справа№380/1494/20
29 квітня 2020 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду 24.01.2020 надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0001521307, №0001491307, №0001511307 від 11.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.01.2019 позивачем отримано матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Зазначає, що таким чином ознайомився з копіями документів долучених до позовної заяви позивач з'ясував, що Головним управлінням ДФС у Львівській області у період з 06.02.3019 по 12.02.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 21.12.2016. За результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 18.02.2019 №237/13.7/ НОМЕР_1 , податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16/1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 170 Податкового кодексу України. За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення. Позивач не погоджується із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що Головним управлінням ДФС у Львівській області грубо порушено процедуру проведення перевірки, а ряд висновків контролюючого органу вказаних в акті перевірки не відповідають діючому податковому законодавству.
Вказує, що в акті перевірки зазначено, що копія наказу, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки надіслано 24.01.2019. Отже, останнім днем строку, протягом якого пошта зобов'язана була вручити позивачу рекомендований лист, а позивач міг отримати надіслану податковим органом кореспонденцію і після спливу якого вважатиметься, що отримав наказ та повідомлення, є 23.02.2019. Проте, перевірка розпочата податковим органом 06.02.2019, тобто до закінчення законодавчо встановленого строку для отримання копій наказу та письмового повідомлення про проведення перевірки. Отже, податковий орган в порушення норм ст.42, п.2 ст.79 Податкового кодексу України розпочав і провів перевірку без повідомлення фізичної особи ОСОБА_1 про проведення такої та без вручення позивачу наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Разом з тим вказує, що податковим органом у період з 06.02.3019 по 12.02.2019 проведено перевірку, якою встановлено, що ОСОБА_1 за 2016 рік отримала дохід від ПАТ «Укрсоцбанк» у вигляді анулювання (прощення) боргу на суму 568 074,87 грн та на думку контролюючого органу такий дохід підлягає включенню до загального місячного (річною) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації), в результаті чого ОСОБА_1 занижено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Із вказаною позицією Головного управління ДФС у Львівській області позивач не погоджується, оскільки вважає, що методика розрахунку додаткового блага зовсім інша ніж та, яку застосовує Відповідач в акті перевірки. Вказує, що операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року, підлягають застосуванню положення п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України про не включення до бази оподаткування курсової різниці, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не включення суми процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, а також положення п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) про не включення до бази оподаткування основної суми боргу, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного оподаткованого року. Зазначає, що податковим органом за результатами перевірки здійснено нарахування позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору лише на підставі листа ПАТ «Укрсоцбанк» №11.1-186/79-1146 від 22.11.2017 та Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ, які не є первинними обліковими документами для цілей бухгалтерського обліку. Враховуючи наведене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.02.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 05 березня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує повністю. Позиція відповідача зводиться до того, що Головним управлінням ДФС у Львівській області у період з 06.02.2019 по 12.02.2019 на підставі наказу №440 від 23.01.2019 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення №39 від 23.01.2020 про дату початку та місце проведення перевірки, які надіслані рекомендованим листом з повідомлення про вручення, здійснено перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Предметом документальної перевірки є, зокрема, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів. Враховуючи наведене, вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення документальної невиїзної перевірки, слід розглядати, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема щодо надання відомостей про обставини спірних операцій та їх оподаткування, чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.
Також зазначає, що контролюючим органом попередньо, до початку проведення перевірки скеровано на адресу ОСОБА_1 повідомлення-виклик № 29642 від 31.10.2018 щодо надання інформації з питань неподання податків декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, однак ОСОБА_1 відповіді не надано.
Вказує, що актом перевірки, на підставі відомостей центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, а також листа ПАТ «Укрсоцбанк» №11.1-186/79/1146 від 22.11.2017 встановлено, що фізичній особі - ОСОБА_1 здійснено анулювання кредиторської заборгованості в І кв. 2016 року в сумі 568 074,87 грн, що відображено в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1ДФ) за ознакою доходу "126" - додаткове благо, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Також звертає увагу суду, що згідно Довідки №04.22-08/96-8371 від 13.09.2018, ОСОБА_1 було відомо про анулювання основної кредитної заборгованості за договором кредиту №634/29-59 від 24.12.2007 в сумі 22 893,15 долара США, що еквівалентно 568 763,13 грн. А отже, банком дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов'язують обов'язок ОСОБА_1 відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Однак, всупереч вимог Податкового кодексу України ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до ДПІ у Дрогобицькому районі ГУ ДФС у Львівській області за 2016 рік не подавала, доходи у вигляді додаткового блага за 2016 рік не декларувала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді анулювання боргу за кредитним договором за 2016 рік не сплачувала.
Зважаючи на вищевикладене, за порушення ОСОБА_1 абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України податковим органом донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 102 253,48 грн. Також перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 за 2016 рік занизила військовий збір на загальну суму 8 521,12 грн.
Разом з тим зазначає, що до позовної заяви не подано жодних доказів, які б підтверджували, що зміна валюти зобов'язання за згаданим кредитним договором мала місце, а відтак відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
Головним управлінням ДФС у Львівській області у період з 06.02.2019 по 12.02.2019 на підставі наказу №440 від 23.01.2019 (а.с.53) про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення №39 від 23.01.2020 (а.с.54) про дату початку та місце проведення перевірки, здійснено перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За результатами проведеної перевірки, оформлено акт перевірки від 18.02.2019 №237/13.7/ НОМЕР_1 (а.с.7-18), встановлено порушення вимоги абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16/1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 170 Податкового кодексу України.
За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі акта перевірки від 18.02.2019 №237/13.7/ НОМЕР_1 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 11.03.2019 №0001521307, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 128 816, 85 грн, в тому числі основний платіж - 102 253, 48 грн, штрафні санкції - 25 563, 37 грн (а.с.19);
- від 11.03.2019 №0001491307, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 10 615, 40 грн, в тому числі основний платіж - 8 521,12 грн, штрафні санкції - 2 130,28 грн (а.с.20);
- від 11.03.2019 №0001511307, яким ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн (а.с. 21).
Позивач не погоджується із рішенни контролюючого органу та звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Податковий кодекс України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України) відповідно до п. 1.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).
Органи державної податкової служби згідно п.75.1 ст.75 ПК України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до п. 79.2. ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до п. 79.3. ст. 79 ПК України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Відповідно до п. 42.1. статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Відповідно до п. 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.42.4 ст.42 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Судом з матеріалів справи встановлено, що в змісті акту перевірки зазначено : «копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.01.2019р. № 440, а також письмове повідомлення від 23.01.2019 року № 39 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано ОСОБА_1 24.01.2019р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення (квитанція № 7900310148756)» (а.с.7).
Таким чином, останній день строку, протягом якого пошта зобов'язана вручити рекомендований лист, та після спливу якого вважатиметься належним чином вручений наказ та повідомлення - 23.02.2019.
Однак, до матеріалів справи на спростування вказаних обставин відповідач не надав жодних належних доказів вручення надісланого наказу та повідомлення, та відсутні в матеріалах справи докази надсилання таких на адресу позивачу.
Більше того, документальна позапланова невиїзна перевірка розпочата податковим органом 06.02.2019, тобто до закінчення встановленого строку для отримання позивачем копії наказу та письмового повідомлення про проведення перевірки.
Водночас, незважаючи на не обов'язкову присутність платника податків під час невиїзної перевірки, останній має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України).
Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 804/15542/13, та постановою Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 804/4595/15.
Отже, як встановлено судом та не доведено відповідачем протилежного, податковий орган в порушення норм ст.42, п.2 ст.79 Податкового кодексу України розпочав і провів перевірку без повідомлення фізичної особи ОСОБА_1 про проведення такої та без вручення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі №821/597/17 зазначив, що відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. З огляду на буквальний аналіз вказаних норм, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, про що безпосередньо зазначено в нормах згідно яких прийняті акти індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі.
Верховний Суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, рішення, вимога прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Неприйнятним є також спосіб встановлення податковим органом правопорушення стосовно витрат сформованих позивачем, без перевірки документів, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення перевірки. Документальний спосіб дослідження у будь-якому випадку передбачає документи, як предмет такого дослідження, висновок податкового органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливій виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення належної перевірки.
З огляду на зазначене, з наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки протиправною та відсутності правових наслідків такої, а саме компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії, тобто податкового повідомлення- рішення.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі 826/442/13-а, від 20.03.2018 у справі №810/1438/17, від 06.02.2018 у справі № 802/1241/17-а, від 21.02.2018 у справі № 821/371/17 та від 25.06.2018 у справі № 819/1355/17, відповідно до яких податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 86.1. статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до пункту 86.4. статті 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.
За положеннями пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.
Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що платник податків, отримавши акт перевірки, має право протягом п'яти робочих днів подати заперечення на такий акт із викладенням мотивів незгоди з висновками акта перевірки, які обов'язково повинні враховуватися контролюючим органом при прийнятті рішень про визначення грошових зобов'язань.
Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі №815/2175/16 (адміністративне провадження №К/9901/28955/18)
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання чи вручення ОСОБА_1 акта перевірки від 18.02.2019 №237/13.7/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, чим позбавлено позивача права подати заперечення на такий акт із викладенням мотивів незгоди з висновками акта перевірки, які обов'язково повинні враховуватися контролюючим органом при прийнятті рішень про визначення грошових зобов'язань.
Таким чином, всупереч доводам відповідача, позивач не отримав копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.01.2019 № 440, письмового повідомлення від 23.01.2019 року № 39 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та акта перевірки від 18.02.2019 №237/13.7/ НОМЕР_1 та був позбавлений права взяти участь при проведенні перевірки та подати заперечення на акт для спростування зазначених у акті порушень.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, оскільки Головним управлінням ДФС у Львівській області порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, то така перевірка є протиправною з відсутністю правових наслідків такої, відтак складений акт від 18.02.2019 №237/13.7/ НОМЕР_1 не може вважатися належним доказом, а відповідно прийняті на підставі цього акта перевірки податкові повідомлення - рішення від 11.03.2019 №0001521307, №0001491307, №0001511307 є протиправними.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 11.03.2019 №0001521307, №0001491307, №0001511307.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ 43143039), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1386,40 грн (одна тисяча триста вісімдесят шість гривень, 40 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 29.04.2020.
Суддя Коморний О.І.