29 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1400/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Денисюка Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської державної адміністрації Волинської області про визнання протиправними дії щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 процентів від мінімальної заробітної, встановленої Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік, зобов'язання провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 процентів мінімальної заробітної, встановленої Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає в населеному пункті на території Камінь-Каширського району Волинської області, який входить до переліку таких, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, а тому враховуючи рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17.07.2018 має право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної. Однак усупереч статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач не здійснює нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства із 17.07.2018, що є порушенням майнових та конституційних прав позивача.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
01.04.2020 судом винесено ухвалу про продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строків визначених ст.258 КАС України.
Ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 06.03.2020, про що свідчить підтвердження про її отримання, проте, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області у частині визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії за період із 17.07.2018 по 19.08.2019 залишено без розгляду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з таких мотивів та підстав.
ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Окрім того, позивач проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
13.02.2020 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА із заявою, в якій просила надати довідку про те, чи проводилось нарахування щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17 липня 2018 року по даний час.
На звернення ОСОБА_1 , відповідач листом від 14.02.2020 повідомив про відсутність в Управлінні передбаченої законодавством України можливості для здійснення нарахування та виплати допомоги.
Позивач вважає, що її сину з 17 липня 2018 року протиправно не нараховується та не виплачується щомісячна грошова допомога, встановлена статтею 37 вказаного Закону, тому звернувся до суду.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до положень статті 37 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону №796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.
Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ.
Відтак, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року).
Вказані висновки, викладені у рішенні Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення осіб, які мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають в населених пунктах, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, з адміністративними позовами до Управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-XII. Такі громадяни з 17 липня 2018 року (з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018) мають право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII (в редакції закону від 09 липня 2007 року).
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18 зроблено висновок про те, що у зв'язку з набранням чинності Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким з 01 січня 2017 року для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА від 10.03.2020 №477 ОСОБА_1 не зверталася до відповідача із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства до 31.12.2014 на ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 (далі - Порядок №936), призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги".
Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117.
Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка. У разі зміни категорії постраждалої особи або її посвідчення проведення виплати поновлюється з дня припинення останньої виплати за умови, що особа мала право на такі виплати та повідомила про це уповноважений орган протягом трьох місяців. У разі зміни місця реєстрації або місця роботи громадянин для отримання виплати за новим місцем реєстрації або місцем роботи подає протягом трьох місяців заяву та довідку про отримані виплати (нарахування).
Позивачем до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів того, що ним вживались заходи, визначені Порядком №936, спрямовані на реалізацію права на отримання допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ. Доказів подання заяви про призначення відповідачем допомоги певних видів та надання пільг, як того вимагає Порядок №936, матеріали справи не містять і їх позивач суду не надав.
Із заяви позивача від 13.02.2020, поданої до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА, слідує, що вона звернулася з проханням видати їй довідку про те, чи проводилось її сину нарахування коштів відповідно до статті 37 Закону №796-ХІІ з 17 липня 2018 року і донині. Зі змісту довідки відповідача від 10.03.2020 №477 на вказану заяву не вбачається, що позивачем реалізоване право на отримання соціальної допомоги на неповнолітнього ОСОБА_2 .
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 на обліку в Управлінні соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА як отримувач щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства не перебував, позивач із заявою про її призначення до відповідача не зверталася, то у суду відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність по відношенню до ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати йому такої щомісячної допомоги; у свою чергу, сам позивач не вчинив залежних від нього дій для того, щоб таку допомогу отримувати, а відтак в задоволенні позову за взаємопов'язаними позовними вимогами слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Р.С. Денисюк