29 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/1681/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо призначення йому пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років у зменшеному розмірі з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 12.04.2018 пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного у довідці Полтавського ОВК станом на 1.01.2018.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області та до 1.01.2018 отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90 % грошового забезпечення. Однак, з 1.01.2018 відповідач провів перерахунок його пенсії у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.18 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", зменшивши при цьому відсоткове співвідношення до грошового забезпечення до 70 %. На цій підставі позивач 12.04.2018 подав заяву про переведення на пенсію по інвалідності, однак відповідач обчислив розмір пенсійної виплати виходячи з 8 % грошового забезпечення, тоді як позивач має право на обчислення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років, право на яку він набув до 1.01.2018, що становитиме 90 % грошового забезпечення.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 45-46/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що пенсія по інвалідності ОСОБА_1 не може бути призначена у розмірі пенсії за вислугу років, адже максимальний розмір останньої обмежено 70% грошового забезпечення, що є меншим від розміру пенсії по інвалідності (80%).
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи
Позивач є військовим пенсіонером, з 28.12.2004 отримував пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області.
Пенсія за вислугу років позивачу призначена у розмірі 90% грошового забезпечення (вислуга років - 34), що підтверджено копією розрахунку на пенсію за вислугу років /а.с. 27/.
До 1 січня 2018 року позивач отримував пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями протоколів про перерахунок пенсійних виплат /а.с. 28-30/.
12.04.2018 позивачем подано до пенсійного органу заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності як особі з інвалідністю другої групи, що сторони не заперечують.
На підставі цієї заяви відповідач здійснив розрахунок та нарахування ОСОБА_1 з 12.04.2018 пенсії по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення, що підтверджено копією протоколу /а.с. 31/.
28.02.2020 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років з урахуванням 90% грошового забезпечення /а.с. 16/.
Листом від 16.03.2020 вих.№1273-1173/К-03/8-1600/20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку, оскільки розмір пенсії за вислугу років обмежено 70% грошового забезпечення /а.с. 42-44/.
Позивач, не погодившись з такою відповіддю пенсійного органу, звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Стаття 58 Конституції України проголошує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, урегульовано Законом України від 9.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
За змістом статті 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Статтею 18 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - 80 процентів.
Водночас, статтею 23 Закону №2262-ХІІ визначено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Згідно з частиною другою статті 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
8.07.2011 прийнято Закон №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набув чинності 1.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".
27.03.2014 прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 1.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри "80" замінено цифрами "70". Ці зміни набрали чинності з 1.05.2014.
Поряд з цим, статтею 63 Закону №2262-ХІІ визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій. Зокрема, частиною четвертої цієї статті (у редакції, чинній з 1.01.2017) передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Оцінка судом обставин справи
Спір у цій справі стосується наявності підстав для обчислення пенсії по інвалідності позивачу у розмірі пенсії за вислугу років.
Суд враховує, що можливість обчислення військовослужбовцю пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років прямо передбачена статтею 23 Закону №2262-ХІІ.
Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 5.04.01 №3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зауважує, що позивач до 1 січня 2018 року набув право на пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного, суд, виходячи з принципів верховенства права, соціальної справедливості та правової визначеності, враховуючи набуття позивачем права на пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, погоджується з доводами позивача про те, що його пенсія по інвалідності з 12.04.2018 має бути перерахована у розмірі пенсії за вислугу років, тобто виходячи з 90% грошового забезпечення.
Суд враховує, що внаслідок перерахунку чи переведення особи на інший вид пенсійної виплати її розмір у будь-якому випадку не може зменшуватись, а у разі зменшення суми пенсії - її виплата проводиться у попередньому розмірі.
Доводи відповідача про неможливість обчислення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років з огляду на обмеження на момент переведення позивача на пенсію по інвалідності максимального розміру пенсії за вислугу років 70% грошового забезпечення суд відхиляє як безпідставні, оскільки позивач набув право на пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, й цей розмір не може бути зменшеним.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є особою з інвалідністю другої групи.
Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.
Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконати без достатніх зволікань.
У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.
З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання ГУПФ України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення суду належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 12 квітня 2018 року у розмірі пенсії за вислугу років, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 1 січня 2018 року, та провести виплату перерахованої пенсії з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За змістом пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя О.О. Кукоба