справа№380/1890/20
29 квітня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Пшеницької Галини Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Сокальського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - ГУДМС України у Львівській області) в особі Сокальського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - Сокальський РВ ГУ ДМС України у Львівській області з наступними вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Сокальського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Сокальського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що чинним законодавством України передбачено можливість видати громадянину України паспорт як у формі книжечки, так і у вигляді картки. Зазначає, що відмова відповідача у видачі паспорта в формі книжечки її сину є порушенням його громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації, в тому числі при реєстрації та подальшому складанні зовнішнього незалежного тестування. Крім того, позивач зазначила, що отримання її сином паспорта у формі картки суперечить його релігійним переконанням та світогляду. Таким чином, позивач вважає протиправною відмову відповідача у видачі її сину ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року. У зв'язку з цим, звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді від 10.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач позову не визнав. 30.03.2020 (вх. №17151) від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до ч.4 ст.21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України” передбачено, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Тому, на думку відповідача, законодавцем чітко визначено, що паспорт громадянина України виготовляється виключно у формі картки. Додатково з цим, представник відповідача наголошує, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Тому вважає безпідставною та необґрунтованою вимогу щодо визнання протиправною відмову відповідача. Одночасно зазначає, що позивач зверталася про видачу паспорта відповідно до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України від 13.04.2012, який втратив чинність, оскільки на даний час діє Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що звернення ОСОБА_1 було розглянуто Сокальським РВ ГУ ДМС України у Львівській області у відповідності до вимог Закону України “Про звернення громадян”, оскільки нормами п.7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, передбачено, що оформлення, обмін та видача паспорта здійснюється на підставі заяви, поданої особою, яка досягла 14 років, особисто. Таким чином, відповідач не приймав рішення про відмову в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки. З огляду на вказане, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.
03.04.2020 позивач подала відповідь на відзив (вх. №18163). Зазначила, що заява про видачу паспорта її сину подавалася відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII. Наголосила, що відмова у видачі паспорта у формі книжечки обґрунтована внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, які набули чинності з 21.06.2019, згідно яких Державна міграційна служба до врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта у вигляді книжечки громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Отже, з отриманої відповіді вбачається, що відповідач прийняв рішення про відмову у видачі паспорта у формі книжечки. Таким чином, позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що заява про видачу паспорта у формі книжечки розглянута згідно Закону України “Про звернення громадян”.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в інтересах якого діє його мати ОСОБА_2 , звернувся із заявою до Сокальського РВ ГУ ДМС у Львівській області про видачу паспорта у вигляді книжечки зразка 1994 року, у зв'язку з релігійними переконаннями.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Сокальський РВ ГУ ДМС України у Львівській області листом від 26.02.2020 №4636-39/4636.1-20 повідомив ОСОБА_1 про те, що порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 за №302. Також у відповіді зазначалося про те, що вказаною постановою затверджено, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв. Переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть вважатися законною підставою для увільнення від своїх обов'язків перед державою, або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Водночас, в оскаржуваному рішенні зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни від 03.04.2019 №398 “Про внесення змін до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2015 №302” до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2015 №302 внесено зміни, якими передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта у вигляді книжечки громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Таким чином, за відсутності відповідного рішення суду на момент звернення, у Сокальського РВ ГУ ДМС України у Львівській області відсутні підстави для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч.1 ст.13 та ч.1 ст.21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” №5492-VI від 20.11.2012, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч.3 ст.13 згаданого Закону паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (в редакції постанови Верховної Ради України №3423-XII від 02.09.1993), з наступними змінами та доповненнями, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт”. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис “Паспорт громадянина України”. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України” (надалі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992;
- з 01.11.2016 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією Постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (п.3 Постанови №302).
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відмова у видачі ОСОБА_1 паспорта у вигляді книжечки порушує його конституційні права.
Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України, зокрема зазначається, що неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвитку людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами, зокрема з Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя “охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру” (п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі “C. проти Бельгії” від 07.08.1996 (Reports 1996).
Стаття 8 Конвенції захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі “Pretty проти Сполученого Королівства” (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п. 65. рішення ЄСПЛ у справі “Олександр Волков проти України” (заява №21722/11).
Таким чином, суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що норми Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону. Тобто втручання не було “встановлене законом”, не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у спірному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, позивач у позовній заяві наголошувала, що паспорт у вигляді картки, який містить безконтактний електронний носій суперечить релігійним переконанням та світогляду ОСОБА_1 , адже він відмовляється від зняття біометричної інформації щодо себе та подальшого її зберігання, використання та обробки.
Суд вважає такі доводи позивача обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про захист персональних даних” №2297-VI від 01.06.2010, з наступними змінами та доповненнями, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.2 вищевказаного Закону).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.5, 6 ст.6 цього).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є, перш за все, згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, аналізуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини вказаної справи, суд зазначає, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що, в свою чергу, обумовлює неякісність закону та порушення конституційних прав такої особи.
При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17).
Так, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог. Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідач у відзиві на позов наголошував, що ОСОБА_1 не звертався особисто із заявою про видачу йому паспорта у вигляді книжечки зразка 1994 року.
Однак, суд відхиляє вказані доводи відповідача, адже у листі відповідача від 26.02.2020 №4636-39/4636.1-20 вказано, що підставою для відмови у видачі паспорта у формі книжечки є те, що відповідні норми законодавства не передбачають такої можливості.
Крім того, суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке надане саме ОСОБА_1 , а не його матері.
Також суд відхиляє аргументи відповідача про те, що за результатами розгляду заяви не прийнято рішення про відмову, а лише надано відповідь в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян". Так, згідно листа відповідача від 26.02.2020 №4636-39/4636.1-20 вбачається, що заява позивача розглянута по суті і в ній зазначено, що правові підстави для оформлення паспорта у формі книжечки відсутні, тобто фактично відповідачем за результатами розгляду заяви було прийнято саме рішення.
Щодо покликання відповідача на те, що звернення позивача було відповідно до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України від 13.04.2012, який втратив чинність, оскільки на даний час діє Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.24 Постанови №302, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Отже, оскільки заява ОСОБА_1 була прийнята працівником територіального органу ДМС, а відмова у видачі паспорта від 26.02.2020 №4636-39/4636.1-20 не містить жодного покликання не неправильний спосіб звернення або неповноту поданих документів, суд відхиляє вказані аргументи відповідача як безпідставні.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
У зв'язку з цим, суд вважає протиправною відмову ГУ ДМС України у Львівській області в особі Сокальського РВ ГУ ДМС України у Львівській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Тому, з метою ефективного захисту порушеного права, суд дійшов висновку зобов'язати ГУ ДМС України у Львівській області в особі Сокальського РВ ГУ ДМС України у Львівській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, позовні вимоги задовольнити повністю.
Щодо судових витрат, то оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 26-26, 73-77,139, 244- 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Сокальського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Сокальського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області в особі Сокальського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 37831493, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 11) на користь ОСОБА_2 (паспорті дані НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_2 (вісімсот АДРЕСА_3 ) гривень 80 копійок судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 29.04.2020.
Суддя Потабенко В.А.