27 квітня 2020 року Справа № 160/2263/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-МК.." до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
25.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК..» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.10.2019 року № 000392509 (Форма "Р") на загальну суму 94365,00 грн. та від 18.10.2019 року № 000397509 (Форма "Р") на загальну суму 104850,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевірка була проведена з порушенням законодавчо встановленої процедури, оскільки наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки не були вручені ТОВ «КРАЙ-МК..». Висновки Акту перевірки позивач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, позивач вказує на те, що порушення, встановлені актом перевірки базуються виключно на вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018 року у справі № 199/5543/18, яким контрагента позивача - СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» (код ЄДРПОУ 39524473) визнано фіктивним. У свою чергу сам Акт перевірки не містить жодних зауважень до первинних документів, складених позивачем.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року відкрито провадження у справі № 160/2263/20 та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 17.03.2020.
17.03.2020 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 1645-п від 15.03.2019 року та повідомлення від 18.03.2019 року № 523 направлено на адресу позивача рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, а тому, у відповідності до положень ПК України, позивач вважається повідомленим про початок проведення перевірки. Крім того, оскільки вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018 року у справі № 199/5543/18 СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» визнано фіктивним, неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за 2017 рік по взаємовідносинам з цим контрагентом-постачальником. Таким чином, первинні документи, які складені ТОВ «КРАЙ-МК..» по взаємовідносинам з СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтвердити факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.
17.03.2020 року позивачем надано додаткові пояснення щодо окремих обставин справи, у яких вказує на те, що висновки відповідача про своєчасне направлення на адресу позивача наказу про проведення перевірки до її початку не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки за загальним змістом термін "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей, з яким платник має бути обізнаний, а й отримання ним зазначених відомостей. Відтак, перевірку проведено без дотримання обов'язкових для цього умов, що свідчить про протиправність дій контролюючого органу щодо проведення такої перевірки та прийняття за її наслідками оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є самостійною підставою для його скасування.
01.04.2020 року позивачем подано заяву про стягнення судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на відзив, що міститься у матеріалах справи. Проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.
17.03.2020 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.
У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.
Відповідно до наказу № 1645-п від 15.03.2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КРАЙ-МК..» та повідомлення від 18.03.2019 року № 523, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Руденко В.М. відповідно до п.п. 20.1.4 а. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «КРАЙ-МК..» (код ЄДРПОУ 40333959) з СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» (код ЄДРПОУ 39524473), за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
За результатами перевірки складений Акт від 22.04.2019 року № 22964/64-36-14-09/40333959 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення ТОВ «КРАЙ-МК..»:
- п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, занижено податок на прибуток в 2017 році на загальну суму 75492,00 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 83880,00 грн., в тому числі: у червні 2017 року на суму 67763,00 грн.; у серпні 2017 року на суму 16117,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення рішення:
- від 18.10.2019 року № 000392509 (Форма "Р") на загальну суму 94365,00 грн.: за податковими зобов'язаннями - 75492,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18873,00 грн.;
- від 18.10.2019 року № 000397509 (Форма "Р") на загальну суму 104850,00 грн.: за податковими зобов'язаннями - 83880,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -20970,00 грн.
Правомірність винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом спору у цій адміністративній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Статтею 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).
Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Зокрема, п. 79.1 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За правилами п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави зробити висновок, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не виключає необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки.
Крім того, хоча п. 79.3 ст. 79 ПК України і визначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте, брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, що передбачене пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України, а відтак, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.
Недотримання посадовими особами контролюючого органу встановлених вказаними статтями ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.
При цьому, сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Отже, виходячи з викладених норм ПК України, можна зробити висновок, що тільки виконання умов належного сповіщення платника податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, надає право контролюючому органу розпочати таку перевірку.
Водночас, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2019 року у справі № 826/13963/16 (адміністративне провадження № К/9901/40298/18), правові наслідки оскаржуваних дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок (у тому числі наказів про призначення перевірки) є вичерпаними у випадку проведення перевірки, а тому, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
При цьому, суд звертає увагу на те, що сам наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 1645-п від 15.03.2019 року позивачем не оскаржувався.
За таких обставин, доводи позивача щодо неотримання наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки не можуть бути достатніми підставами для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000392509 та № 000397509 від 18.10.2019 року.
Щодо суті порушень, які знайшли своє відображення у податкових повідомленнях-рішеннях № 000392509 та № 000397509 від 18.10.2019 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Як видно з матеріалів справи, між ТОВ «КРАЙ-МК..» (Покупець) та СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА (Постачальник) було укладено договір поставки молока № 1/30-М від 30.05.2017 року, у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язується у порядку і на умовах, передбачених договором поставки молока передати Покупцю молоко коров'яче незбиране, а Покупець зобов'язується у порядку і на умовах, передбачених Договором, прийняти Товар та оплатити його вартість.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані такі первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, торгівельні накладні на перевезення молочної сировини, товарно-транспортні-накладні, відомості про вантаж, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості.
Водночас, суд зазначає, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018 року у кримінальній справі № 199/5543/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, оскільки у грудні 2014 року ОСОБА_1 , діючи умисно, передав невстановленій слідством особі за обіцяну матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписаний ним протокол загальних зборів учасників СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» та нотаріально завірений статут СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА».
Таким чином, ОСОБА_1 , діючи умисно, за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши протокол загальних зборів учасників СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» та нотаріально завірений статут СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» (код ЄДРПОУ 39524473), на підставі якого створюється юридична особа, і тим самим в порушення вимог законодавства, зареєструвавши на своє ім'я підприємство СВК СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» (код ЄДРПОУ 39524473) та передавши установчі документи вказаного підприємства невстановленій слідством особі, для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного підприємства, отримала суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності.
Також у вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018 року у кримінальній справі № 199/5543/18 вказано, що в подальшому, протягом періоду з 2015 по 2017 роки підприємство СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» (код ЄДРПОУ 39524473) використовувалось невстановленою у ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов'язаної із здійсненням підприємством господарської діяльності як суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та безпідставне отримання таким чином спеціального режиму оподаткування, з метою ухилення від сплати податків, зокрема, за період з червня 2017 року по вересень 2017 року незаконно сформований податковий кредит ТОВ «Край-МК..» (ЄДРПОУ 40333959) по податку на додану вартість на суму 132233,86 грн.
Також у вироку зазначено, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у зазначеному діянні.
Отже, відповідно до вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018 року у кримінальній справі № 199/5543/18, який набрав законної сили 17.07.2019 року, у кримінальному провадженні № 42018040000000793 відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, що зазначені дії ОСОБА_1 , які виразились у створенні суб'єкта підприємницької діяльності СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» (код ЄДРПОУ 39524473) з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю без сплати передбачених законодавством податків і зборів від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку. За обвинувальним актом зазначені діяння ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.
При цьому, як зазначалося судом, згідно з документами, копії яких були надані ТОВ «КРАЙ-МК..», договір поставки від 30.05.2017 року № 1/30-М, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж підписано саме директором СВК «МОЛОЧНА-КРАЇНА» ОСОБА_1
Відтак, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За положеннями ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Процесуальна норма вказує на обов'язковість використання вироку постановленого в кримінальній справі та межі такої обов'язковості.
Отже, вказані обставини не можуть залишитися неврахованим судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 813/7159/14 (провадження № К/9901/9351/18).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, що у свою чергу, доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «КРАЙ-МК..» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовної заяви.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК..» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський
Д.С. Вербний