справа № 813/1958/13-а
22 квітня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В. розглянувши в судовому засіданні питання про закриття провадження у справі № 813/1958/13-а (№ 2а-5037/12/1370) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 , Нагачівської сільської ради Яворівського району про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості, що виникла внаслідок переплати пенсії у сумі 86 176,85 грн., -
Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом, до ОСОБА_1 , Нагачівської сільської ради Яворівського району в якому просило:
- визнати протиправними дії посадових осіб Нагачівської сільської ради Яворівського району та пенсіонера ОСОБА_1 щодо надання недостовірних довідок, які стали підставою для призначення пенсії, як державному службовцю;
- стягнути солідарно із Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області та ОСОБА_1 заборгованість із зайво виплаченої пенсії (переплати) в сумі 86 176,85 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року за № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області припинило свою діяльність шляхом злиття та утворено нове - Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року за № 821 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», реорганізовано Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
У зв'язку з наведеним, судом постановлено замінити сторону позивача на належного правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наявних документів управлінням пенсійного України в Яворівському районі прийнято розпорядження №136904 від 31.03.2006 року про призначення пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю з 27.03.2006 року. Однак, за результатами зустрічної звірки позивача у Нагачівській сільській раді встановлено, що Нагачівською сільською радою для призначення пенсії державного службовця ОСОБА_1 надано недостовірні довідки, які стали підставою для призначеня пенсії ОСОБА_1 Внаслідок зловживань з боку пенсіонера та Нагачівською сільською радою, позивачем зайво виплачена сума пенсії, як державному службовцю (переплата) в сумі 86176,85 грн., за період з 27.03.2006 року по 31.05.2012 року.
При постановленні ухвали суд виходить з наступного:
Судом встановлені наступні обставини:
15 травня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області здійснило зустрічну перевірку у Нагачівській сільській раді про правильність видачі довідок на призначення пенсії як посадовій особі місцевого самоврядування ОСОБА_1 . За результатами якої виявило зайво виплачено пенсію ОСОБА_1 як державному службовцю (переплата) в сумі 86176,85 грн., за період з 27.03.2006 року по 31.05.2012 року..
Вважаючи, що вказана сума переплати повинна бути стягнута з ОСОБА_1 та Нагачівської сільської ради Яворівського району, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Представники сторін в судове засідання не з'язвились.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи місцевого самоврядування. Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
Частиною четвертою статті 50 КАС України визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить про те, що з наведених у цих пунктах підстав громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Однак і в цих випадках водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.
Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, яка б надавала право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 46 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, сторони.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Оскільки спірні правовідносини стосуються права ОСОБА_1 на грошові кошти, отримані нею внаслідок виплати пенсії, тобто цивільного права, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 819/1324/15 (провадження № 11-602апп18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 802/461/17-а (провадження № 11-1408апп18).
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим, відтак провадження у справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі № 813/1958/13-а (№ 2а-5037/12/1370) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 , Нагачівської сільської ради Яворівського району про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості, що виникла внаслідок переплати пенсії у сумі 86 176,85 грн. - закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду до юрисдикції місцевого загального суду в порядку ЦПК.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена в повному обсязі 27.04.2020 року.
Суддя Гавдик З.В.