28 квітня 2020 р. Справа № 480/5552/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що у зв'язку з необхідністю оформлення пенсійних виплат та обов'язковим документальним підтвердженням трудового стажу він звернувся до відповідача з письмовою заявою про підтвердження стажу, в якій просив зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період роботи на території Луганської області в м. Брянка, починаючи з часу навчання та подальшої праці на вугільній шахті з 1981 по 1988 роки. До заяви було додано відповідні документи, які підтверджують факт роботи позивача на шахті та виконання ним підземних робіт. На даний час вказана територія є тимчасово окупованою та непідконтрольною Україні. Рішенням від 20.11.2019 р. йому відмовлено в задоволенні поданої заяви.
Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що факт зайнятості на зазначеній роботі на території Луганської області підтверджується даними трудової книжки та оригіналами письмових документів, виданих на підставі архівної документації, що збереглася за місцем його колишньої роботи. У зв'язку з цим відмова органу Пенсійного фонду України зарахувати до його трудового стажу спірні періоди роботи на шахті на території Луганської області порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист, тому просить суд зобов'язати відповідача зарахувати йому трудовий стаж, набутий на території Луганської області, до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області права позивача не порушено, оскільки до його компетенції не віднесено зарахування періодів роботи в пільговому обчисленні, натомість такі повноваження має Комісія з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Зазначає, що позивачем звернено вимоги до неналежного відповідача, у зв'язку з чим просить суд замінити відповідача належним - Комісією з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.09.2019 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, в якій просив зарахувати до його трудового стажу період роботи на території Луганської області в м. Брянка, починаючи з часу навчання та подальшої праці на вугільній шахті з 1981 по 1988 роки. До заяви було додано відповідні документи, які підтверджують факт роботи позивача на шахті та виконання ним підземних робіт (а.с.10).
Рішенням Комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.11.2019 р. № 10 позивачу відмовлено в підтвердженні стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.11,44).
Суд вважає, що рішення про відмову позивачу в підтвердженні стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення", який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших передбачених джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
На підставі ст. 8 Закону громадяни України мають право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Так, за період роботи до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, страховий стаж підтверджується відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.09.1981 р. по 28.03.1983 р. позивач навчався в Технічному училищі 18 м. Брянка Луганської області, в період з 01.11.1986 р. по 29.12.1986 р. навчався в професійно-технічному училищі № 60 м. Брянка Луганської області (а.с.16), в період з 1982 року по 1988 рік працював на вугільній шахті в Луганській області, зокрема, в період з 26.08.1982 р. по 04.11.1983 р. та в період з 11.01.1986 р. по 31.10.1986 р. працював повний робочий день на підземній роботі, що підтверджується трудовою книжкою, а також довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 650 від 19.04.2019 р., виданою на ім'я ОСОБА_1 , про те, що йому з січня 1986 року по березень 1988 року була нарахована заробітна плата, яка враховується для обчислення пенсії; довідкою, виданою на ім'я ОСОБА_1 , № 649 від 19.04.2019 р. про те, що ОСОБА_1 з серпня 1982 року по грудень 1986 року періодично працював на шахті з повним робочим днем на підземних роботах; довідкою № 651 від 19.04.2019 р., виданою на ім'я ОСОБА_1 , про відповідність сум, зазначених у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 650 від 19.04.2019 р., сумам особових рахунків (розрахунково-платіжним відомостям), що знаходяться в архіві з 11.01.1986 р. по 21.03.1988 р. в книзі № 757 (1984-1988); довідкою № 652 від 19.04.2019 р., в якій зазначено, що всі архівні документи знаходяться на зберіганні за адресою: АДРЕСА_1 ; довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 648 від 19.04.2019 р., виданою на ім'я ОСОБА_1 , про те, що він виконував повний робочий день на підземній роботі за період з 11.01.1986 р. по 09.09.1986 р., за період з 10.09.1986 р. по 31.10.1986 р., за період з 01.11.1986 р. по 30.11.1986 р., за період з 01.12.1986 р. по 28.12.1986 р., за період з 29.12.1986 р. по 21.03.1988 р.; довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 647 від 19.04.2019 р., виданою на ім'я ОСОБА_1 , про те, що ОСОБА_1 виконував повний робочий день на підземній роботі за період з 26.08.1982 р. по 23.03.1983 р. та за період з 28.03.1983 р. по 04.11.1983 р., які узгоджуються із записами за цей період у трудовій книжці позивача (а.с.12-15,16,17-22). Отже, вказаний період роботи підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача.
Рішенням від 20.11.2019 р. № 10 позивачу відмовлено в підтвердженні стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, з посиланням на ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" за якими будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Однак суд не погоджується з такою позицією відповідача та вважає, що надані позивачем довідки мали бути враховані відповідачем при вирішенні питання про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, через те, що їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадянина, оскільки захоплення незаконними озброєними формуваннями території, на якій розташоване підприємство, не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними та недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці, наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, § 45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 грудня 2016 року). Постановлено, що зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії наявних de facto органів та інститутів окупаційної влади далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. Це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи суди. Виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, включаючи ЄСПЛ. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало би позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
У даному випадку відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку час навчання та періоди роботи на шахті в Луганській області підтверджується матеріалами справи та не спростовуються відповідачем. У свою чергу, відповідачем всупереч ст. 77 КАС України не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову в підтвердженні стажу роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Доводи позовної заяви відповідачем не заперечуються.
Таким чином, відповідач як державний орган, який зобов'язаний відповідно до ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зобов'язаний був відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, підтвердити стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, на підставі заяви позивача. Однак, як встановлено судом, відповідачем було відмовлено в підтвердженні відповідного стажу роботи позивача, у зв'язку з чим таке його рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У свою чергу, суд з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", від 13.02.2011 року у справі "Чуйкіна проти України").
Конституційний Суд України у рішенні 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 р. у справі № 826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до стажу позивача періоди роботи на посадах, що дають право йому на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 768,40 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.3).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області про результати розгляду заяви від 20 листопада 2019 року № 10, яким відмовлено ОСОБА_1 в підтвердженні стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, на підставі документів, що підтверджують трудовий стаж та надають право на нарахування (коригування) пенсійного забезпечення, виданих "Государственным унитарным предприятием Луганской народной республики "Углереструктуризация", ЕГРЮЛ 62801408, адрес: 94000, Луганская народная республика, г. Стаханов, ул. Дзержинского, дом 14", а саме:
- довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 650 від 19.04.2019 р., виданої на ім'я ОСОБА_1 , про те, що йому з січня 1986 року по березень 1988 року була нарахована заробітна плата, яка враховується для обчислення пенсії;
- довідки, виданої на ім'я ОСОБА_1 , № 649 від 19.04.2019 р. про те, що він з серпня 1982 року по грудень 1986 року періодично відповідно до наданої інформації працював на шахті з повним робочим днем на підземних роботах;
- довідки № 651 від 19.04.2019 р., виданої на ім'я ОСОБА_1 , про відповідність сум, зазначених у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 650 від 19.04.2019 р., сумам особових рахунків (розрахунково-платіжним відомостям), що знаходяться в архіві з 11.01.1986 р. по 21.03.1988 р. в книзі № 757 (1984-1988);
- довідки № 652 від 19.04.2019 р., в якій зазначено, що всі архівні документи знаходяться на зберіганні за адресою: АДРЕСА_1 ;
- довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 648 від 19.04.2019 р., виданої на ім'я ОСОБА_1 , про те, що він виконував повний робочий день на підземній роботі за період з 11.01.1986 р. по 09.09.1986 р., за період з 10.09.1986 р. по 31.10.1986 р., за період з 01.11.1986 р. по 30.11.1986 р., за період з 01.12.1986 р. по 28.12.1986 р., за період з 29.12.1986 р. по 21.03.1988 р.;
- довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 647 від 19.04.2019 р., виданої на ім'я ОСОБА_1 , про те, що він виконував повний робочий день на підземній роботі за період з 26.08.1982 р. по 23.03.1983 р. та за період з 28.03.1983 р. по 04.11.1983 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Л.М. Опімах