме належним чином завірену виписку з сайту ТОВ Укрнет, на якому зареєстрована електронна скринька сільради ІНФОРМАЦІЯ_1 з переліком всіх електронних документів, що надійшли на скриньку 18.12.2017 р., 25.12.2017 р. 25.01.2018 р. та належним чином завірену виписку з сайту ТОВ Укрнет з переліком всіх видалених електронних документів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі ст. 5, 7 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
За ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Зі змісту вище наведеної норми вбачається, що обов'язок надання відповіді на запит виникає у розпорядника публічної інформації з моменту отримання запиту про надання публічної інформації.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (стаття 15 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед іншого, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов'язаний об'єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 10 вересня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою №679 до Московськобобрицької сільської ради.
Представник відповідача у наданих до суду поясненнях не заперечував факту отримання наведеної заяви позивача.
Проте суд наголошує, що матеріали справи та пояснення Московськобобрицької сільської ради не містять відомостей про направлення позивачу відповіді на заяву №679.
Крім того, представник відповідача зазначив, що заява від 10.09.2019 року № 679 відтворює зміст заяви від 14.05.2018 № 324 у зв'язку із чим позивачу повторно була поштою направлена відповідь на заяву від 14.05.2018.
Суд вважає такі доводи сільського голови Московськобобрицької сільської ради необґрунтованими, оскільки заява позивача взагалі не розглянута, а обов'язок надати відповідь на запит виникає у відповідача в частині як надання інформації, так і в частині надання витребуваних документів (чи надання інформації про відсутність таких документів). Навіть у разі якщо запитувачем була направлена повторна заява аналогічного змісту у відповідача виникає обов'язок саме надати відповідь (відреагувати на заяву), зазначивши, в разі наявності, інформацію про те, що відповідне питання уже було розглянуте, позивача повідомлено про такий розгляд. Фактично відповідач взагалі не відповів позивачу на його звернення, зокрема на заяву № 679 від 10.09.2019.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Московськобобрицької сільської ради, щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 на заяву №679 від 10.09.2019 р. та зобов'язання Московськобобрицьку сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 №679 від 10.09.2019 р. та надати відповідь підлягають задоволенню.
При цьому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн.
Так, згідно з ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В даному випадку суд установив, що відповідачем не у повному обсязі надано інформацію на заяву позивача, однак, встановлено, що Московськобобрицька сільської ради розглянула вказане звернення позивача, вчасно підготувала та надала відповідь, із змістом якого позивач не погодився.
Позивач зазначає, що його право на отримання інформації було обмежено і порушено, наслідком чого стало спричинення йому моральної шкоди, яку він оцінив у 2500 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про звернення громадян" громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Посилання а адміністративному позові на ті обставини, що протиправні дії відповідача завдали психологічних та душевних страждань, принизили честь та гідність, позивач повинен витрачати свій час та життя на пошуки шляхів для відновлення прав, вивчати інформаційне законодавство України, писати позовну заяву та інші заяви, звертатися до суду для захистом своїх прав, виконувати роботу адвоката та захищати права в судових засіданнях, суд зазначає, що при розгляді справи не встановлено підстав, передбачених ст. 23 ЦК України, коли у фізичної особи виникає право на відшкодування моральної шкоди. Жодна із наведених у вказаній статті підстав не була доведена та обґрунтована в позовних вимогах, право на звернення до суду позивачем реалізовується на власний розсуд і дана обставина не є підставою для визнання факту наявності моральної шкоди. Позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем і саме у такому розмірі, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Московськобобрицької сільської ради щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 на заяву №679 від 10.09.2019 р.
Зобов'язати Московськобобрицьку сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 №679 від 10.09.2019 р. та надати відповідь.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя О.А. Прилипчук