про повернення позовної заяви
28 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5386/20
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримане грошове забезпечення за період з 16 серпня по 31 серпня 2019 року у загальній сумі 5302,48 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року позовну заяву було залишено без руху на підставі положень частин першої, другої статті 169, частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для його поновлення з підтвердженням належними доказами.
23 квітня 2020 року до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої позивач зазначив, що 27 грудня 2019 року звертався з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримане грошове забезпечення в порядку цивільного судочинства. При зверненні з вказаним позовом вважав, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та загальний строк позовної давності згідно зі статтею 257 Цивільного процесуального кодексу України становить три роки. Однак ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 19 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а її належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Також вказав, що Луцький прикордонний загін відповідно до Бюджетного кодексу є бюджетною організацією 3 класу, власними коштами не володіє, а використовує лише виділені кошти, що впливає на вчасність сплати судового збору при поданні позовної заяви до суду.
Відтак, вважає такі причини пропуску звернення до суду поважними та просив поновити цей строк.
Заява позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволенню не підлягає з таких мотивів і підстав.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що з 26 липня 2017 року відповідач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), перебуваючи на речовому і всіх інших видах забезпечення вказаного органу охорони державного кордону України. 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 було відсторонено від займаної посади строком на 2 місяці на підставі ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 16 серпня 2019 року, також обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У зв'язку із застосуванням до відповідача такого запобіжного заходу, виплата йому грошового забезпечення припиняється з дня фактичного взяття під варту, однак цю виплату він отримав як за повністю відпрацьований місяць. Сума безпідставно виплаченого відповідачу грошового забезпечення з 16 по 31 серпня 2019 року становить 5302,48 грн.
Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 02 вересня 2019 року №474-ос «По особовому складу» з відповідачем було розірвано контракт та звільнено з військової служби в запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 вересня 2019 року №476-ос «По особовому складу» старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 04 вересня 2019 року.
03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 вручено лист №11/11247 з проханням до 25 жовтня 2019 року сплатити заборгованість перед Луцьким прикордонним загоном за отримане грошове забезпечення з 16 серпня по 31 серпня 2019 року, однак така заборгованість у добровільному порядку відповідачем не погашена.
Отже, з матеріалів позову слідує, що відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу на контрактній основі у Державній прикордонній службі України. Предметом спірних правовідносин є відшкодування відповідачем безпідставно отриманого грошового забезпечення, яке йому було виплачене під час проходження військової служби.
Військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу є одним із видів військової служби є (частина шоста статті 2 Закону України статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Військова служба у розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
З урахуванням листа позивача від 03 жовтня 2019 року №11/11247 з вимогою ОСОБА_1 погасити заборгованість до 25 жовтня 2019 року, перебіг місячного строку звернення до суду із даним позовом для позивача розпочався 26 жовтня 2019 року, однак позивач звернувся до суду лише 06 квітня 2020 року (день, коли позовну заяву здано на пошту).
Позивач не заперечує факт пропуску місячного строку звернення до суду з цим позовом. І у позовній заяві, і у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду позивач причини пропуску цього строку обґрунтовував зміною юрисдикції даної категорії справ - із цивільної на адміністративну, та вказував, що і на даний час існує практика розгляду аналогічних судових спорів в порядку цивільного судочинства. Однак такі доводи позивача є необґрунтованими. З цього приводу варто зауважити, що як встановлено з відкритих джерел (Єдиний державний реєстр судових рішень), ухвалою Верховного Суду у складі колегії Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі №161/16181/19 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБИ_1 про стягнення заборгованості за отримане грошове забезпечення та одноразову грошову допомогу. У цій ухвалі Верховний Суд вказав на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права стосовно висновків про розгляд спору у даній справі в порядку адміністративного провадження.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) як позивачу у справі №161/16181/19 з 28 січня 2020 року (день оприлюднення ухвали Верховного Суду від 23 січня 2020 року) були відомі висновки суду касаційної інстанції про те, що спори про стягнення заборгованості за отримане грошове забезпечення підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На час звернення 03 січня 2020 року із позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 спочатку до Луцького міськрайонного суду Волинської області, ухвалою якого від 20 січня 2020 року цивільну справу передано на розгляд Любомльського районного суду Волинської області, правова позиція стосовно вирішення спорів такої категорії в порядку адміністративного судочинства була висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16, від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16.
Відтак, суд відхиляє доводи позивача про відсутність однозначної судової практики вирішення такого роду спорів.
Не є поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом посилання позивача на відсутність коштів для сплати судового збору, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на звернення до суду у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та відповідно підставою для поновлення зазначеного строку. Суду не надано доказів відсутності у позивача коштів для сплати судового збору, а також доказів, які б свідчили про те, що ним вживалися всі можливі заходи, зокрема, звернення до уповноважених органів з клопотанням про виділення бюджетних асигнувань.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди для звернення до суду; ці обставини є об'єктивними і не залежали від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.
Крім того, покликання позивача на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставним з огляду на те, що вказаною Конвенцію не гарантуються права органів державної влади.
Варто зауважити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах; встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відтак, наведені у заяві причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені у позовній заяві та заяві обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - восьмою статті 169, статтями 248, 294 КАС України,
Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання
Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Ж.В. Каленюк