29 квітня 2020 року м.Одеса Справа 420/2711/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 27.01.2020 року у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №59577162, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.03.2020 року у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №59577162.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року у справі №815/1843/18, яке набрало законної сили 05.09.2018 року, 25.09.2018 року проведено перерахунок пенсії на виконання рішення суду.
Нарахована сума з 05.09.2018 року в розмірі 3499,36 грн. зарахована ОСОБА_1 в жовтні 2018 року на картковий рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк».
Сума боргу за період з 01.10.2017 по 04.09.2018 року в сумі 59469,07 грн. буде виплачена згідно Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1.
Про зазначенні обставини відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено листом від 30.07.2019 року.
На підставі вищезазначеного позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою, а отже такою, яка підлягає скасуванню.
Представник Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, рішення боржником не виконано в повному обсязі, оскільки борг у сумі 59469,07 грн. виплачений не був, при цьому відповідачем лише зазначено, що така виплата буде виплачена у майбутньому відповідно до Порядку №649. Разом з тим відповідачем не надано жодних доказів вчинення будь-яких дій на дотримання вказаного Порядку №649 до прийняття оскарженої постанови від 13.03.2020 року у ВП №59577162.
Ухвалою суду від 06.04.2020 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також ухвалою суду від 22.04.2020 року зобов'язано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати до суду належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження №59577162.
Водночас вищезазначеною ухвалою суду залучено до розгляду цієї справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Судом у справі встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі №815/1843/18 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області) провести з 01.10.2017р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії” №2148-VIII від 03.10.2017р. на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.21-26).
05.09.2018 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Таким чином рішення від 25.06.2018 року по справі №815/1843/18 набрало законної сили 05.09.2018 року.
25.09.2018 року на виконання рішення суду позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Нарахована сума з 05.09.2018 року в розмірі 3499,36 грн. зарахована ОСОБА_1 в жовтні 2018 року на картковий рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк».
Сума боргу за період з 01.10.2017 по 04.09.2018 року в сумі 59469,07 грн. буде виплачена згідно Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1.
22.07.2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Журавльовим Є.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59577162 на підставі виконавчого листа №815/1843/18, виданого 20.09.2018 року Одеським окружним адміністративному суді. У зазначеній постанові вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.12-13).
Вищезазначена постанова листом від 22.07.2019 року №5441 направлена відповідачем на адресу Головного управління ПФУ в Одеській області та отримана останнім 25.07.2019 року (а.с.13).
У відповідь на даний лист Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області відповідь від 30.07.2019 року (а.с.36-37), у якій зазначило, що управлінням ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Нарахована сума з 05.09.2018 року в розмірі 3499,36 грн. зарахована ОСОБА_1 в жовтні 2018 року на картковий рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк». Сума боргу за період з 01.10.2017 по 04.09.2018 року в сумі 59469,07 грн. буде виплачена згідно Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1.
13.03.2020 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. за невиконання рішення суду на позивача було накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн. (а.с.14-16).
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404- VIII).
Так статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно зі ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, Законом №1404-VIII встановлена відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання рішення суду.
Як встановлено судом, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року у справі №815/1843/18 виконано частково, зокрема здійснено перерахунок пенсії та нарахована сума в розмірі 3499,36 грн. в жовтні 2018 року на картковий рахунок ОСОБА_1 ..
При цьому сума боргу за період з 01.10.2017 по 04.09.2018 року яка склала 59469,07 грн., ОСОБА_1 позивачем не виплачена з посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року.
Суд зазначає, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року (далі Порядок №649) визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до пункту 2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.
Згідно п. 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Згідно з п. 6 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Пунктом 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень:
- про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку;
- про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
Та згідно п.3,6,7 Постанови «Про затвердження Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою» №20-1 від 26.09.2018 року у реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень":
на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою;
про стягнення коштів.
Наказом керівника органу Пенсійного фонду України визначаються відповідальні особи, які здійснюють облік рішень у реєстрі (далі - відповідальна особа), у кількості не менше двох осіб з числа працівників, які відповідно до розподілу службових повноважень мають право доступу до автоматизованих засобів та баз даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справ).
Доступ до відомостей реєстру надається працівникам Пенсійного фонду України та його територіальних органів, якщо це передбачено їх посадовими інструкціями або потрібно для виконання дорученої їм роботи, а також членам комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється відповідно до пункту 7 Порядку N 649.
Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Якщо на дату внесення інформації стягувач перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, який не є боржником, інформацію до реєстру вносить відповідальна особа цього органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи стягувача та наявного у ній рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області, надавалось до відповідача разом з листом від 30.07.2019 року скрін-шот з реєстру судових рішень, з якого вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі №815/1843/18, таке рішення включено до відповідного реєстру 09.07.2019 року, в графі Стан РС вказано, що останнє виконується та в графі вказано залишок невиплачених коштів у розмірі 59469,07 грн., що свідчить про вчинення позивачем дій, зазначених у пункті 5 Порядку №649 або п.7 Постанови №20-1, зокрема внесення інформації до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, тобто до відкриття виконавчого провадження (а.с.35).
Суд зазначає, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Також, суд звертає увагу на те, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Відповідно до частин 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в частині виплати суми боргу за період з 01.10.2018 по 04.09.2018 року через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
При цьому висновки суду відповідають правовим позиціям, викладеним зокрема у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 року в справі №405/3663/13-а, від 21.08.2019 по справі 754/3105/19.
Так, згідно вищенаведених постанов невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Враховуючи, що позивачем виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі №815/1843/18 не в повному обсязі не з його вини, а за відсутності бюджетного фінансування, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за невиконання постанови суду від 13.03.2020 року у виконавчому провадженні ВП№59577162 є необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до заяви про усунення недоліків додано платіжне доручення від 14.04.2020 року №8831 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 2 102,00 грн. (а.с.51).
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області необхідно відмовити у стягненні на його користь сплаченого ним судового збору у разі задоволення його позову, оскільки позивач також є суб'єктом владних повноважень.
Так відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області набуває статусу суб'єкта владних повноважень коли здійснює публічно-владні управлінські функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Разом з тим в адміністративній справі №420/2711/20 суб'єктом владних повноважень виступає Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), оскільки предметом спору є рішення відповідача, прийняте ним на виконання його публічно-владних управлінських функцій при здійсненні дій у виконавчому провадженні, проведення якого регламентованого Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року. В той же час Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у справі виступає юридичною особою, права якої були порушені прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень.
При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в адміністративній справі виступають різними сторонами (позивачем та відповідачем), а нормами КАС України передбачена можливість спору між суб'єктами владних повноважень (як позивачем та відповідачем) лише у спорах між ними з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (п.3 ч.1 ст.19 КАС України).
Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 року у справі №826/3115/17, за зверненням суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкту владних повноважень надано такому суб'єкту законом.
За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.
З огляду на вищезазначене суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що в адміністративній справі №420/2711/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області приймає участь в якості суб'єкта владних повноважень, а тому при розподілі судового збору не приймає їх до уваги.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Щеглової Є.В. від 13.03.2020 року ВП №59577162 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) сплачений судовій збір за платіжним дорученням від 14.04.2020 року №8831 в сумі 2 102,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Іванов Е.А.
.