29 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/473/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до виконавчого комітету Корабельної районної у м.Херсоні ради про визнання протиправним та скасування рішення від 12.02.2020 р. № 20 та зобов'язання надати дозвіл на вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини,
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 звернулися з позовною заявою до виконавчого комітету Корабельної районної у м.Херсоні ради, в якій просять визнати протиправним та скасувати рішення від 12.02.2020 р. № 20 та зобов'язати відповідача надати дозвіл на вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 27.01.2020 р. звернулися до відповідача із заявою щодо надання дозволу на посвідчення в нотаріальній конторі договору купівлі-продажу 21/100 частини житла, що належить малолітньому ОСОБА_3 на праві приватної власності (загальна площа будинку 136,8 кв. м, житлова 86,9 кв. м) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за умови придбання 1/2 частини житла, що належить на праві власності ОСОБА_1 (загальна площа квартири 36,5 кв. м, житлова 18,2 кв. м) за адресою: АДРЕСА_2 , із оформленням цієї частки на ім'я малолітнього ОСОБА_3 . За результатами розгляду заяви та документів, виконавчим комітетом Корабельної районної у м.Херсоні ради 12.02.2020 р. прийнято рішення № 20, яким відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на посвідчення в нотаріальній конторі договору купівлі-продажу, оскільки житло, яке планується придбати, меншої площі, суперечить чинному законодавству та інтересам дитини. Вважають дане рішення протиправним з наступних підстав. По-перше, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 (інший співвласник будинку, якому належить 79/100 будинку) не утримував та не утримує свою частку в належному стані, то частина, яка належить малолітній дитині, прийшла в неналежний для проживання стан. По-друге, позивач разом з малолітньою дитиною була змушена виїхати з будинку та переїхати до іншого помешкання за станом здоров'я дитини, так як надмірна вологість та цвіль сприяли розвитку у дитини постійних простудних та алергічних захворювань. По-третє, зі всієї соціальної сфери в селищі Приозерне є тільки Приозерський ясла-сад № 70, відсутні школи, секції, гуртки та інші заклади для розвитку дітей, в той час як дитина наразі навчається у 6 класі Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 30 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу та англійської мови, відвідує заняття з плавання. Тому набуття власності та проживання в АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 не тільки не зменшить обсяг користування дитиною благами соціального забезпечення, але й суттєво збільшить його. По-четверте, позивачі просять надати дозвіл на продаж 21/100 частини будинку в селищі, ринкова вартість якого вдвічі нижча за вартість 1/2 квартири в центрі міста. Таким чином, зміна місця проживання дитини та отримання в дарунок квартири покращить його рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, дозволить своєчасно та всебічно проходити обстеження стану здоров'я, надасть можливість скористатися в повному обсязі соціальними благами, оскільки умови проживання у вказаній квартирі в повній мірі відповідають необхідним для проживання, виховання та повноцінного розвитку дитини та є значно кращими за умови попереднього його місця проживання (будинку), що свідчить про те, що позивачі діють в інтересах дитини, що в свою чергу призводить до збільшення обсягу існуючих майнових прав дитини та дотримання охоронюваних законом його інтересів.
Ухвалою від 26.02.2020 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення її недоліків.
У встановлений суддею строк позивачі усунули недоліки позовної заяви і ухвалою від 05.03.2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 30.03.2020 р. о 10:00 год.
24.03.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що згідно наданої позивачами заяви малолітній ОСОБА_5 має на праві приватної спільної власності АДРЕСА_5 . м АДРЕСА_6 . м в АДРЕСА_7 Приозерне АДРЕСА_1 . Відповідно до заяви позивача, вона має намір під час здійснення договору купівлі-продажу вказаного житла на ім'я дитини, подарувати сину АДРЕСА_1 / АДРЕСА_8 частини квартири за адресою АДРЕСА_9 АДРЕСА_2 , загальною площею 36,6 кв. м, житловою площею 18,2 кв. м. Суттєве зменшення житлової площі малолітнього ОСОБА_3 грубо порушує його майнові права. Крім того, вчинення вказаного правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Доводи позивачів про те, що дитина не буде захищена в соціальній сфері в селищі Приозерне, де відсутні школи, секції, тощо не відповідає вимогам позовної заяви, адже мова йде не про визначення місця проживання дитини, а про її майнові права. Окрім того, дитина на даний час проживає з матір'ю у м.Херсоні, що підтверджується актом обстеження умов проживання дитини від 29.01.2020 р., де дитина має всі необхідні умови для розвитку та виховання. Враховуючи те, що позивачі мають інше житло, яке належить їм на прав приватної власності із задовільними умовами для проживання дитини та відповідає стану її здоров'я, рішення виконавчого комітету Корабельної районної у м.Херсоні ради від 12.02.2020 р. № 20 не порушує охоронювані законом інтереси малолітнього ОСОБА_3 , не призведе до погіршення умов соціальної сфери, яка оточує дитину, та відповідає чинному законодавству.
Ухвалою від 30.03.2020 р. відкладено розгляд справи на 29.04.2020 р. на 10:00 год.
08.04.2020 р. від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що викладені у відзиві обставини не відповідають дійсності та суперечить нормам чинного законодавства.
У відповіді на відзив та у відзиві представники позивачів та відповідача заявили клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Частиною 3 статті 194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Малолітньому ОСОБА_3 на праві приватної спільної власності належить АДРЕСА_10 частина АДРЕСА_11 загальною площею 136,8 кв. м, з яких 86,9 кв АДРЕСА_12 житлова площа, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору дарування частини житлового будинку від 08.12.2010 р. Інша частина будинку - 79/100 належить
ОСОБА_4 має у власності квартиру АДРЕСА_4 .
27.01.2020 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьки дитини) звернулися до відповідача із заявою про надання дозволу на посвідчення договору купівлі-продажу житла, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 частина житлового будинку за умови дарування АДРЕСА_14 АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Рішенням виконавчого комітету Корабельної районної у м.Херсоні ради від 12.02.2020 р. № 20 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що діють в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , у задоволенні заяви, оскільки житло, яке планується придбати, меншої площі, суперечить чинному законодавству та інтересам дитини.
Вважаючи дане рішення протиправним, позивачі звернулися до суду з позовною заявою.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі виходячи з наступного.
За змістом ст.177 Сімейного кодексу України, ст.ст.17, 18 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. № 2402-III, ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" від 02.06.2005 р. № 2623-IV батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Згідно п.67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 (далі - Порядок № 866), дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм.Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Статтею 224 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
Отже, видача органом опіки та піклування дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право користування яким має дитина, є передумовою для відповідних припинення та виникнення прав на таке майно як дитини, так і інших осіб, яким дозвіл надано.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Вжитий у цих процесуальних нормах термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.
За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
З установлених фактичних обставин справи вбачається, що спір виник щодо правомірності рішення виконавчого комітету Корабельної районної у м.Херсоні ради від 12.02.2020 р. № 20, як органу опіки та піклування, яким відмолено в наданні дозволу на посвідчення в нотаріальній конторі договору купівлі-продажу 21/100 частини житла, що належить малолітньому ОСОБА_3 на праві приватної спільної власності (загальна площа будинку 136,8 кв. м, житлова площа 86,9 кв. м) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за умови придбання 1/2 частини житла меншої площі (загальна площа 36,5 кв. м АДРЕСА_15 житлова площа 18,2 кв. м) за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (матері дитини), на ім'я малолітнього ОСОБА_3 . При цьому позивачі пов'язують протиправність цього рішення з тим, що воно порушує майнові права малолітнього ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Обраний у цій справі спосіб захисту спрямований, зокрема, на скасування рішення органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, яке, на думку позивачів, суперечить актам цивільного законодавства, а саме приписам Сімейного кодексу України та Порядку № 866.
Тому суд вважає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи, або, як в даному випадку - особи, в інтересах якої подано позов, чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу реалізації та захисту особою, в інтересах якої подано даний позов, її особистих майнових прав та інтересів, гарантованих Сімейним та Цивільними кодексами України.
Згідно п.3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм.Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Суд вважає, що оскаржуване рішення хоч і прийняте суб'єктом владних повноважень, однак спрямоване на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті майнові права малолітньої особи, в інтересах якої подано позов.
Спірні правовідносини, з урахуванням вищевикладених обставин, пов'язані з правом користування та розпорядження майном - 21/100 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної спільної власності належать дитині позивачів - ОСОБА_3 .
Тобто, предметом спірних правовідносин є майнові права, а відтак спір має приватноправовий характер.
Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю, оскільки спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За своєю суттю спір є приватноправовим, а тому з огляду на його суб'єктний склад має вирішуватись місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.238, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -
ухвалив:
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до Виконавчий комітет Корабельної районної у м.Херсоні ради про визнання протиправним та скасування рішення від 12.02.2020 р. № 20 та зобов'язання надати дозвіл на вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини.
Роз'яснити позивачам, що розгляд і вирішення даного спору належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 р. № 540-ІХ змін у розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України, строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко
кат. 115000000