Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 квітня 2020 р. № 520/3681/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження ВП № 60149685 від 25.09.2019 року по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 4 685,01 дол. США;
- визнати протиправною та скасувати постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження ВП № 60149703 від 25.09.2019 року по стягненню з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 300,00 грн.;
- судові витрати покласти на позивача.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №60149685 та ВП №60149703 щодо стягнення з позивача виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25.09.2019 року підлягають скасуванню, як такі, що є протиправними та порушують вимоги ст. 12, 27, 37, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою від 23.03.2020 відкрито спрощене провадження з урахуванням положень ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано у відповідача належним чином посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 60149685 та ВП № 60149703. На виконання ухвали суду представником відповідача 30.03.2020 надано копії витребуваних документів. Ухвалою суду від 01.04.2020 витребувано у відповідача засвідчені належним чином посвідчені матеріали виконавчих проваджень на підставі яких було прийнято спірні постанови, а саме: № 53153441 (відкрито 19.12.2016) та № 53153067 (відкрито 19.12.2016) та зазначено про необхідність надати відзив на позовну заяву. На виконання ухвали суду 23.04.2020 представником відповідача надано відзив на позов та витребувані копії документів.
Представник відповідача в письмовому відзиві посилається на ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Зазначає про правомірність винесення постанов про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору та з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Положеннями ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до положень пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення”КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114,122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.
У зв'язку з тим, що вчинення процесуальних дій та ухвалення судових рішень законодавцем поставлено в залежність від вчинення відповідних дій учасниками справи та представником відповідача надано до суду відзив та докази по справі лише 23.04.2020 - розгляд справи проведено 27.04.2020.
Стосовно дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані постанови були прийняті відповідачем 24.09.2019, проте доказів направлення на адресу позивача відповідних постанов в матеріалах виконавчих проваджень наданих до суду не міститься. В свою чергу, з наданих відповідачем на вимогу суду копій документів вбачається, що з матеріалами спірних виконавчих проваджень позивач ознайомлений 10.03.2020, що підтверджується відміткою про ознайомлення.
Так, позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до суду зазначив, що про наявність постанов про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 року за ВП №60149685 та ВП №60149703 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження дізнався лише 10.03.2020 року з автоматизованої системи виконавчого провадження та ознайомившись з матеріалами виконачих проваджень.
Дані обставини сторонами не заперечуються, а тому, у відповідності до ч.1 ст.78 КАС України, не підлягають доказуванню.
З огляду на те, що згідно вхідного штампу канцелярії Харківського окружного адміністративного суду, дана позовна заява подана позивачем до суду 17.03.2020, суд вважає, що строк звернення до суду з даним адміністративним позовом не пропущено.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
На примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № 53153441 з виконання виконавчого листа виданого 04.11.2016 Комінтернівським районним судом м. Харкова по справі № 641/3422/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за договором кредиту в сумі 46850,12 доларів США.
19.12.2016 державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого документа.
25.05.2018 на адресу відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.
26.03.2019 державним виконавцем відділу було винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про розшук майна боржника.
18.04.2019 державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
24.09.2019 державним виконавцем відділу винесено постанови ВП № 53153441 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 4685,01 доларів США та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на суму 300,00 грн.
Також, державним виконавцем відділу 25.09.2019 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60149685 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору та ВП № 60149703 з виконання постанови про стягнення з боржник витрат виконавчого провадження.
Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 4 685,01 дол. США та стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 300,00 грн протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам що склались між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Положеннями статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також, частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Суд звертає увагу, що 19.12.2016 державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по справі № 641/3422/16-ц та 25.05.2018 до виконавця надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.
З матеріалів справи вбачається, що жодних виконавчих дій, окрім винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, до часу звернення стягувача з заявою про повернення виконавчого документу, відповідачем не вчинялось.
Лише після спливу більше двох років, а саме 26.03.2019, та на час коли до виконавця вже надійшла заява про повернення виконавчого документу, державним виконавцем відділу було винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про розшук майна боржника.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду Комінтернівського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за договором кредиту в сумі 46850,12 доларів США на підстві виконавчого листа по справі № 641/3422/16-ц.
Також, судом встановлено, що 18.04.2019 року відповідачем було завершено виконавче провадження ВП № 53153441 у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що прийнято постанову (а.с. 15).
В свою чергу, 24.09.2019 року відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, що підтверджується постановою про стягнення виконавчого збору від 24.09.2019 року за ВП № 53153441, тобто з порушенням строку визначеного частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ якою передбачено, що державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Також, на підставі наведеної постанови про стягнення виконавчого збору, 25.09.2019 року відповідачем було відкрито виконавче провадження № 60149685 по стягненню з позивача на користь держави 4 685,01 доларів США, стягувач - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується Постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 року за ВП № 60149685.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягнутої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
У постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
Отже, з аналізу норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18 (провадження № 11-445апп19).
Таким чином доводи відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Слід також зазначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Окрім того, 24.09.2019 року відповідачем було винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, що підтверджується постановою про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24.09.2019 року за ВП № 53153441.
На підставі наведеної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, 25.09.2019 року відповідачем було відкрито виконавче провадження № 60149703 по стягненню з позивача на користь держави 300 грн., стягувач - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 року за ВП № 60149703.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до п. 2 Розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
З матеріалів справи вбачається та вже зазначалось вище, в даній справі виконавчий документ безпосередньо державним виконавцем фактично виконано не було, а було повернуто у зв'язку із заявою стягувача про повернення виконавчого листа.
Оскільки підставами для стягнення витрат виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а в даній справі виконавчий документ повернуто в зв'язку із заявою стягувача про повернення виконавчого документа та в матеріалах справи відсутні докази понесення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, суд вважає, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є також неправомірною та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які визначені в оскаржуваних постановах, тому такі постанови не відповідають вимогам статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 287, 271, 272 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 пов.,м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ41430683) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження ВП № 60149685 від 25.09.2019 року по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 4 685,01 дол. США.
Визнати протиправною та скасувати постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження ВП № 60149703 від 25.09.2019 року по стягненню з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 300,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27 квітня 2020 року.
Суддя Севастьяненко К.О.