28 квітня 2020 р. № 400/4138/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5-а, м.Миколаїв,54001
про:визнання протиправним та скасування рішення від 20.11.2019 р. № 4081.5-13124/48.2-19; визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 (далі: Позивач) звернувся з позовом до Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області (далі -УДМС в Миколаївській області або Відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області № 4081.5-13124/48.2-19 від 20.11.2019 року про скасування дозволу на імміграцію, виданого громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 від 20.07.2018 року та визнання протиправною бездіяльності Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області щодо нездійснення обміну посвідки на постійне проживання за заявою громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 від 24 липня 2019 року у зв'язку із досягненням останнім 45-річного віку та зобов'язати Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області видати громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 нову посвідку на постійне проживання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протягом чотирьох місяців з дня звернення Управлінням ДМС в Миколаївській області не було видано нову посвідку, натомість було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 4081.5-13124/48.2-19 від 20.11.2019 року. Дозвіл на імміграцію Позивачеві скасовано з огляду на те, що на момент подачі заяви щодо оформлення дозволу на імміграцію в Україну 25.04.2018 року термін перебування у шлюбі гр. ОСОБА_2 з гр. України ОСОБА_3 був менше двох років. Правильність оформлення документів та наявність підстав для надання дозволу на імміграцію було перевірено територіальним органом ДМС в Миколаївській області, який не виявив жодних порушень та дійшов висновку про задоволення заяви та надання Позивачеві дозволу на імміграцію.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, вважає рішення правомірним та прийнятим відповідно до діючого законодавства. Надав відзив на позов, згідно якого Під час перевірки документів було виявлено, що на момент подачі заяви щодо оформлення дозволу на імміграцію в Україну 25.04.2018 року термін перебування у шлюбі гр. ОСОБА_2 з гр. України ОСОБА_3 був менше 2 років. Баштанським PC УДМС України в Миколаївській області безпідставно були прийняті документи 25.04.2018 року. ОСОБА_2 повинен був звернутися із заявою щодо оформлення дозволу на імміграцію після двох років перебування у шлюбі з гр. України, а саме з 27.04.2018 року. На підставі чого і було прийнято відповідне рішення.
Суд, на підставі норм ч.3 статті 194 КАС, розглянув справу в письмовому провадженні.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає таке.
Нормою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд оцінює спірне рішення з врахуванням норм ч.2ст.2 КАС України.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477- ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В свою чергу, відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово нагадував, що будь-яке втручання у право особи має бути: 1) здійснено згідно з законом; 2) переслідувати легітимну мету або цілі; 3) бути необхідним у демократичному суспільстві (тобто пропорційним цілям, які мали бути досягнуті та виправданим).
З огляду на вищезазначені критерії, суд має при розгляді правомірності рішення та дій Відповідача, також надати відповідну оцінку.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про імміграцію» питання імміграції регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Статтею 1 Закону України "Про імміграцію" визначено, що імміграція-це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант -іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно дост.6 Закону України «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Статтею 12 Закону України «Про імміграцію» встановлені підстави для скасування дозволу на імміграцію, а саме: 1) якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 4) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 5) в інших випадках, передбачених законами України.
Наслідками скасування дозволу на імміграцію відповідно до ст. 13 цього Закону є вилучення у особи посвідки на постійне проживання. Крім того, особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-УІ іноземці та особи без громадянства користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України при умові, що вони перебувають в Україні на законних підставах. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Частиною сьомою статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні. Законність перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні обчислюється з урахуванням вимог Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, та Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.20 і 5 № 884 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 серпня 2015 р. за № 944/27389 (далі - Порядок обчислення).
Пунктом першим, третім та п'ятим частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» визначено, що дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано у разі, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; якщо іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018 року (далі - Порядок №321).
Відповідно до п. 1 Порядку № 321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто (п. 3 Порядку № 321).
Згідно з пп.5 п.7 Порядку №321, посвідка на постійне проживання належить обміну у разі досягнення 25 та 45 річного віку, а п.62 цього Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі, обміні посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається у разі: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.
Зміст спірних правовідносин полягає у розгляді відповідачем заяви позивача про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягнення ним 45-річного віку.
Відповідно до п.16 Порядку №321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Позивач, громадянин Сирійскої Арабської республіки, має паспорт № НОМЕР_1 , що виданий 23.05.2019 року.
27 квітня 2016 року між громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.
24.07.2019 року До УДМС України в Миколаївській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в зв'язку з досягненням 45- річного віку звернувся громадянин Сирійської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач здійснив перевірку матеріалів про надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання та встановив, що перебуваючи в Україні на законних підставах 25.04.2018 р. до Баштанського PC У ДМС України в Миколаївській області з клопотанням щодо надання дозволу на імміграцію в Україну відповідно до п.1 ч.3 т.4 Закону України «Про імміграцію» звернувся громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю дружиною гр. України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , шлюб укладено видане 27.04.2016 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції. Рішенням Баштанського PC У ДМС України в Миколаївській області за вих. № 1295 від 20.07.2018 року гр. ОСОБА_2 було надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано 08.08.2018 року посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_4 УДМС України в Миколаївській області.
Таким чином, було встановлено, що на момент подачі заяви щодо оформлення дозволу на імміграцію в Україну 25.04.2018 року термін перебування у шлюбі гр. ОСОБА_2 з гр. України ОСОБА_3 був менше 2 років.
Суд звертає увагу на те, що по перше передбачений Законом 2 річний строк дійсно не настав на момент подачі, однак цей строк настав всього лише через 2 дні, по друге заяву щодо оформлення дозволу на імміграцію, було перевірено та прийнято працівником територіального органу ДМС ще в 2018 році. Правильність оформлення документів та наявність підстав для надання дозволу на імміграцію було перевірено територіальним органом ДМС в Миколаївській області, який не виявив жодних порушень та дійшов висновку про задоволення заяви та надання Позивачеві дозволу на імміграцію.
Таким чином, втручання Відповідачем було здійснено згідно з законом, переслідувало легітимну мету або цілі, однак не було необхідним у демократичному суспільстві, тобто пропорційним цілям, які мали бути досягнуті та виправданим, оскільки Відповідач не зважив на те, що дії суб'єкта владних повноважень мають бути послідовними та відповідати правовій визначеності (Позивач не міг очікувати, що Відповідач формально знайде незначну помилку в діях своїх же службовців, і відмовить в обміні посвідки на постійне проживання в зв'язку з досягненням 45- річного віку).
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд дійшов висновку, що рішення № 4081.5-13124/48.2-19 від 20.11.2019 року, прийняте відповідачем з порушенням вимог ст. 2 КАС України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - позивач проживає на території України тривалий час; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мала місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача (Відповідачем формалізовано підставу відмови), тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають в цій частині задоволенню.
Відповідно і похідна вимога про зобов'язання Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області видати громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 нову посвідку на постійне проживання, підлягає частковому задоволенню.
Суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог у зв'язку з необхідністю забезпечити ефективний захист порушених прав Позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області вирішити питання щодо якого звернувся 24.07.2019 року громадянин Сирійської Республіки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про обмін посвідки на постійне проживання в зв'язку з досягненням 45- річного віку з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області щодо нездійснення обміну посвідки на постійне проживання за заявою громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 від 24 липня 2019 року у зв'язку із досягненням останнім 45-річного віку, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні з таких підстав.
Позивачем не зазначено в чому саме полягає бездіяльність, а Відповідачем доведено, що бездіяльності він не вчинив, оскільки прийняв рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №4081.5-13124/48.2-19 від 20.11.2019 року.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього ст. 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з огляду на фактичне задоволення позову, стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області належить 1536,80 грн. відповідно до квитанції від 25.11.2019 року.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_5 ) до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5-а,Миколаїв,54001 ЄДРЮОФОП 37844163) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області № 4081.5-13124/48.2-19 від 20.11.2019 року про скасування дозволу на імміграцію, виданого громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 від 20.07.2018 року.
3. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області вирішити питання щодо якого звернувся 24.07.2019 року громадянин Сирійської Республіки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про обмін посвідки на постійне проживання в зв'язку з досягненням 45- річного віку з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5-а,Миколаїв,54001 ЄДРЮОФОП 37844163) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 1536,80 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Мельник