про закриття провадження у справі
29 квітня 2020 р. Справа № 480/1895/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради про визнання дій протиправними, скасування повідомлення та повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради, в якій просить: визнати дії відповідача протиправними та скасувати повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії № 09-02/395 від 12.02.2020 року, а також скасувати повідомлення від 17.02.2020 року про відшкодування коштів по переплаченим житловим субсидіям в розмірі 14 338,52 грн.
Ухвалою суду від 27.03.2020р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
21.04.2020р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки підставою для відповідальності у вигляді повернення надмірно перерахованої суми субсидії є, зокрема, не повідомлення позивачем відомостей структурному підрозділу з питань соціального захисту населення щодо проживання родича позивача за адресою отримання житлової субсидії, що, у свою чергу, вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або на визначення її розміру.
Розглядаючи справу у спрощеному провадженні, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 цієї ж статті).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України термін «публічно-» означає, що такі функції суб'єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Предметом оскарження у справі є повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії № 09-02/395 від 12.02.2020 року, винесене у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про зміну складу зареєстрованих осіб, в якому запропоновано звернутися за призначенням житлової субсидії після вирішення питання щодо погашення заборгованості, а також повідомлення від 17.02.2020 року про відшкодування коштів по переплаченим житловим субсидіям в розмірі 14 338,52 грн, згідно з яким в результаті виявленої інформації про зміни складу зареєстрованих осіб з 21.08.2018 року було виявлено переплату субсидії на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2018р. до 30.09.2018р. та зазначено, що відповідно із законодавством позивачу необхідно внести переплачені їй кошти у розмірі 7816,58грн. та 6521,94грн. на рахунки Конотопської міської ОТГ та Мінсоцполітики (а.с.6-7).
Отже, у разі відмови у перерахуванні коштів Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради буде звертатися до суду про їх стягнення.
Таким чином, реалізація оспорюваних повідомлень полягала в направленні позивачу повідомлення, яке фактично є пропозицією врегулювання спору про право (повернення грошових коштів).
Правовідносини сторін в даній справі регулюються приписами ЦК України, Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. №848, Порядком повернення коштів, надмірно виплачених за призначеними субсидіями, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 року № 39/283/90/5 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку в разі виявлення при перевірках подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, органи соціального захисту населення вживають таких заходів: припиняють надання субсидії; повідомляють рекомендованим листом отримувачів житлової субсидії про припинення надання житлової субсидії, необхідність і терміни повернення надміру виплачених коштів (додаток 1); подають позовні заяви до суду (додаток 2) про стягнення надміру виплачених коштів (при неповерненні їх добровільно); повідомляють надавачів послуг про припинення надання субсидії.
Тобто повноваження відповідача ухваленням оспорюваних повідомлень обмежуються лише констатацією факту отримання позивачем (на думку відповідача) надміру виплачених коштів. Що стосується відшкодування, то вони не можуть бути примусово стягнені на підставі оспорюваних повідомлень (відповідно до Порядку - добровільно або шляхом пред'явлення відповідачем позову до суду).
У випадку, що є предметом дослідження, оспорювані повідомлення за своєю правовою природою є розпорядчими документами, якими скеровується діяльність органу (посадових осіб) при встановлені обставин, що можуть слугувати підставою для виникнення певних правовідносин (в даному випадку можливість звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції).
Між відповідачем і позивачем, щодо якого відповідачем в правовідносинах, що є предметом дослідження, безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій, існує спір про право щодо майна (отриманих грошових коштів).
При цьому оспорювані повідомлення не є адміністративними актами суб'єкта владних повноважень, що породжують певні правові наслідки безпосередньо для позивача, а саме повідомлення не мають обов'язкового характеру і безпосередньо не породжують настання відповідальності або інших негативних наслідків для позивача.
Таким чином, оскільки відповідачем в конкретних правовідносинах не здійснювалось будь-яких управлінських дій безпосередньо щодо позивача, спір, який, в даному випадку, за своєю природою носить приватноправовий характер, може вирішуватись в порядку цивільного судочинства шляхом звернення до суду відповідача з відповідним позовом про стягнення грошових коштів, а висновок про неправомірність повідомлень (в разі встановлення такого факту) може міститися не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення. Обраний позивачем (відносно якого безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій відповідачем) засіб захисту прав не відповідає суті правовідношення, оскільки оспорюваними повідомленнями не були безпосередньо порушені його права.
Наведене виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту першого частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Проте, необхідно зазначити, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.
В даному випадку, встановлена правова природа оспорюваних повідомлень унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання їх протиправними та скасування, у зв'язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися у судах, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2019 року у справі № №592/12182/16-а та у постанові від 28.11.2019 року у справі №592/7612/17.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження у адміністративній справі №480/1895/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради про визнання дій протиправними та скасування повідомлень.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст ухвали складений 29 квітня 2020 року
Суддя О.О. Осіпова